Розвиток дитини Статті Психологія дитини Віковий період, пов'язаний зі страхами
Віковий період, пов'язаний зі страхами
Рейтинг
26

Сім порад про те, як допомогти маленьким дітям подолати почуття тривоги та страху

Віковий період, пов'язаний зі страхами

Для початку уявімо такі ситуації:

  • Одного разу ваш хоробрий п'ятирічний малюк раптом відмовляється відходити від вас у парку й каже: «Я боюся, що птахи мене з'їдять». При цьому він дивиться на крихітних ластівок, як на жахливих чудовиськ.
  • Трирічний хлопчик, якого нещодавно мама знайшла гордо усміхненим на холодильнику, раптово вирішує, що «гойдалки дуже страшні» й вони «скинуть мене на землю».
  • Шестирічна дівчинка, яка завжди солодко спала у своєму ліжку, раптом починає боятися вкладатися спати та щоночі приходить до вас у ліжко.
  • Ваша щаслива чотирирічна дитина раптом стає замкнутою, не відходить від вас, відмовляється грати з друзями, постійно сидить у вас на колінах. І, що ще гірше, вона знову починає смоктати великий палець!

Дошкільний і молодший шкільний вік іноді затьмарюються перебільшеними страхами, дивними тривогами, нічними жахіттями й іншими свідченнями незахищеності, які навіть найупевненіших батьків можуть примусити відчувати поєднання сум'яття, засмучення, занепокоєння та власної неспроможності. Це явище часто супроводжується регресією в розвитку дитини, яка набуває різних форм – від конфузів з горщиком до ходіння вночі та смоктання пальця. Найчастіше в цей віковий період підвищується кількість випадків негативної поведінки дитини, обумовлених зовсім неусвідомленими мотивами.

Отже, що ж відбувається?

Ні, це не якийсь надранній підлітковий гормональний сплеск чи реакція на токсичний чи екологічний вплив. І, ймовірно, не травматична реакція на зміни в житті, такі як переїзд або перехід у новий садок чи школу, хоча вони теж можуть посилити проблему. Майте на увазі, що в окремих випадках така поведінка може бути симптомом тривожного розладу, проявом надмірного рівня стресу або наслідками поганого поводження чи навіть насильства. Якщо ви підозрюєте, що будь-який стан з перерахованих вище може бути причиною поведінки вашої дитини, зверніться по професійну допомогу й докладіть зусиль, щоб оцінити ситуацію якомога детальніше.

Як правило, раптова тривожність дітей дошкільного та раннього шкільного віку – це просто ще одна нормальна стадія розвитку, яка свідчить про їх когнітивне зростання. Інакше кажучи, як би дивно це не звучало, страх може бути ознакою зрілості!

Діти у віці від трьох до шести років (майте на увазі, що це не точний віковий діапазон, діти – це особистості, а не запрограмовані роботи!) починають розуміти, що їхні батьки – не всемогутні істоти, якими вони їх вважали колись. Розуміння цього факту може призводити до дискомфорту та приносити сильне занепокоєння, оскільки діти також починають усвідомлювати, що за межами їх безпечного маленького дому існує цілий величезний світ і що цей світ сповнений потенційних небезпек, незрозумілих загроз і ще багато чого великого та страшного.

Що ж робити батькам зі своїми несміливими мишками-боягузами?

По-перше, треба пам'ятати, що немає єдиних універсальних «ліків». Ви знаєте свою дитину краще, ніж будь-хто інший, і чутливість до її унікальних потреб означає вміння розпізнавати сигнали дитини, які підказують, що допоможе або зашкодить їй пройти через цю неспокійну стадію розвитку.

Ось деякі ідеї, які можуть допомогти батькам.

1. Перш ніж примушувати дитину «подивитися своєму страху в очі», подумайте, а вам би допомогло, якби хтось кинув на вас павука, якого ви смертельно боїтеся, чи закрив би вас у шафі, коли ви страждаєте на клаустрофобію? Якщо відповідь «Ні!», то проявляйте повагу до почуттів вашої дитини й спробуйте знайти інше рішення проблеми.

2. Коли дитина висловлює свою занепокоєність, не піддавайтеся спокусі мінімізувати її значення. Якщо малюк каже: «Я боюсь монстрів, які влазять у моє вікно», постарайтесь не відповідати йому «Монстрів не існує». Пам'ятайте: дитина розуміє, що ви не всемогутні, а це означає, що ви також не все знаєте! Замість того щоб заспокоїтись від ваших слів, вона вирішить, що ви просто не все знаєте про монстрів, тому не можете їй допомогти і, відповідно, убезпечити її. Краще разом з дитиною придумайте кілька ідей, як не підпустити цих монстрів і відлякати їх. Не треба казати також про те, що монстри існують насправді, спробуйте сказати щось на зразок: «Давай подумаємо про твою безпеку. А якщо тато викине всіх монстрів у сміттєвий бак, а сміттєвоз відвезе їх подалі?». Не бійтесь виглядати «серйозно-кумедними». Інакше кажучи, прийміть страхи дитини насправжки, але запропонуйте кумедне рішення, яке допоможе уявити, як монстри (або будь-які інші страхи) зникли назавжди.

