Розвиток дитини Статті Здоров'я дитини Нічні пробудження дітей: наукові дані
Нічні пробудження дітей: наукові дані
Рейтинг
20

Дані наукових досліджень, що пояснюють пробудження дітей серед ночі, та поради батькам

Нічні пробудження дітей: наукові дані

Хоча багато хто з нас пов'язує нічні пробудження винятково з немовлятами, усі здорові люди неодноразово прокидаються серед ночі, усвідомлюють вони це чи ні.

Найчастіше, коли діти прокидаються вночі, вони спокійно й самостійно засинають знову. І тільки тоді, коли їм не вдається заснути і вони будять своїх батьків, нічні пробудження починають сприйматись як проблема. Досить поширена проблема, треба сказати.

Швейцарське дослідження, в якому брали участь діти з моменту народження, встановило, що більше 30% дітей у віці від 2 до 7-и років принаймні один раз на тиждень прокидаються серед ночі. У десятирічних дітей цей рівень теж залишається високим – майже 23%.

Далі у статті розглядаються кілька аспектів науки перерваного сну, а саме:

  • чому ніхто не може безпробудно спати всю ніч;
  • чому сон дитини більш фрагментований, ніж сон дорослої людини;
  • причини частих пробуджень дітей, що викликають дезорганізацію;
  • що робити, якщо ваша дитина часто прокидається ночами.

​Нічні пробудження: чому ніхто не може безпробудно спати всю ніч

Іноді деякі батьки хваляться тим, що їхні діти «міцно сплять усю ніч». Якщо це не відбувається у вашій родині, імовірно, вам цікаво, у чому ж проблема. Швидше за все, ви вважаєте, що у вашої дитини занадто чутливий сон, її легко підняти вночі, і здається, що вона здатна прокидатися щогодини. Або ж ви здивовані, чому у вашої дитини старшого віку досі є проблеми з тим, щоби спати всю ніч, хоча її однолітки сплять «як убиті».

Чому ваша дитина прокидається ночами? Можливо, вона страждає від захворювання, наприклад, від гастроезофагеальної рефлюксної хвороби або від синдрому обструктивного апное сну. Але є й інша, більш універсальна відповідь, яка підійде в тому випадку, якщо в дитини відсутні будь-які проблеми медичного або психологічного характеру: ніхто по-справжньому «не спить усю ніч», якщо під цією фразою ми розуміємо «безперервний тривалий період сну». Немовлята, діти й дорослі – у всіх бувають перебої протягом сну, у всіх у нас переривчастий сон.

Характер сну дорослої людини визначається короткими циклами сну, які тривають близько 90–100 хвилин. Кожний цикл являє собою послідовність стадій, починаючи з відносно короткої стадії повільного сну, яка переходить у стадію глибокого сну, а потім у стадію REM (швидкого руху очей, фазу швидкого сну) або стадію сновидінь. Після закінчення циклу сплячий може почати новий цикл сну або прокинутися.

Люди легко прокидаються під час і відразу ж після фази швидкого сну. Дослідження, які відстежують активність мозку, довели, що ми багато разів прокидаємося протягом ночі – приблизно 10–20 разів на годину. При цьому ми не усвідомлюємо своїх пробуджень, оскільки дуже швидко знову занурюємось у сон і вранці не пам'ятаємо їх.

Але багато людей, проте, усвідомлюють пробудження серед ночі. Їм іноді складно заснути знову, що стає для них справжньою проблемою. Фахівці в галузі сну при цьому діагностують у них так звану «вторинну інсомнію (безсоння)».

Але чи завжди нічні пробудження є чимось поганим – ознакою проблем медичного або психологічного характеру? Кросс-культурні дослідження свідчать про інше.

Нічні пробудження з точки зору антропології

Етнографічні та історичні дослідження показують, що «безперервний сон усю ніч» ніколи не був загальною вимогою і прагненням. Наприклад, у доіндустріальній Європі люди задовольняли свою потребу у сні за допомогою як мінімум двох сеансів (іноді званих «перший сон» і «другий сон»). Вони також могли спати протягом дня. Так само люди, які живуть у різних незахідних, традиційних культурах, як відомо, прагнуть спати в кілька прийомів протягом дня.

