Розвиток дитини Статті Психологія дитини Розлучення батьків очима дитини
Розлучення батьків очима дитини
Рейтинг
29

Що переживають діти в залежності від їх віку і як проходить їх адаптація при розлученні батьків

Розлучення батьків очима дитини

Сьогодні ми все частіше чуємо про пари, які знаходяться в стані розлучення або вже розлучилися. В чому причина? Можливо, люди беруть шлюб легковажно, не обдумавши достатньою мірою своїх рішень і не замислюючись про наслідки. А можливо, причина в згоді суспільства щодо розлучення, схвалення його, що має тенденцію до зростання. Або ж у тому, що розлучитися просто легше, ніж намагатися жити разом, долаючи труднощі й неприємні моменти. Ця стаття не розглядає причин розлучення, але покликана простежити його наслідки, які відбиваються на найбільш уразливих та чутливих членах сім'ї - дітях.

Діти - жертви розлучень

Найчастіше під час процесу розірвання шлюбу подружжя настільки зосереджені на собі, що не звертають уваги на почуття своїх дітей, а іноді навіть сприймають їх як «козир» у своїй тактичній грі. Багато психологів досліджували вплив розлучення батьків на психіку дітей і прийшли до висновку, що це чинник, який порушує нормальний розвиток дитини.

Психологи стверджують, що немовлята нічого не розуміють про розлучення, діти дворічного і трирічного віку усвідомлюють, що один з батьків вже не живе в домі, але при цьому уявлення не мають, чому це відбувається. Дошкільнята, незважаючи на те, що бачать негативні почуття й переживання батьків, їхній гнів і смуток, відсутність в сім'ї одного з них, також не знають, чому все це відбувається. Учні молодших класів школи вже починають розуміти, що таке розлучення, у той час як підлітки, які навчаються в старших класах, мають повне уявлення про нього, але найчастіше не приймають розлучення і не схвалюють його.

Вік дітей та їхні реакції

Психологи описують найбільш типові реакції дітей в ситуації розлучення наступним чином. Малюки трьох-п'яти років безперервно сподіваються, що батьки зійдуться знову, але в розриві їхніх відносин звинувачують себе і своє нібито неправильне поводження. Часто вони відчувають себе кинутими, що може проявлятися агресією по відношенню до матері, батька, їхніх нових партнерів або інших людей. Також можливе виникнення регресії, тобто тимчасове повернення до більш ранніх етапів розвитку: може спостерігатися нетримання сечі, смоктання великого пальця, виникає потреба в частих обіймах. Ситуація розлучення знижує у них почуття безпеки, несе в собі невизначеність і страх перед майбутнім, звідси неможливість заснути, нічні жахи або страх перед темрявою.

Діти шести-восьми років також сподіваються, що батьки знову будуть разом, дуже сумують за тим, хто виїхав або куди-небудь переселився, але можуть проявляти й гнів у відношенні до того, кого вважають винним у розриві сім'ї. У них виникає почуття страху, що батько, який проживає з ними, теж може піти й залишити їх. Гостро відчуваючи біль і печаль, часто плачуть. Але ще гірше те, що вони відчувають тиск на себе й певний примус до необхідності зробити внутрішній вибір між батьком і матір'ю, сумніваючись в його правильності.

Дев'яти- і дванадцятирічні діти відчувають великий жаль, печаль і навіть розпач, переживають неймовірну втрату й безпорадність через ситуацію, що склалася. У них можуть виникнути дискомфорт, вегетативні реакції, наприклад, такі як болі в животі або голові, пітливість рук, буває, що вони втрачають віру у власні сили і впевненість у собі, що тягне за собою проблеми в школі, як у стосунках з іншими дітьми, так і в успішності. Діти в цьому віці можуть звинуватити в розлученні одного з батьків, злитися і навіть психологічно замкнутися або відгородитися від нього; часто висловлюють свої негативні почуття у формі агресії по відношенню до близьких і навіть сторонніх людей. Вони можуть не розповідати про свої домашні проблеми через сором, який відчувають у зв'язку з розлученням батьків.

Підлітки у віці від тринадцяти до вісімнадцяти років іноді відчувають, що повинні підтримувати кинутого батька й молодших братів і сестер, що призводить до надмірних емоційних перевантажень. Вони можуть не захотіти самостійно вибирати, з ким із батьків жити, відчуваючи при цьому, що їх до цього примушують. Буває, що вони чекають матеріальної винагороди за понесені збитки. Молоді люди найчастіше не можуть впоратися з необхідністю усвідомити факт побудови батьками нових стосунків і дуже ревнують їх, вони можуть втратити довіру до людей і боятися в майбутньому близьких стосунків з протилежною статтю. Період дорослішання сам по собі непростий, а додатковий стрес через розлучення батьків може призвести до посилення втоми, проблем з концентрацією уваги, а також до девіантної поведінки (крадіжки або вживання наркотиків).

Адаптація дитини

На думку психологів, існує п'ять фаз адаптації дитини до нової життєвої ситуації, зокрема, до розлучення. Перша - це фаза, в якій вона заперечує сформовану найглибшу драму (якщо не сказати, трагедію для дитини). Друга - це період злості й гніву, у третій домінує страх, але, тим не менш, це вже початок примирення з обставинами, що склалися. У четвертій фазі переважають смуток, печаль і навіть депресія; і тільки лише п'ята фаза є періодом примирення, тобто визнання й прийняття. Весь процес адаптації до нових умов життя може тривати десять років!

Богдан Войчішка в книзі «Психологія любові» пише, що існують три головні наслідки розлучення, які здійснюють на дітей значний вплив.

Перше - це брак (або повна відсутність) однієї з найбільш значущих соціальних моделей у зв'язку з переїздом одного з батьків. Найчастіше діти залишаються з матір'ю, тому в несприятливій ситуації хлопчик позбавлений прикладу правильної чоловічої поведінки й типу реагування. Відсутність батька - це також зниження уваги й зменшення часу, якого вимагає правильне виховання, крім того, маленька дитина не має можливості спостерігати за взаємодією між близькими людьми, що збіднює її досвід, такий необхідний в дорослому житті, набування якого відбувається саме вдома, в сім'ї.

Другий наслідок - це зменшення доходів сім'ї, а отже, зазвичай з'являються фінансові проблеми.

Третій, дуже важливий і вельми шкідливий наслідок, - це згубний вплив сварок і суперечок, а іноді навіть бійок між батьками під час і після розлучення. Конфліктна ситуація викликає у дітей негативні емоції, породжує великий стрес і страждання.

Розлучень все більше й більше, люди закохуються, одружуються, народжують дітей, а потім, не звертаючи уваги на можливі наслідки, розлучаються. Безумовно, це джерело їхніх страждань, але дорослі самі приймають свої рішення. На жаль, в набагато гіршому становищі перебувають діти: менші - не усвідомлюють (до певного часу), старші - мають знання про розлучення, але все ж переживають негативні, спустошливі й руйнівні емоції.

Слід розуміти, що розлучення має дуже негативні наслідки для психіки дитини, її сьогодення й майбутнього, і в моменти сумнівів про сенс і значення шлюбу необхідно на одну чашу терезів покласти власне благополуччя й задоволення, а на іншу - благополуччя дітей і усвідомлено прийняти правильне рішення!

Оцініть публікацію
Рейтинг статті: 3.6 з 5 на основі 8 оцінок.

Розвиток дитини
03.06.2015

Генератори практичних завдань
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів


Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Розвиток дитини»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Розвиток дитини

Дякую,
не показуйте мені це!