3. Допоможіть дитині зробити «сейф для жахів» із взуттєвої коробки. Увечері, перед тим як приходить час укладатись у ліжко, сядьте поруч з малюком і попросіть його скласти всі страшні думки в коробку, яку ви потім заберете із собою й заховаєте на той час, поки він спить. Нехай дитина знає, що коли їй насниться страшний сон, вона може прийти до вас навіть посеред ночі, і ви допоможете їй прибрати його в коробку, щоб вона знову змогла заснути спокійно.

4. Уникайте таких фраз, як «Ти вже великий хлопчик» і «Так роблять тільки малюки». Замість цього заохочуйте дитину робити те, що вона, на ваш погляд, уже вміє. Наприклад, якщо вона вже може підніматись по сходах на дитячу гірку, але застряє на півдорозі та просить вас про допомогу, підійдіть ближче до дитини, щоб вона знала, що ви поруч і готові прийти на допомогу в разі потреби. Потім усно заохотьте її: «Я знаю, що ти можеш це зробити. Якщо тобі знадобиться моя допомога, я тут». Але не тисніть на дитину. Якщо вона засмучується або наполягає на тому, що не може підкорити цю вершину, допоможіть їй спуститися. Пам'ятайте: справа зовсім не в гірці. Дитина намагається переконатися, що як і раніше, може довірити вам турботу про себе, що вона, як і раніше, у безпеці з вами.

5. Якщо виникає необхідність прогнати випадкового монстра, який заліз у шафу або під ліжко, спробуйте зробити свій власний «Антимонстровий спрей». Діти будуть у захваті від нього. Зробіть спрей з побутового розпилювача з пикою монстра зі шматочків тканини або відповідними наклейками. Наповніть розпилювач водою, додайте в неї трохи квіткового освіжувача повітря (тому що «Монстри терпіти не можуть запаху квітів!»), трохи блискіток для чарівництва, а потім попросіть тата прикинутися чудовиськом і з вереском утікати, коли на нього розпилюють чарівний спрей. Рольові ігри з дітьми (взагалі будь-які ігри!) - потужний інструмент для навчання їх уміння долати труднощі. Невелике профілактичне розпорошення спрею в шафах і під ліжком перед сном – це все, що потрібно, щоб надати дитині впевненість у тому, що вона прогнала всіх чудовиськ і може спати спокійно.

6. Якщо регресія в розвитку стає проблемою, майте на увазі, що так ваша дитина заспокоює себе, повертаючись у той час, коли вона відчувала себе в безпеці. Замість того щоб карати її, висміювати, підкуповувати або якось інакше намагатись «контролювати» її поведінку, допоможіть їй відчути почуття комфорту прийнятним способом і продемонструйте, що дитина може довірити вам задоволення її потреби в комфорті й безпеці. Це стосується й проявів роздратування, істерик дитини. Безумовно, треба встановити обмеження та в достатній мірі спрямовувати її, але пам'ятайте, що покарання найчастіше відштовхує дітей від батьків, а не сприяє встановленню зв'язку з ними. Так як дитина і без того реагує на почуття обриву зв'язку з вами через усвідомлення вашого нового статусу «Не супергероя», відштовхуючи її ще далі, ви тільки погіршите проблему, а не вирішите її.

7. Просто слухайте. Це найпростіше рішення досить складного завдання. Зменшіть темп і знайдіть час, щоби просто погуляти з дитиною. Сядьте поруч з нею ввечері та спокійно спостерігайте, як малюк малює або грайте в настільну гру разом з ним. Полежте з дитиною на її ліжку протягом кількох хвилин, перш ніж вона засне, порозмовляйте про минулий день. Один той факт, що ви приділяєте дитині час, щоб заспокоїти її, насолодитись її товариством і відновити зв'язок з вами, допоможе їй подолати свої страхи.

Далі пропонуються поради, які чудово підійдуть дітям на цьому неспокійному етапі їхнього життя.

  • Поважайте потребу дитини в особистому просторі.
  • Ніколи не соромте її прилюдно.
  • Давайте дитині час на звикання до нових ситуацій.
  • Давайте їй час на роздуми, не вимагайте негайної відповіді.
  • Не переривайте малюка.
  • Заздалегідь повідомляйте йому про майбутні зміни.
  • Попереджайте дитину за 15 хвилин про те, що вона повинна припинити будь-яке своє заняття.
  • Робіть дитині зауваження наодинці.
  • Навчайте дитину нових навичок віч-на-віч.
  • Допоможіть їй знайти одного найкращого друга зі схожими інтересами та здібностями.
  • Не примушуйте дитину заводити багато друзів.
  • Поважайте особливості темпераменту вашої дитини, не намагайтесь його переробити.

Пам'ятайте: так, як і всі інші етапи розвитку, «вік страху» не буде тривати вічно. Тісний, довірливий зв'язок з дитиною, відкрите спілкування з нею в будь-якому віці, на всіх етапах розвитку допоможуть полегшити шлях дорослішання та будуть підтримувати ваші взаємини з малюком міцними та здоровими.

Оцініть публікацію
Рейтинг статті: 4.3 з 5 на основі 6 оцінок.

Розвиток дитини
01.06.2016

Генератори практичних завдань
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів


Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Розвиток дитини»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Розвиток дитини

Дякую,
не показуйте мені це!