Експеримент, проведений Національним інститутом психічного здоров'я США, свідчить про те, що сучасні американці, як правило, переходять до двохфазової структури сну тоді, коли, по-перше, у них немає доступу до штучного освітлення і, по-друге, вони живуть в умовах, наближених до умов зими у високих широтах.

В одному експерименті вісім добровольців знаходились у темряві по 14 годин на день. На початку дослідження вони спали по 11 годин поспіль, як ніби хотіли надолужити те, що не доспали раніше. Але незабаром перейшли на інший графік – по два сеанси сну тривалістю по 4–5 годин щодня.

Це зовсім не означає, що нічні пробудження дітей не є проблемою для батьків, які, у свою чергу, просто не можуть виспатись. Але такі експерименти й дослідження дають нам право припустити, що сон більш мінливий і гнучкий, ніж ми іноді вважаємо. І чим краще ми розуміємо всю нестійкість і мінливість сну, тим краще можемо впоратись із нічними пробудженнями немовлят і дітей старшого віку.

Чому немовлята прокидаються вночі так часто?

У маленьких дітей цикли сну коротше, вони проводять пропорційно більше часу у фазі «активного сну», еквівалентній фазі швидкого сну в дитини (REM-сну). Крім того, у дітей розмір шлунка менший, що означає, що вони повинні їсти частіше, ніж це необхідно дорослим людям. З'єднайте все це разом і ви отримаєте дитину, яка спить дуже чутливо та прокидається кожні кілька годин.

Це особливо актуально для новонароджених, які для годування можуть прокидатися кожні дві години. Але старші малюки також можуть прокидатися вночі. В одному дослідженні режиму сну здорових 2 і 9-місячних немовлят діти в середньому прокидались по три рази щоночі.

Чому ж тоді деякі батьки стверджують, що їхні діти сплять усю ніч, не прокидаючись? Швидше за все, вони просто не знають про короткі періоди пробудження своїх малюків. Але тоді проблемою стає не те, чи прокидається ваша дитина, а те, чи прокидаєтеся ви разом з нею.

А як щодо дітей старшого віку?

Багато людей очікують, що з віком діти почнуть більш спокійно спати вночі. Але, як ми вже побачили, перерваний сон – це нормальне явище для дорослих і дітей. Це також нормально для дітей старшого віку.

Насправді, якщо ви думаєте, що ваша дитина не прокидається вночі, то помиляєтесь. Це довели дослідження, в яких дитячий сон контролювався за допомогою актиграфа (приладу, що реєструє активність – епізоди рухів (або їх відсутність)). Коли дослідники порівняли об'єктивні дані приладу із суб'єктивними думками батьків, то виявили, що батьки завжди недооцінювали те, як часто їхні діти прокидаються вночі.

Тому нічні пробудження не означають, що ваша дитина нездорова, недостатньо розвинена для свого віку або дезадаптована. Однак іноді нічні пробудження є симптомами реальних проблем, які дійсно необхідно вирішувати.

Ось деякі найбільш поширені причини нічних пробуджень і поради, як з ними впоратись.

