Розвиток дитини Статті Виховання дитини Що б я змінила, якби потрапила в минуле
Що б я змінила, якби потрапила в минуле
Рейтинг
127

Бабуся чотирьох онуків та експерт у вихованні дітей дає поради батькам, виходячи зі свого досвіду

Що б я змінила, якби потрапила в минуле

Я насправді не належу до того типу людей, які переймаються питаннями «а якщо?..». Я рідко озираюся назад з думкою про те, що повинна була зробити щось інакше. Як незабутньо співав Френк Сінатра: «Жалі, у мене їх небагато, настільки, що і згадувати не варто». Однак це не стосується виховання дітей.

Мої діти – дівчинка та хлопчик – виросли й обдумано народили власних дітей. Мої четверо внуків такі милі й чарівні, вони – моя нагорода за вірність, самовідданість і старанність, які я проявила, виховуючи два дослідні зразки – їхніх батьків.

Хочеться, навіть ні, правильно буде сказати, я відчуваю просто непереборне бажання з найкращих міркувань поділитися зі своїми дітьми моїми думками про виховання. Зрештою, адже я двічі пройшла все це й прожила досить довго, щоби побачити результати своєї праці. Хіба те, що я виховала двох дітей, не можна назвати деякого роду «подвійним сліпим дослідженням»?

Але правда полягає в тому, що ніхто не хоче слухати застарілі погляди людей родом з попереднього століття, навіть якщо наша мудрість заснована на реальному, практичному життєвому досвіді. Діти... Хто б міг подумати?

Тому я просто склала список того, що зробила би по-іншому, якби за допомогою машини часу в мене з'явився другий шанс. Назвемо це «Назад у майбутнє, або Хроніки бабусі».

1. Серфінг: я б ним займалась

Або лижною ходьбою, або катанням на конях, або риболовлею, або лазінням по деревах. Я б робила все це набагато частіше й отримувала більше задоволення, навіть якщо при цьому мені довелось би мокнути, мерзнути, терпіти глузування членів сім'ї над тим, що я нездатна або незграбна, або посіла останнє місце. Я б менше переймалася через удари чи зіпсовану зачіску, а більше про те, щоб «жити моментом» і насолоджуватись життям з моєю родиною.

Якби я могла повернути час назад, я б не була тривожною мамою, тому що я була і тривожною, і мамою. Тепер я розумію, що певні ризики розвивають життєстійкість. Можливо, я б навіть дозволила моїй доньці взяти участь у тій безглуздій лижній програмі, коли їй було п'ять років. Можливо.

2. Це просто такий етап: я би зрозуміла це

Коли ви стаєте бабусею, то вмієте оцінювати і відстань, і перспективу. Ми, бабусі, розуміємо, що дитина, врешті-решт, почне спати всю ніч, навчиться ходити на горщик і нарешті перестане смоктати великий палець.

Ми також знаємо, що ваш чотирирічний малюк, який постійно вдається до хитрощів, не стоїть на шляху до злочинного життя. Що ваша маленька владна шестирічна тиранка може вирости великим державним діячем чи успішною главою компанії, і що ваш трирічний син, який розбирає й ламає все, до чого може дотягнутись, в один чудовий день стане відомим хірургом-ортопедом. Ви можете спитати, а як щодо мого крикливого, вічно обуреного підлітка? Не можу нічого обіцяти.

Якби я могла повернути час, я б не стала робити висновки на підставі фрагментів поведінки моїх дітей, приємних чи ні. Подібно до того, як ранній інтерес дитини до динозаврів не означає, що у вас росте майбутній палеонтолог, не по роках розвинена неповага до чужих грошей не означає, що ви виховуєте шахрая.

3. Робота по дому: я б наполягала на ній

Оскільки діти й підлітки найбільше люблять, коли ви щось їм даєте та полегшуєте життя, їхні схвальні посмішки не повинні бути показником правильного виховання. Не варто занадто сильно покладатись на таку усміхненість.

Зараз мені зрозуміло, що я дозволяла дітям зайве. Коли справа стосувалась миття посуду або виносу сміття, я піддавалась на всі ці старі, але майстерно висловлені виверти: «Мені треба робити домашнє завдання!», «У мене тренування» й, так, «Я повинна подивитись останню серію мого улюбленого серіалу!». Усе це вимовлялось усе з тієї ж посмішкою.

