Розвиток дитини Статті Розвиток дитини Як покращити концентрацію уваги дитини
Як покращити концентрацію уваги дитини
Рейтинг
33

Поради батькам, які допоможуть привернути увагу дитини й навчити її не відволікатись

Як покращити концентрацію уваги дитини

Якщо вам часто доводиться говорити дитині «Зосередься!», інформація про творчі й конструктивні способи поліпшення уваги, запропонована в даній статті, може бути для вас корисною.

Найчастіше діти у віці п'яти-семи років концентрують свою увагу лише тоді, коли хочуть. Наприклад, ви в мільйонний раз можете показувати дитині, як правильно писати літеру «А», і знову повторюєте: «Почни писати літеру зверху вниз, а потім намалюй паличку посередині». У цей час дитина дивиться куди завгодно, тільки не у свій зошит. Вона крутиться на стільці, грається олівцем. Ви продовжуєте привертати її увагу до виконання вправи й повторюєте «Будь уважний!», але в якийсь момент вашому терпінню приходить кінець. Як же так, дитина слухає, коли ви читаєте її улюблені книги, слухає свого вчителя плавання, коли той підказує їй правильні рухи рук, але ось під час занять з вами... вони доводять вас до відчаю.

Дитячі психологи кажуть, що в середньому чотири- та п'ятирічна дитина повинна вміти фокусувати увагу на завданні протягом двох-п'яти хвилин з розрахунку на кожний рік свого віку. У середньому маленькі діти повинні вміти залишатись зосередженими від чотирьох до двадцяти хвилин; можливо, більше, в залежності від завдання. Але це загальне правило, тому, як і будь-яка рекомендація про виховання дітей, залежить від ситуації. Концентрація уваги повинна бути пов'язана з контекстом, а також з часом доби (наприклад, мова йде про перше завдання зранку, в середині дня, перед денним сном або перед нічним сном?). Батьки самі можуть помітити зміну зосередженості дитини протягом дня. Концентрація уваги динамічна й еластична.

Приділяйте час, щоби привернути увагу

Увага, яку дитина приділяє завданням, також залежить від того, наскільки це завдання їй подобається. Багато дітей опираються, коли їх просять робити те, що вони не бажають робити. Власне, у перший раз, коли ви знайомите дитину із заняттям, яке важливіше для вас, ніж для неї, ви перевіряєте свій творчий потенціал і гнучкість як батька та вчителя. Коли діти вступають у перший клас школи, у багатьох батьків починається боротьба за їх увагу, тому що дітям доводиться виконувати більш структуровані академічні завдання, що повторюються. При цьому їх інтереси часто зіштовхуються. Наприклад, після обіду ви хочете, щоб дитина почала писати слова по пунктирних лініях, а їй хочеться грати в машинки на підлозі у вітальні. Але це не обов'язково погано. Гра в машинки добре мотивує дітей. Є шестирічні діти, які можуть грати з конструктором протягом 30-ти хвилин, але не можуть усидіти на місці, щоб написати своє ім'я.

Тому творчість може сприяти перетворенню нудного заняття на веселе. Замість того щоб наполягати на тому, щоб ваш малюк писав олівцем літеру «А» у своєму зошиті, ви можете попросити його написати її крейдою, виліпити із пластиліну, тіста або навіть намалювати фарбою на великому аркуші паперу. Вид робочого зошита може пригнічувати дітей. Краще придумайте свій власний буквар. Вирізуйте з газет чи журналів картинки предметів, які починаються на літеру «А», або гортайте журнали разом з дитиною й шукайте там цю літеру. Складайте літеру «А» з кубиків. Ці заняття допомагають розвитку дрібної моторики та значно цікавіші. Навіть ігри «Відгадай слово» і «Море хвилюється раз», настільні ігри та ігри, що розвивають пам'ять, можуть сприяти посиленню уваги дитини. Батьки повинні самі помічати дрібні й цікаві деталі у своєму оточенні, щоб демонструвати дитині, як треба звертати на них свою увагу. Під час прогулянки батьки можуть зупинятись і показувати кольори рослин, які вони бачать або про які розповідають, форму каменів, які вони піднімають і т. п.

Щоби привернути увагу дитини, батьки повинні самі вміти концентрувати увагу. Батьки іноді зациклюються на буденності, часто їх увага розсіюється. Але якщо ми не можемо примусити себе зосередитись, ми не повинні очікувати цього від дитини. Перебування в безпосередній фізичній близькості, чіткі й короткі інструкції допомагають дітям краще зосередитись на тому, що їм кажуть. Кращий спосіб примусити дитину зосередити увагу – це бути фізично поряд з нею. Не вигукуйте свої прохання з кухні у вітальню. Підіть у вітальню, станьте обличчям до вашої дитини, налагодьте з нею візуальний контакт, опустіться на рівень її очей або торкніться плеча й скажіть: «Я хочу, щоб ти зробив це просто зараз». Або зупиніться, подивіться на дитину та скажіть: «Сергійку, подивись на мене. Чим ти повинен зараз займатись?». Він відповість: «Читати». Після цього скажіть: «Покажи мені, що ти дійсно знаєш, що треба робити».

