Розвиток дитини Статті Виховання дитини Особливості виховання дитини із сильною волею
Особливості виховання дитини із сильною волею
Рейтинг
57

Поради батькам дитини з потужним вольовим характером, які допоможуть розкрити її потенціал

Особливості виховання дитини із сильною волею

Деякі діти приходять у світ з неймовірним даром сильної волі й неприборканого духу. Такі діти часто відчувають глибоке нерозуміння у ставленні до себе. Є безліч книг, що вистилають полиці книжкових магазинів, з інструкціями про те, як зламати їх волю, підпорядкувати дух, примусити коритись. Які неймовірні втрати лідерства, захопленості й осяянь зазнає цей світ, коли батьки дотримуються таких каральних методів виховання! Ми повинні виховувати цих дітей м'яко, дбайливо й шанобливо, адже дари, які ми отримуємо від них, просто безцінні.

Погляньте на деякі поширені слова, що використовуються для опису характеристик вольової дитини: вимоглива, прискіплива, уперта, норовлива, владна, зухвала, важка, зациклена, примхлива, гонориста, неслухняна, непокірна.

А тепер подивимось на деякі загальні характеристики дорослих людей, які є світовими лідерами, великими керівниками, підприємцями, новаторами, спортсменами світового класу й т. п.: рішучий, вольовий, наполегливий, цілеспрямований, авторитетний, упевнений, хоробрий, спритний, непохитний.

Зверніть увагу, що риси характеру практично однакові, але стосовно дитини використовуються характеристики з негативним відтінком, а по відношенню до дорослих людей – з позитивним.

Ось ще кілька характеристик вольових дітей, які збігаються з характеристиками дорослих людей – лідерів у своїх галузях:

  • Вони зазвичай творчі та інтелектуальні.
  • Вони, як правило, пристрасно й палко відстоюють свої інтереси й переконання.
  • У них буває нестримна потреба знати «чому».
  • Вони найчастіше вчаться на власному досвіді.
  • Для них характерна нестримна потреба перевіряти та ставити під сумнів статус-кво.
  • Вони, як правило, надзвичайні перфекціоністи, але часто більш вимогливі до себе, ніж до інших людей.
  • Їм необхідний високий рівень визнання.
  • Їм необхідно, щоб їх чули.
  • Вони часто потребують емоційної безпеки.
  • Вони, як правило, стійкі до змін, якщо відчувають, що контролюють їх.
  • Вони зазвичай дуже чутливі.
  • Вони, як правило, повністю зосереджені на поточному проекті або сфері інтересів.
  • Вони, як правило, сумлінні та віддані.
  • Вони, як правило, дуже незалежні.

Хоча немає жодних сумнівів у тому, що дитина, яка кидає виклик усьому оточенню, сама є складним викликом, є способи спільної роботи з нею, а не проти неї, спрямовані на збереження й розвиток її унікальних рис характеру. Підтримка здорових взаємин між батьками й дитиною має виняткове значення, вам необхідно знайти баланс і встановити обмеження для своєї яскравої дитини, не обмежуючи при цьому її свободу зростання, розвитку та становлення такою людиною, якою вона була створена.

Ключ до збереження довірливих стосунків з дитиною полягає в тому, що необхідно зберігати спокій, бути поруч з нею й допомагати їй, навіть встановлюючи та підтримуючи розумні межі дозволеного. Корисно пам'ятати, що вольові діти зазвичай більше, ніж будь-хто, ідентифікують себе з батьками. Тому не треба розглядати їх постійні вимоги як опір або спроби поставити під сумнів ваш авторитет, просто виховуйте вольових дітей, розуміючи, що вони перебувають на шляху постійного пошуку.

Вони проводять над вами нескінченні «дослідження», багаторазово перевіряючи, пізнаючи й відчуваючи всі ваші примхи та слабкості, злети й падіння, сильні та слабкі сторони. Такого роду тестування не є негативним, якщо тільки ви не перетворюєте його на сварку замість того, щоб реагувати за допомогою м'якого й шанобливого наставництва. Прийнявши розумну позицію, ви не будете розглядати проблеми, пов'язані з дитиною, як особисту образу, а замість цього будете бачити в завданнях, які вона ставить перед вами, її спроби вчитись, рости й набувати розуміння.

Однак також правильно й те, що виховання дитини з даром сильної волі – це постійне тренування терпіння й саморегуляції. Ви досягнете небувалого особистісного зростання, бо станете батьками, котрі виявляють емпатію, мудрість і співчуття, хоча цей процес може спустошити вас і вивести далеко за межі вашої зони комфорту. Тільки знання та внутрішня готовність допоможуть вам впоратися з неминучими стресами, а далекоглядність і деякі специфічні стратегії вирішення проблем і завдань допоможуть реагувати на них спокійно й ефективно.

