Розвиток дитини Статті Розвиток дитини Творче самовираження дитини чи її катарсис
Творче самовираження дитини чи її катарсис
Рейтинг
30

У чому відмінність між істинною творчістю й катарсисом та як сприяти розвитку творчості дитини

Творче самовираження дитини чи її катарсис

Ми хочемо, щоб наші діти висловлювали себе у творчості, але не хочемо, щоб вони відгукувались і плутали творчий процес із катарсисом (свого роду очищенням душі від накопиченого негативу). Катарсис – це не творчість, це вихід надмірної напруги (розрядка). Коли діти малюють у стані катарсису, вони роблять це так, ніби із силою б'ють подушку. Як правило, вони напружені, малюють, не звертаючи уваги на попередні лінії та форми, псують пензлі та створюють безлад.

Катарсисне малювання іноді буває в дітей на ранніх стадіях творчого процесу. Вони почуваються розгубленими через брак творчого натхнення, малюють швидкими й недбалими рухами (не плутайте із природною недбалістю маленьких дітей тоді, коли вони вперше пробують малювати). Іноді діти навіть намагаються раптово занурити руки у фарбу й хаотично прикласти їх до паперу або використовують губку чи інший реквізит для швидких і шалених рухів і мазків. Так діти позбавляються від нервової енергії (психоемоційного перенапруження), але не повертаються у відправну точку. Коли стан катарсису минає, на кілька хвилин їх самопочуття покращується, але бажаного натхнення та поштовху до істинної творчості вони так і не отримують.

Чи можемо ми допомогти дітям, коли вони переповнені нервовою енергією й нетерпінням? Як нам направити їх на шлях розкриття творчого потенціалу й допомогти знайти відправну точку? Ми можемо зробити це, допомагаючи їм після пережитих емоційних реакцій повернутись до самих себе і зацікавлюючи фантазуванням, придумуванням і винахідливістю. Ми повинні залишатись на їхньому боці, доки вони не знайдуть правильний напрям. При цьому ми можемо ставити запитання, щоби пробудити їх творчий потенціал.

Запитання повинні ставитись у жартівливій формі та бути сповненими передчуттям можливого результату. Наприклад, ми можемо емоційно спитати дитину:

  • «Що б ти зробив, якби міг намалювати все, що захочеш у цьому цілому безкрайньому світі, не турбуючись ні про що? Якби ти міг дійсно зробити все, що завгодно!».
  • «Що б ти намалював, якби міг малювати повільно й обережно?».
  • «Що б ти створив, якби міг почати малюнок з одного великого (або маленького) зображення?».
  • «Що б ти зобразив, якби міг намалювати щось про своє життя?».

​Ці запитання допомагають відчути себе, свої почуття без будь-якого примусу або форсування досягнення певного результату. Тим самим ми пропонуємо загальний напрям мислення, розкриваємо величезне поле діяльності, сфокусувавши свою увагу на почуттях дітей, пережитих ними в даний момент.

Оцініть публікацію
Рейтинг статті: 5 з 5 на основі 6 оцінок.

Розвиток дитини
27.10.2015

Генератори практичних завдань
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів


Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Розвиток дитини»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Розвиток дитини

Дякую,
не показуйте мені це!