Розвиток дитини Статті Психологія дитини Як уникнути негативного спілкування з дитиною
Як уникнути негативного спілкування з дитиною
Рейтинг
46

Приклади негативної комунікації батьків і дітей, які підривають довіру дитини

Як уникнути негативного спілкування з дитиною

На жаль, багато батьків не усвідомлюють, наскільки часто використовують негативні форми спілкування зі своїми дітьми. Як наслідок, такі батьки можуть посіяти в дітях зерно недовіри й низької самооцінки. Ось чому дуже важливо усвідомити й відкоригувати будь-які негативні форми комунікації, які часом з'являються у спілкуванні з дитиною.

Далі наведено список прикладів негативного спілкування. Батькам належить уважно вивчити й виділити для себе ті моделі негативної комунікації, які будуть їм близькими та знайомими. А після виявлення проблемних зон обов'язково взятися за внесення відповідних змін. Майте на увазі, що наведений нижче список містить далеко не всі можливі приклади негативного спілкування. Існує ряд інших аспектів відносин, які можна розцінювати як негативні.

Приклади негативного спілкування, яких батькам необхідно уникати

Бурчання й нотації. Бурчання повторює те, що вже було сказано. Нотації батьків дають більше інформації, ніж необхідно, при цьому батьки не зупиняються для того, щоб вислухати думку чи ідеї дитини. Батьки можуть уникнути прискіплень, бурчання й нотацій, якщо будуть дотримуватись коротких розмов з дітьми. Після того як щось сказали один раз, немає необхідності повторювати це знову. Якщо діти не роблять того, про що їх попросили, то замість бурчання батькам варто скористатись певною системою наслідків (які не доходять до рівня покарання, але виховують відповідальність за вчинки). Найчастіше бурчання й нотації стають тією причиною, через яку діти просто перестають слухати й починають захищатися чи ображатись на батьків.

Переривання дитини на півслові. Коли діти щось кажуть, батьки повинні дати їм можливість закінчити думку й тільки потім почати висловлюватися самим. Це звичайна ввічливість. Діти, які бачать, що навіть слово не можуть вставити або відчувають напругу від потреби прискорити свої висловлювання, доки їх не перервали, можуть припинити спілкування взагалі.

Критика. Батьки повинні уникати критики поглядів своїх дітей, їх почуттів, ідей, сприйняття світу й самих дітей у цілому. У таких критичних зауваженнях діти часто вбачають прямі нападки, результатом чого може стати формування в них заниженої самооцінки. Якщо це необхідно, батьки повинні піддати критиці поведінку або якийсь певний учинок дитини, але не її саму.

Зациклення на минулому. Після того як проблема або конфлікт вирішені, батьки повинні намагатись не згадувати про них знову. Важливо дозволити дітям почати все заново, з чистого аркуша, дати їм таке право. Батьки, які постійно пригадують своїм дітям минулі помилки, тим самим учать їх зберігати образи протягом тривалого часу. Крім того, діти повинні знати, що як тільки питання було врегульоване, результат стає непорушним.

Контролювання дітей за допомогою почуття провини полягає у спробі змусити дітей відчувати себе винними за свої думки, почуття чи дії. Батьки, які використовують почуття провини, щоб контролювати своїх дітей, можуть завдати велику шкоду взаєминам.

Використання сарказму. Батьки використовують сарказм, коли кажуть дітям не те, що насправді мають на увазі, а прямо протилежне, висловлюючи це інтонацією свого голосу. Наприклад, коли дитина щось зачепила й розбила, батько каже щось на зразок: «Ти така вправна!». Сарказм у ставленні до дитини дуже ранить її й ніколи не стане тим корисним інструментом, який можна застосовувати для ефективного спілкування зі своїми дітьми.