Якби я могла щось змінити в житті, я б допомагала дітям розвивати почуття відповідальності, доручаючи їм виконувати домашні обов'язки. Цей процес можна починати з ранніх років: навіть діти дошкільного віку можуть накривати на стіл, складати одяг після прання, заправляти ліжко – іноді дуже своєрідно – і поливати рослини.

4. Кишенькові гроші: я б давала їх дітям

Це не означає, що я взагалі не давала гроші дітям. Усі батьки час від часу роблять це. Але гроші, як то кажуть, – сила. Фраза «Ти не отримаєш на це кишенькових грошей, якщо...» часто трансформувалась у мене в «Ти не отримаєш на цьому тижні кишенькові гроші, тому що...» і в результаті перетворювалась на «Ти не отримаєш на цьому тижні кишенькові гроші».

Дехто вважає, що «Жадібність – це добре». Принаймні, так кажуть ділки з Уолл-стріт, якими захоплювались мої діти. Тому в нашій родині часто виникали дрібні сварки із приводу того, хто й за що повинен розщедритись. Похід у кіно? Діти сплачують зі своєї скарбнички. Одяг? Платять батьки.

Якби я могла це змінити, я би намагалась якомога раніше дати дітям уроки фінансової грамотності. Я би привела розмір кишенькових грошей у відповідність з їхнім віком та встановила б конкретні правила, на які розваги повинні витрачатись ці гроші (так, батьки повинні фінансувати основні потреби дітей). І я б ніколи не ставила виплату кишенькових грошей у залежність від виконання домашніх справ, хороших оцінок або кризи на фондовому ринку.

5. Цькування (булінг): я б не стала цього терпіти

Раніше, у наші дні, вважалося, що діти повинні «розбиратися» самі, навіть якщо вони піддавались нападкам, цькуванню або глузуванню. Батьки рідко повідомляли про такі інциденти вчителям або шкільним чиновникам, які, у свою чергу, часто вважали, що боротьба зі знущаннями не має нічого спільного з їх роботою з навчання дітей читання, письма та арифметики.

О, як багато можуть змінити два десятиліття. Сьогодні існують програми навчання дітей соціальних навичок з першого й до середніх класів школи. Є організації, які допомагають дітям досягати успіхів у громадському житті та навчанні, а також у створенні безпечних умов навчання в молодших класах шкіл.

Якби я могла щось змінити, я би втрутилась, коли шкільний хуліган дражнив мого сина й чіплявся до нього. Я би повідомила про це в адміністрацію школи й шукала вирішення цієї проблеми разом з відповідальними особами.

6. Традиції: я би створювала їх ще більше

Звісно, ми в родині відзначали всі значущі свята й дні народження. Але ось що я зрозуміла: сімейні традиції – це більше, ніж задування свічок, обмін подарунками та запечена індичка. Вони визначають культуру сім'ї й відображають її унікальність. Традиції допомагають нам формувати наше повсякденне життя та прищеплюють цінності, вони – оазис у все більш неспокійному й заклопотаному світі.

Якби я могла щось змінити, я би створила особливі ритуали відходу до сну, ховала би глибокодумні записки в ланч-бокси дітей, придумувала кодові слова, які розуміли б тільки ми, і розповідала за вечерею нешкідливі анекдоти та смішні історії.

Я би збирала, перебирала й вивчала різні цікаві традиції. Мої діти вбирали би багаті звичаї й підвалини інших людей і культур, оцінюючи значення принципів своєї сім'ї й перетворюючи кожний з них на власну культурну спадщину.

Ех! Замріялась! Але, принаймні, веселе проведення часу я б їм забезпечила.

7. Час: я б жила в ньому

Якби я могла щось змінити в житті, я би зрозуміла, що всі ці неспокійні, заклопотані, зайняті собою, справами, днями народження роки летять із шаленою швидкістю. Я б зупинилась на хвилину, сіла в крісло, заспокоїлась і просто вбирала все це, насолоджуючись моментом.

Лінда Морган

Оцініть публікацію
Рейтинг статті: 4.9 з 5 на основі 26 оцінок.

Розвиток дитини
28.04.2016

Генератори практичних завдань
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів


Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Розвиток дитини»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Розвиток дитини

Дякую,
не показуйте мені це!