Варто згадати правило м'якої дисципліни під назвою «ЗСС» – зв'язок, засоби спілкування та співпрацю.

Зв'язок – дуже важливо постійно підтримувати зв'язок з вашою енергійною, яскравою й сильною дитиною. Це основа, на якій будуються всі ваші взаємодії з нею, це точка відліку, до якої ви обидва будете повертатися знову і знову, коли ваші взаємини будуть напруженими та затьмареними.

  • Грайте у словесні, настільні та неструктуровані ігри на відкритому повітрі, влаштовуйте мімічні спектаклі перед дзеркалом. Гра – це мова дитинства, тому намагайтеся щодня розмовляти мовою вашої дитини.
  • Смійтесь разом. Гумор – це недооцінений інструмент виховання дітей. Він знижує рівень опору, викликає посмішки, об'єднує людей і з'єднує серця.
  • Читайте казки, розповіді, туристичні брошури, енциклопедії та все, що допомагає вам разом мріяти, розмовляти, будувати плани, хвилюватись і розділяти інтереси.
  • Приділяйте більше уваги самій дитині, ніж її вчинкам. Пам'ятайте: ви виховуєте людину, а не виправляєте проблему. Тому намагайтеся приділяти час тому, щоби краще пізнати всю людину, її особистість, а не тільки іпостась дитини. Це не вимагає великих зусиль. Просто гуляйте разом, розмовляйте один з одним, діліться морозивом, шукайте хмари цікавої форми й отримуйте задоволення один від одного.

Спілкування – у дітей є власний внутрішній світ думок і планів, проблем і турбот, надій і мрій, які займають їх час та увагу, тому брак співробітництва часто просто є результатом того, що в дітей і в нас, дорослих, різні цілі й завдання. Для сповненого поваги та м'якого наставництва й виховання батькам важливо отримати деяке уявлення про цей «внутрішній світ».

  • Слухайте серцем. Прислухайтесь «між рядків» до того, що ваша дитина намагається повідомити вам за допомогою своєї поведінки. Слухайте, слухайте і ще раз слухайте. Це найперший крок на шляху до правильного спілкування з дитиною.
  • Замислюйтеся, зв'язуйтесь і перенаправляйте дитину. Замисліться над тим, що ви чуєте, чи то слова, чи поведінка вашої дитини. Так ви не тільки покажете, що цінуєте її емоції, чуєте й розумієте, а й допоможете їй самій зрозуміти власні почуття та хвилювання. Наприклад, якщо ваша дитина засмучена, тому що ви не дозволяєте їй з'їсти печиво після того, як вона почистила зуби перед сном, спробуйте сказати: «Я тебе почув (а). Ти засмучена тому, що хочеш печиво». Потім відновіть зв'язок з нею: «Я теж люблю печиво!». І запропонуйте рішення: «А якщо ми виберемо два найсмачніших печива, покладемо їх у спеціальну коробку і вранці візьмемо їх з собою в парк на прогулянку?».
  • Не приймайте неслухняність як особисту образу. Вольова дитина часто самостійна й має власні цілі й завдання. Запрошуйте її до співпраці замість того, щоб вимагати слухняності. Чи то час відходу до сну, прибирання кімнати або будь-яке інше питання, зробіть це справою команди та плануйте свої підходи заздалегідь. Наприклад, ви можете сказати: «Тобі, судячи з усього, важко примусити себе лягти в ліжко. Як ти думаєш, що допоможе тобі підготуватися до відходу до сну?» або «Треба прибирати за собою свої речі, щоб вони не ламались. Давай увімкнемо таймер, разом за десять хвилин приберемо твої іграшки й подивимося, хто з нас зможе прибрати їх більше та швидше».
  • Прийміть тверде зобов'язання не вдаватися до покарань з метою управління поведінкою. Образа, яка приходить у результаті покарання, у свідомості дитини звільняє її від відповідальності. Покарання не вчить відповідальності, а образа може стати причиною поведінки, яку ви намагаєтесь викоренити.
  • Щодня обговорюйте з вашою дитиною та внутрішньо з самими собою позитивні аспекти її особистості. Коли ви намагаєтесь «виправити» дитину, вона отримує інформацію про те, що з нею щось не в порядку, а це не сприяє розвитку позитивного сприйняття самої себе, яке дитина повинна пронести через усе життя.
  • «Ні» – це не завершена думка. Це вимога, команда. Команда не вчить, вона наказує. Якщо ви хочете, щоб ваша дитина навчилась думати, як доросла, докладно пояснюйте їй хід своїх дорослих міркувань.
  • Пам'ятайте, що діти, особливо коли вони засмучені, «говорять» своєю поведінкою, і тільки ми, дорослі, можемо м'яко спрямовувати їх у бік вираження своїх думок та емоцій за допомогою слів, а також озброювати їх необхідними для цього інструментами.
  • Також майте на увазі, що такі негативні манери, як хамство та грубість, не є вродженими й не проявляються в дітей у ранньому віці. Вони вчаться такої поведінки, повторюючи її за нами, батьками. Увічливість – ключове питання, вона не може з'явитись в однієї людини з волі іншої, якщо ми не хочемо, щоб вона стала зовнішньою оболонкою, фасадом дитини, а не її щирим почуттям. Ви навчите свою дитину розмовляти по-доброму, ввічливо й люб'язно, якщо самі будете звертатись до неї по-доброму, ввічливо й люб'язно, а також спрямовувати й виправляти її, коли вона проявляє грубість. Ви можете сказати: «Тон твого голосу неприйнятний» або «Те, що ти сказав, не можна назвати ввічливим», а потім запропонуйте спосіб виправитися: «Спробуй сказати мені це більш привітним голосом. Я завжди буду намагатися з усіх сил бути з тобою ввічливою (увічливим) і хочу, щоб ти намагався проявляти ввічливість і у ставленні до мене».

