Розвиток дитини Статті Виховання дитини Чому заборони батьків неефективні
Чому заборони батьків неефективні
Рейтинг
61

Як батькам формулювати вимоги та інструкції для дітей, щоб досягти результату

Чому заборони батьків неефективні

У кожній дитині є щось від експериментатора, адже пізнання світу дослідним шляхом приносить їй найбільшу радість. Малюку недостатньо просто отримати інформацію про те, чого робити не можна. Щоб дізнатися щось напевно, дитині треба це обов'язково перевірити – найкраще, звісно, емпіричним шляхом.

Допитливість малюка у ставленні до навколишнього світу, його стосунки з іншими людьми (дітьми), переживання як позитивних, так і негативних емоцій, пізнання своїх меж та індивідуальності неминуче призводять до того, що щодня з вуст дорослих він чує слово «не», до того ж безліч разів: не бігай, не тягни собаку за хвіст, не вставляй пальці в розетку, не бий брата, не забирай іграшки тощо. Але в результаті все відбувається з точністю до навпаки. Він тягає собаку за хвіст. Пальці (принаймні вказівний) при найпершій нагоді спрямовуються до розетки. У свою чергу, брат отримує стусан, а його улюблений іграшковий трактор непомітно міняє свого власника.

Кожного разу, коли батьки або вчителі кажуть «не», їхньою метою є встановлення для дитини необхідних меж, допомога при дотриманні певних норм поведінки й адекватного ставлення до чого-небудь, але в першу чергу створення безпечних умов для дослідження навколишнього світу. Тільки чому ж результат цих заборон зовсім неефективний? Чому це НЕ працює?

Якщо малюк уже в сотий раз за день чує слово «не», то від такого надлишку воно перестає справляти на нього належне враження. Ефект у тому, що, звісно, це слово діє, тільки зовсім інакше, ніж мала на увазі людина, якій воно належить. І що відбувається тоді? Слово «не» підсилює дію наступного слова, що у проголошеній указівці розташовується відразу за ним.

Це означає, що, якщо ми скажемо «не бігай!», то, замість того щоби припинити рухатись, дитина з великою радістю продовжить мчати з особливим завзяттям. Малюк розуміє тільки вказівку «бігай», тому що... а як йому інакше зрозуміти, яка діяльність ховається під словами «не бігай!»? «Не бігай!» – що це, їзда на велосипеді, самокаті, а може, поїдання солодощів чи просто зупинка на місці? Адже важко однозначно сказати, що автор слів мав на увазі. А тому дитина відкидає частинку «не» й не бере її до уваги.

Ця ситуація показує, що заборони інформують дитину лише про те, що вона робити не може, але зовсім не вказують на те, як саме поводитись. Навіть якщо дитина захоче послухатися цієї заборони і припинити бігати, кричати, стрибати тощо, вона все одно не знає, що можна зробити замість цього. Як же в такому разі формулювати інструкції та вказівки?

Легко забороняти знову і знову, набагато важче вказати дитині можливі альтернативи її поведінки. Звертаючись до малюка, необхідно проінформувати його про те, якої конкретно поведінки ви від нього очікуєте. Замість «не бігай» можна сказати «стій», «іди повільніше» або «посидь трохи».

У ситуації, коли ми постійно щось забороняємо, дитина може відчути, що сама вона ні на що не має права й ні на що не може вплинути. Обговорювання у вигляді позитивних указівок альтернативних варіантів поведінки буде не тільки давати дитині потрібне розуміння очікувань і відчуття спокою у зв'язку з цим, а і створить умови для формування власної автономії та незалежності, таких важливих для розвитку кожної людини.

Оцініть публікацію
Рейтинг статті: 4.4 з 5 на основі 14 оцінок.

Розвиток дитини
02.07.2015

Генератори практичних завдань
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів


Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Розвиток дитини»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Розвиток дитини

Дякую,
не показуйте мені це!