Як скоротити моменти, які відволікають

Батьки також повинні знати, що заважає дитині зосереджувати увагу. Можливо, вона голодна або стомлена? Щоби перемогти почуття голоду або втоми, перш ніж вона почне виконувати домашнє або будь-яке інше структуроване завдання, дайте дитині перекусити. Зробіть перекус здоровим, не перевантажуйте її цукром і холестерином. Корисно пропонувати печиво із цільного зерна, салат із сирих овочів зі знежиреною заправкою, йогурт, банан або яблуко. Також дуже важливий повноцінний сон, тому прослідкуйте, щоб ваша дитина достатньо відпочивала. Коли діти приходять додому з дитячого садка чи школи, вони теж потребують невеликої перерви. Усім потрібен відпочинок. Він допомагає нам зібратись і зосередитись. Якщо діти не відпочивають і перевантажуються, вони можуть просити відпочинку своєю поведінкою. Тобто вони можуть іти проти наших правил або вимог, що повинно свідчити нам про те, що дітям потрібен простір, в якому їх розум зможе поблукати і розслабитись.

Якщо брати або сестри відволікають один одного, розсадіть їх займатись в окремих кімнатах. Стратегія батьків може полягати у створенні організованого, але роздільного режиму роботи. Наприклад, доки одна дитина займається грою на фортепіано у вітальні, інша може робити домашнє завдання в дитячій кімнаті; один перекушує на кухні, а інший читає в затишному куточку вітальні. Така стратегія добре працює, тому що дозволяє батькам приділяти увагу кожній дитині окремо. Часто заняття всіх дітей в одній кімнаті стають хаотичними і контрпродуктивними. Після того як діти проводять цілий день у класі, вони хочуть, щоб мама приділила їм увагу один на один.

У свою чергу, старші діти можуть допомагати батькам досягати зосередження уваги молодших. Наприклад, корисно забороняти дітям дивитись телевізор або грати на комп'ютері, доки всі не виконають домашню роботу; це спонукає їх допомагати один одному зосереджуватись на завданнях, тому що всі вони хочуть відпочивати перед телевізором або грати в комп'ютерні ігри. Батьки повинні направляти дітей і в той же час дозволяти їм самим справлятись із завданнями. При цьому батьки повинні розповідати про величезне значення концентрації уваги й підкреслювати його. Навіть якщо здається, що діти вас не слухають, це не так.

Діти можуть відволікатись і бути розсіяними, якщо думають, що завдання для них занадто складне. Їм можуть знадобитись покрокові інструкції про його виконання. Наприклад, замість того щоби просити дитину прибрати в її кімнаті, краще сказати: «Перш за все, будь ласка, прибери всі деталі конструктора, а потім я повернусь і скажу, що тобі треба робити далі». Іноді навіть корисно малювати процедуру виконання завдання на папері й вішати малюнок на стіні (можна у вигляді смішного коміксу). Візуальне нагадування може виявитись значно ефективніше, ніж багаторазові словесні повторення, які дитина постійно пропускає повз вуха. Майте на увазі, що короткі нагадування більш позитивні й діють краще, ніж велемовні нудні пояснення, крики чи звинувачення. І не забувайте хвалити дітей за докладені зусилля. Найчастіше ми хвалимо їх за кінцевий результат, кажемо: «Молодець, бачиш, як ти можеш». Ми не надаємо значення тому, що варті уваги самі зусилля, які дитина доклала для виконання завдання. Замість того щоб казати: «Ти не зовсім правильно написав своє ім'я й літера «H» виглядає трохи не так», ми повинні сказати: «Ти так старався правильно тримати ручку й залишатись в межах рядка. Це чудово».

Дослідження також показали, що фізичні вправи можуть допомогти дітям навчитись підтримувати концентрацію уваги. Доведено, що школярі молодших класів, які протягом дня займались фізичними вправами в перервах між уроками, могли краще концентруватись на навчанні й роботі у класі. Інші дослідження показали, що в батьків, які ставлять вправи у пріоритет сімейного життя, виростають фізично активніші діти. Батьки повинні допомагати своїй дитині знайти той вид спорту, який буде їй до душі, а також давати можливість займатись на спортивних снарядах під час занять на відкритому повітрі, таких як м'ячі та скакалка, щодня приділяти час спільним пішим прогулянкам або їзді на велосипеді.

Чи є брак уваги такою ж проблемою, як СДУГ?