Співпраця – ставте своєю головною виховною метою вдумливу співпрацю, а не бездумне підпорядкування. Так ви будете пам'ятати, що треба ставитись до своєї дитини як до мислячої людини із власними ідеями, потребами й почуттями, а не як до бездумного робота, призначеного виконувати всі ваші розпорядження.

  • Установіть чіткі обмеження й поясніть їх зрозумілими дитині словами.
  • Пам'ятайте: якщо ви хочете залучити її до співпраці з вами, ви повинні запросити її!
  • Обмежте кількість обмежень. Енергійні, яскраві діти часто схильні до стресів просто через власні сильні емоції й реакції, тому налаштуйте їх на успіх, встановлюючи нечисленні й чіткі обмеження та послідовно дотримуючись їх.
  • Дайте дитині право голосу при визначенні обмежень, щоб вона відчувала деякий контроль над своїм життям і вважала прийняті обмеження своїми власними.
  • Разом з дитиною обмірковуйте способи спільної роботи. Можна придумати кілька сигнальних жестів або слів, які стануть вашою секретною мовою й будуть знаками того, що прийшов час закінчувати прогулянку, виконувати домашнє завдання або знизити рівень активності чи гучності на кілька поділок.
  • Запросіть дитину до співпраці, разом складаючи режим дня. І не дивуйтесь, якщо вона стане суворо дотримуватися спільно розробленого режиму й зажадає того ж від вас. Обдаровані діти, як правило, схильні повністю зосереджуватися й виконувати свої зобов'язання й хочуть, щоб так робили всі!
  • Співпрацюйте з потребами й особистістю вашої дитини, будьте на її боці, а не проти неї. Наприклад, якщо ви знаєте, що дитині важко відірватись від виконання завдання, дайте їй достатньо часу, щоби знайти слушний момент зупинитись, якщо вам дійсно потрібно, щоб вона на певний час зробила перерву. Або якщо ви знаєте, що дитині важко виконувати всі процедури перед сном, спробуйте написати або намалювати завдання, які їй необхідно виконати, на кульках для настільного тенісу (наприклад, почистити зуби, вдягнути піжаму тощо), помістити їх у «банку для відходу до сну». Дитина буде відчувати певний контроль над виконанням своїх процедур, оскільки зможе діставати кульки по одній і виконувати завдання в довільному порядку або дістати їх усі й вирішити самостійно, в якому порядку вона буде виконувати їх.
  • Якщо ви вже вступили у протиборство з дитиною, першими зніміть свої «боксерські рукавички», щоб дитина (нарешті!) відчула себе в безпеці й теж зняла свої. Коли ви боретеся з дитиною, то можете перемогти в одному-двох зіткненнях, але ви втратите головний скарб – ваші довірливі стосунки. «Зняти рукавички» означає зупинитися, видихнути власні емоції та знайти спосіб вирішення проблеми разом з дитиною. Пам'ятайте: у ваших взаєминах доросла людина – це ви, але це не дає вам права пригнічувати дитину; на вас лежить відповідальність надихати її, розширювати її можливості. Це означає, що ви повинні навчати й моделювати використання інструментів дипломатії – спілкування, співпраці, компромісу, які озброять дитину на все життя.

Пам'ятайте: діти, які народжуються в «боксерських рукавичках», часто стають тими, хто змінює цей світ більше, ніж інші. Виховувати особистостей такого масштабу нелегко, але нагорода за правильне виховання надзвичайна!

Оцініть публікацію
Рейтинг статті: 4.8 з 5 на основі 12 оцінок.

Розвиток дитини
27.05.2016

Генератори практичних завдань
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів


Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Розвиток дитини»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Розвиток дитини

Дякую,
не показуйте мені це!