Нав’язування дітям ідей, яким чином можна вирішувати їхні проблеми. Це відбувається, коли батьки підхоплюються й розповідають своїм дітям у найдрібніших подробицях, що вони повинні зробити, замість того, щоб дозволити їм зробити свій власний внесок у вирішення проблеми. Батьки, які вказують своїм дітям, як саме їм необхідно чинити у складних ситуаціях, можуть зародити в дітях віру в те, що вони жодним чином не контролюють власне життя і не в силах що-небудь вирішити. У такому випадку діти можуть дійти висновку, що батьки їм не довіряють. Або ж навпаки, можуть обурюватись і в результаті не підкоритись батьківським повчанням.

Здійснення тиску(приниження) дітей. Образливі висловлювання можна спрямувати в різних формах, таких як обзивання, висміювання, осуд, обвинувачення й т. п. Образи завдають величезну шкоду ефективній комунікації. До того ж образливі випади здатні підірвати дитячу самооцінку. Пригнічені (або принижені) діти часто відчувають себе відкинутими й навіть неповноцінними, потерпають від браку батьківської любові.

Використання погроз. Погрози рідко бувають ефективними. Найчастіше вони сприяють тому, що діти відчувають себе безсилими, ображаються на своїх батьків.

Брехня. Як би не було спокусливо вдатись до брехні, щоб, наприклад, уникнути розмови на незручні теми, батьки не повинні цього робити. Необхідно постаратись бути максимально відкритими й чесними зі своїми дітьми. Це буде їх стимулювати до такої ж відвертості й чесності у спілкуванні зі своїми батьками. Також не забувайте, що діти дуже чутливі. Вони тонко відчувають, коли їхні батьки не до кінця чесні з ними. А значить, це може призвести до появи недовіри.

Заперечення дитячих почуттів. Коли діти кажуть своїм батькам, як себе почувають, батьки не повинні ставитись до цього несерйозно. Якщо, наприклад, батько розуміє, що дитині зовсім нема чого засмучуватися через поразку в командній грі, що це все не суттєво, він не повинен казати про це. Доцільніше знайти приємні втішні слова, наприклад: «Я знаю, ви дуже хотіли перемогти. Іноді так важко програвати». З дітьми молодшого віку це можна зробити за допомогою простих і конкретних слів. Діти потребують того, щоб їх почуття завжди знаходили підтримку батьків. Коли справа доходить до почуттів дитини, батьки неодмінно повинні висловити їм своє розуміння. Якщо вони цього не зроблять, то діти відчують байдужість у ставленні до себе, брак сприйняття та щирості.

«Цеглинки» спілкування

Ось кілька прикладів висловлювань, які батьки можуть адресувати своїм дітям, щоб допомогти їм налагодити позитивний комунікативний зв'язок:

  • «Я б хотіла почути про це»
  • «Розкажи мені про це детальніше»
  • «Це надзвичайно цікаво. Я слухаю»
  • «Я розумію»
  • «Що ти думаєш про...?»
  • «Ти хочеш розповісти про це?»
  • «Чи є що-небудь ще, про що ти хотів би порозмовляти зі мною?»
  • «Що б ти мені порадив?»
  • «Дивовижно!»
  • «Твоя думка для мене надзвичайно важлива»
  • «Поясни мені, будь ласка»

Ефективне, відкрите спілкування вимагає постійної практики. Батькам варто визнати, що, звісно, їм не досягти досконалості. Усі батьки роблять помилки. Але дуже важливо при цьому, що вони докладають зусилля, щоб ефективно спілкуватися зі своїми дітьми, і починають це в ранньому віці своїх малюків. І тоді результатом неодмінно будуть стосунки батьків і дітей протягом усього життя – більш близькі, міцні й довірливі.

Оцініть публікацію
Рейтинг статті: 4.6 з 5 на основі 10 оцінок.

Розвиток дитини
20.08.2015

Генератори практичних завдань
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів


Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Розвиток дитини»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Розвиток дитини

Дякую,
не показуйте мені це!