Ще один спосіб заохочувати дітей бути більш активними – це обмежувати час на перегляд телебачення, оскільки це відволікає увагу маленької дитини. У 2011 році дослідження, опубліковане в американському журналі «Педіатрія», виявило, що мультфільм «Губка Боб Квадратні Штани» й інші динамічні мультфільми скорочують тривалість концентрації уваги чотирирічних дітей. Надмірне подразнення, вплив телебачення, комп'ютерів і відеоігор дійсно можуть пошкодити концентрації уваги. Педагогам доводиться мало не на голові стояти, щоби привернути увагу учнів, які виховуються телебаченням. Фахівці рекомендують дітям проводити не більше однієї-двох годин на день загального часу перед екраном, включаючи телебачення, відео, комп'ютер, телефон і відеоігри. (А діти у віці до двох років узагалі не повинні проводити час перед екраном).

Замість того щоб вмикати телевізор або купувати дитині смартфон, спонукайте її зосереджуватись на інших видах діяльності, які будуть сприяти підвищенню концентрації уваги. Діти можуть читати, складати пазли, допомагати мамі готувати вечерю, будувати фортеці з кубиків і стільців, а також допомагати в домашніх справах. Навіть просто вимкнувши телевізор і порозмовлявши з маленькою дитиною, можна розвивати її увагу; коли батьки сконцентровані на дитині, слухають її, вони наочно демонструють малюку, як саме необхідно утримувати увагу.

Іноді в дитини можуть виникати проблеми з концентрацією уваги, які важко вирішити за допомогою простих стратегій, і батьки можуть потребувати допомоги вчителя, педіатра або психолога. Деякі ознаки таких проблем у чотири- або п'ятирічних дітей включають постійну проблему посидючості протягом більше двох-трьох хвилин, потребу в постійному керівництві при виконанні завдань, які передбачають самостійне виконання, раптову зміну одного виду діяльності на інший і нездатність контролювати бажання. Наприклад, дошкільник у дитячому садку не може спокійно сидіти й бути уважним, коли вихователь читає дітям книгу, тому що помічає, що нянечка готується розкладати їжу. Замість того щоби підтримувати концентрацію, він може схопитись, бо хоче їсти. У випадку з дітьми чотирьох- або п'ятирічного віку, якщо дитина постійно виявляє бажання робити те, що хоче й коли хоче, це може бути ознакою незрілої або не повністю функціонуючої концентрації уваги.

Важливо, однак, щоби батьки проявляли обережність, припускаючи, що їх дитина страждає від синдрому дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ), який зазвичай діагностується в ранньому дитинстві й характеризується імпульсивністю, гіперактивністю, неуважністю або комбінацією всіх трьох ознак. СДУГ не завжди буває основною причиною, можуть існувати й інші фактори, що впливають на концентрацію уваги. Коли ми, дорослі, стурбовані чимось, нам важко зосередити увагу. У багатьох дітей теж бувають серйозні занепокоєння із приводу власної «недосконалості» або нездатності зробити будь-що. Якщо в дитини діагностували СДУГ, то батькам необхідно разом з фахівцем розробити план, який допоможе покращити концентрацію уваги дитини.

Такі розлади, як депресія, гнів і тривога, можуть ускладнити для дітей завдання утримувати концентрацію уваги; маленьким дітям потрібна допомога в навчанні, як справлятись з цими важкими хвилюваннями. Батьки повинні розмовляти зі своїми дітьми про їхні почуття й допомагати їм наділяти ці почуття відповідними словами. Наприклад, мама може сказати: «Ти хвилюєшся, що тато їде у відрядження». Після початку розмови наступним кроком буде допомогти дитині зробити те, що примусить її почувати себе краще, наприклад, намалювати картину в подарунок батькові, коли він повернеться з поїздки.

Разом з дитиною можна складати букви, використовуючи камені, машинки й дерев'яні кубики, установлювати графік заходів після дитячого садка: трохи часу на ігри, потім перекус і після цього – робота над розвиваючими завданнями. Дитина може виконувати їх в окремій кімнаті разом зі своїм батьком, що дозволяє батьку приділяти дитині повну, безроздільну увагу. Згодом здатність дитини зосереджуватись, швидше за все, помітно покращиться, і ви будете пишатись нею. Їй, як і раніше, не завжди легко буде концентрувати увагу, але вам стане простіше знову залучати її до завдання, коли вона буде відволікатись. Навіть якщо дитина не любить писати, вона зможе вивчити абетку і навчиться писати слова, а потім і цілі речення. Час творить дива.

Оцініть публікацію
Рейтинг статті: 4.7 з 5 на основі 7 оцінок.

Розвиток дитини
17.02.2016

Генератори практичних завдань
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів


Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Розвиток дитини»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Розвиток дитини

Дякую,
не показуйте мені це!