Розвиток дитини Статті Розвиток дитини Втручання батьків у творчість дитини
Втручання батьків у творчість дитини
Рейтинг
45

Три форми вторгнення у творчість дитини, які можуть негативно позначитись на її розвитку

Втручання батьків у творчість дитини

Щоби створити для дитини дивовижну атмосферу, яка буде пробуджувати в ній спонтанне натхнення й потребу в самовираженні, батьки повинні знати про існуючі форми небажаного втручання в улюблені заняття дітей. Надзвичайно делікатним моментом у даному випадку є коментарі дитячих малюнків, оскільки необдумане висловлювання здатне неусвідомлено налякати дитину, і вона може сприйняти його як щось погрозливе й нищівне.

У даній статті запропоновано три основні форми небажаного втручання в дитячу творчість. Може здатися, що ці запитання звучать природно й безневинно, але це зовсім не так. Запитання такі:

  • «Що це ти намалював?»;
  • «Навіщо ти це намалював?»;
  • «Розкажи мені про свій малюнок».

«Що це ти намалював?»

Ставити дитині запитання «Що це?» – те ж саме, що сказати: «Я ніяк не можу зрозуміти, що ти намагався намалювати. Оскільки я не розумію, твій малюнок неправильний і невдалий. Ти не впорався із зображенням». Діти просто не знають, що ви можете не зрозуміти того, що вони створили, адже їх образи здаються їм абсолютно очевидними й точними. Самі ж вони за природою своєю не схильні оцінювати свою роботу, якщо їх не примушують до цього інші люди.

Запитання «Що це?» завжди розчаровує й засмучує дітей, у подальшому вони намагаються уникнути подібних зауважень, малюючи те, що від них очікують, і намагаючись відтворити зображення точно й достовірно, утрачаючи радість від самого процесу, а також свободу відчувати та творити. Хоча ваші наміри можуть бути найкращими, запитання «Що це?» демонструє неповагу до світу дитини. Ваше звернення з вимогою визначити й назвати те, що зробили діти, висловлене замість того, щоби спостерігати та схвалювати, сприймається ними як заперечення їх реальності.

«Навіщо ти це намалював?»

Запитання «Навіщо, чому?» звучить для дитини дуже тривожно. Діти, діючи спонтанно, утілюють різні образи із власного світу мрій, пливучи туди, куди кличе їх натхнення. Чесно слідуючи своїй інтуїції, вони малюють те, що не можуть пояснити й висловити словами. Наприклад, якщо спитати дитину: «Чому ти не намалювала дівчинці шию?» – вона, швидше за все, не зможе знайти переконливу причину й засмутиться. Або відповість вам нещасним голосом: «Я забула». Можливо, дитина ніколи не малює шиї в людей, висловлюючи тим самим свої почуття щодо сприйняття тіла людини.

Дитина прислухається до своєї інтуїції, яка є силою, що об'єднує й гармонізує. Коли батько питає схвильованим голосом: «Чому ти забула намалювати шию?» – це забирає в дитини впевненість у спонтанному самовираженні й порушує природну еволюцію її творчого процесу. Такими словами батьки ставлять бар'єр на творчому шляху дитини, даючи їй зрозуміти, що її інтуїція не заслуговує довіри.

«Розкажи мені щось про свій малюнок»

Попросити дитину «Розкажи мені» – усе одно, що попросити її покинути свій невербальний світ, повний можливостей для самовираження, і змусити ритись у своїй голові, щоб задовольнити цікавість дорослого. Це одне з основних порушень і перешкод творчому процесу. При цьому свобода, таємниця і спонтанне, невимушене дослідження зникають просто миттєво. Це питання спокушає дитину дати дорослому саме те, що він хоче. Тому діти часто вигадують історії, щоб догодити дорослим і, на жаль, відмовляються від захоплюючого процесу створити щось у відповідності зі своїми власними фантазіями.

Коли діти дійсно будуть готові й захочуть розмовляти, висловивши свої почуття за допомогою творчості, вони зроблять це спонтанно. Батьки просто не зможуть завоювати довіру дітей та отримати від них достовірну інформацію, якщо ставитимуть перераховані запитання, тому що:

  • дитячі малюнки часто не пов'язані безпосередньо з тим, що відбувається в їхньому житті;
  • усе найбільш важливе про малюнок приховане для дитини;
  • те, що дитина виражає, НЕ МОЖНА описати словами;
  • творчий процес створення малюнка впливає на дитину більше, ніж образи та сцени, які є його результатом.

Діти розкриються швидше, якщо ми не будемо втручатись в їхню роботу, а підтримуватимемо атмосферу безпеки й розуміння. Часто, коли діти розповідають про своє життя, їхні одкровення не пов'язані безпосередньо з намальованими зображеннями, і в той же час такий добровільний контакт дуже важливий і дає батькам можливість ще більше зблизитися зі своїми дітьми.

Кращий спосіб підтримки дітей батьками – дозволити їм невербальне вираження творчості з її загадками й таємницями.

Оцініть публікацію
Рейтинг статті: 5 з 5 на основі 9 оцінок.

Розвиток дитини
15.10.2015

Генератори практичних завдань
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів


Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Розвиток дитини»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Розвиток дитини

Дякую,
не показуйте мені це!