  • Нічні страхи й сепараційна тривога (страх розлуки). У схвильованих, наляканих дітей частіше бувають проблеми зі сном, включаючи дезорганізуючі нічні пробудження. Немає доказів того, що нічні страхи або сепараційна тривога знижуються в результаті тренувань сну. Насправді, дослідження показують, що ігнорування страхів дитини може призвести до появи нічних жахів та емоційних проблем. Тому дуже важливо активно навчати дитину способам подолання своїх страхів.
  • Нічні жахи. Нічні жахи – це страшні сни, які найчастіше приходять у фазі швидкого сну, вони більш вірогідні після того, як дитина проспала кілька годин. Коли дитина прокидається відразу після жаху, вона, швидше за все, буде пам'ятати його. Чинники, що викликають нічні жахіття, – це стрес, тривога, що травмують психіку події, а також ліки, які заважають фазі швидкого сну. Дітей, які пробуджуються від жахів, необхідно заспокоювати й запевняти в тому, що їх сни не були реальними.
  • Нічні страхи. Як і нічні жахи, нічні страхи засмучують дітей, дезорганізують і призводять до пробуджень серед ночі. Але нічні страхи відрізняються від жахіть кількома ключовими аспектами. Під час нічного страху дитина може рухатися, навіть ходити уві сні, що ставить її під загрозу заподіяння шкоди самій собі.
  • Перевтома. Коли люди перевтомлюються, їх сон може ставати більш неспокійним, а нічні пробудження більш частими. Якщо ваша дитина перевтомлена, вона потребує більш тривалого сну.
  • Хропіння й інші форми порушень дихання уві сні. Порушення дихання уві сні може набувати форму хропіння, гучного дихання, ускладненого дихання та переривчастого дихання (апное) під час сну. Таке порушення може обмежувати надходження кисню в мозок дитини й викликати серйозні проблеми зі здоров'ям. Це порушення також призводить до поганої якості сну, нічного плачу, сонливості в денний час, проблем з концентрацією уваги, гіперактивності й частих нічних пробуджень. Якщо ви підозрюєте, що ваша дитина страждає від порушення дихання уві сні, зверніться до лікаря.
  • Повний або болісно чутливий сечовий міхур. Діти можуть прокидатись уночі через позиви до сечовипускання, тому розумно обмежити споживання рідини перед сном. Однак у деяких дітей можуть виникати проблеми з нормальним станом сечовивідних шляхів, які змушують їх прокидатись навіть тоді, коли їх сечовий міхур не наповнений. Дівчата особливо схильні до інфекцій сечових шляхів, тому що жіночий сечівник дуже короткий, що полегшує доступ мікробів в організм. Якщо ваша дитина часто прокидається ночами, спробуйте з'ясувати, чи не пов'язана ця проблема з походами в туалет.
  • Гастроезофагеальний рефлюкс (ГЕР). Діти, які страждають від шлунково-стравохідного рефлюксу (закидів шлункового соку – кислоти – у стравохід, також відомого як печія) можуть часто прокидатись ночами. ГЕР супроводжується порушенням дихання уві сні й може набувати небезпечних форм. Якщо ви думаєте, що ваша дитина може страждати від ГЕР, зверніться до лікаря для діагностики та лікування. У той же час уникайте кислих і важкозасвоюваних продуктів перед сном.
  • Головний біль. Нещодавнє дослідження польських учених, в якому брали участь 284 дитини дошкільного та шкільного віку, довело, що діти, які страждають від головного болю, частіше пробуджуються ночами. Аналогічні результати були отримані при дослідженні за участю дітей зі США та Італії. Поки що не зрозуміло, є головний біль причиною проблем зі сном чи проблеми зі сном викликають головний біль. У будь-якому випадку, якщо в дитини бувають головні болі, краще звернутись до лікаря.
  • Стрес. У дітей, як і в дорослих, проблеми зі сном бувають тоді, коли вони перебувають у стані стресу. Діти, які були травмовані певними подіями, часто страждають від жахів та інших порушень сну. Але щоденні стресові фактори також порушують сон. Наприклад, діти, які відчувають стрес у сім'ї, частіше прокидаються вночі та в цілому сплять менше. Такі проблеми зі сном пов'язані з підвищеним рівнем гормонів стресу.
  • Асоціації із засинанням. Згідно з теорією, яку поділяє більшість західних дослідників сну, діти часто асоціюють засинання з певними формами стимуляції, наприклад, заспокійливими словами батьків або певними умовами перед сном. Такі звички засинати можуть бути дуже ефективними, але якщо діти стануть залежними від них, то не зможуть навчитись засинати самостійно. Відповідно, якщо ваша дитина звикла засинати у вашій присутності, а вночі вона прокидається на самоті, їй може бути важко заснути знову самостійно.
Оцініть публікацію
Рейтинг статті: 5 з 5 на основі 4 оцінок.

Розвиток дитини
12.05.2016

Генератори практичних завдань
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів


Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Розвиток дитини»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Розвиток дитини

Дякую,
не показуйте мені це!