Розвиток дитини Статті Виховання дитини Альтернативи фразі «Тому що я так сказав (а)»
Альтернативи фразі «Тому що я так сказав (а)»
Рейтинг
69

Поради про те, як досягти згоди з дитиною, яка діймає вас багаторазовими проханнями

Альтернативи фразі «Тому що я так сказав (а)»

«Але мамо! Чому?». «Тому що я так сказала!!!». Як легко ці слова зриваються з наших уст, коли діти стомлюють нас своїм ниттям і багаторазовими проханнями. Але чи правильно це, чи повинні ми вдаватись до такого безапеляційного «пояснення»?

Уявімо таку ситуацію. Ви живете через дорогу від своїх батьків, і ваші діти постійно бігають у гості до бабусі. Діти люблять відвідувати бабусю, але ви також знаєте, що вони люблять утікати до неї від своїх домашніх обов'язків, люблять її телевізор, а ще всі ті солодощі, якими бабуся пригощає їх, як тільки онуки переступають поріг її дому. Тому, коли діти в мільйонний раз за день питають вас: «Мамо, можна ми сходимо до бабусі?» й чують у відповідь «Ні, не зараз», вони природно реагують «Але чому?» з нотками драматизму в голосі. До цього часу ви вже перебуваєте не в найкращому настрої й відповідаєте їм миттєво: «Тому що я так сказала!».

У чому ж тут проблема? Чому ми не повинні просто говорити: «Тому, що я так сказав (а)!» І таким чином вирішувати питання? Адже цей метод дуже ефективний, і хіба багато поколінь батьків не використовували його в якості виховного інструменту?

Відповіді на ці запитання можуть дати дослідження в галузі психології розвитку. Психологи класифікують стилі виховання за чотирма категоріями, заснованими на тому, наскільки ми домінантні й вимогливі та наскільки ми зосереджені на спілкуванні, чуйності й заохоченні дітей. Ось ці чотири стилі виховання.

  • Авторитарний (диктаторський). Характеристики: рівень контролю й вимогливості – високий; рівень спілкування, чуйності й заохочення дітей – низький. Ключова фраза батьків: «Тому що я так сказав (а)».
  • Авторитетний (демократичний). Характеристики: рівень контролю й вимогливості – високий; рівень спілкування, чуйності й заохочення дітей – високий. Ключова фраза батьків: «Давай вирішимо це разом».
  • Недбалий (анархічний). Характеристики: рівень контролю й вимогливості – низький; рівень спілкування, чуйності й заохочення дітей – низький. Ключова фраза батьків: «Роби, як знаєш, мені все одно».
  • Стиль, що передбачає потурання, вседозволеність (анархічний). Характеристики: рівень контролю й вимогливості – низький; рівень спілкування, чуйності й заохочення дітей – високий. Ключова фраза батьків: «Звісно, любий, як скажеш».

Позитивне виховання ставить собі за мету формування демократичних сімей та авторитетних батьків, які ставляться до дітей як до партнерів і виховують їх щасливими, слухняними та врівноваженими людьми. На думку дослідників, хоча не існує універсального й «найкращого» стилю, виховання мусить базуватись на розвитку компетентних дітей з позитивною поведінкою й високою самооцінкою.

Фраза «Тому що я так сказав (а)!», навіть якщо вона вимовляється у стані фрустрації або роздратування, підштовхує нас до авторитарного стилю виховання й не тільки погіршує наші взаємини з дітьми, а й може призвести до того, що діти в результаті виростуть полохливими та тривожними, менш упевненими в собі й поганими співрозмовниками.

Отже, що ж можна сказати замість фрази «Тому що я так сказав (а)!»? Ось кілька альтернативних варіантів:

1. «Моя відповідь «Ні». І ось чому...»

Ви можете вважати, що як батьки не зобов'язані пояснювати мотиви своїх рішень, але існує безліч причин, чому все-таки це слід робити. Наші слова дуже важливі для наших дітей.

По-перше, той факт, що ви докладаєте зусиль, щоби пояснити дитині своє рішення, – це ознака високого рівня чуйності й заохочення, який переконує дітей у вашій беззастережній любові до них. Це побічно демонструє дітям, що жодна зайнятість не завадить вам розмовляти з ними й цінувати їх. Якщо ви пояснюєте дітям свою точку зору спокійним тоном навіть у моменти їх крайнього засмучення, вони розуміють це як «мама й тато готові розмовляти зі мною, не дивлячись ні на що, у будь-якій ситуації». Якщо ви приділяєте час і проявляєте терпіння у дрібницях, то діти знають, що ви завжди готові допомогти їм і у великих проблемах. Це сприяє спілкуванню з малюками з раннього віку й допомагає закласти основи ефективної комунікації з ними в майбутньому, коли діти стануть старше.

По-друге, це вчить дітей поваги. Якщо ви берете за правило спілкуватися зі своїми дітьми спокійним голосом (навіть коли вони намагаються довести вас до божевілля) й демонструвати їм свою повагу, ви даєте їм по-справжньому позитивний приклад. Ви показуєте малюкам, як треба ставитися до людей зі свого оточення (й до вас також!) навіть у ситуаціях крайнього роздратування.

По-третє, наші слова допомагають дітям усебічно розвиватись. Дослідники виявили, що діти, які чують менше слів, чують більш різку, сповнену заборон мову, мають менший словниковий запас і менш схильні до діалогу, не розвивають свій інтелектуальний та емоційний потенціал у повній мірі. Це ж дослідження довело, що існує буквально тридцятимільйонний розрив у словах між дітьми, чиї батьки зосереджені на спілкуванні, й тими, чиї батьки цього не роблять. Це не просто величезний розрив у кількості слів, це розрив у стосунках між батьками й дітьми, який негативно впливає на математичні здібності, здатність до просторового сприйняття, наполегливість, саморегуляцію, емпатію й моральність дитини.

І нарешті, пояснення батьками причин своїх рішень знижує кількість негативних реакцій дітей і вчить їх краще повідомляти про свої потреби. Коли ми докладаємо зусиль, щоби пояснити нашим дітям причину відповіді на їх прохання, це створює прецедент і закладає основи культури відкритого спілкування в родині. Тому наступного разу, коли ви попросите дитину вдягти светр у холодну погоду, замість того, щоби просто сказати вам «Ні» або нити «Я не хочу носити светр», ваша дитина може сказати: «Але цей светр такий колючий».

Однак пояснення причин не означає, що діти, як за помахом чарівної палички, стануть погоджуватися з вами. Найчастіше вони будуть повертатись до вас через кожні п'ять хвилин з тим же проханням. Батькам важливо просто прийняти це й не дратуватися. Зберігайте спокій і відповідайте...

2. «За минулі п'ять хвилин нічого не змінилось. Моя відповідь, як і раніше, «Ні». Причина, як і раніше, у тому, що...

Одним з основних принципів позитивного виховання дітей повинна бути послідовність. Тому зберігайте спокійний тон голосу й дайте дитині можливість засвоїти, що доки нічого не зміниться, незмінним залишиться й ваша відповідь. Іноді цього цілком достатньо. Можливо, ваші діти прийдуть до вас із пропозицією: «Якщо ми зробимо домашні завдання та всю нашу роботу, можемо після цього піти до бабусі?».

Якщо у вас більше не залишається причин для заперечень, ви можете сказати: «Так, коли ви впораєтеся з домашніми завданнями й (чітко перерахуйте інші заняття, які дітям необхідно виконати до певного терміну), то зможете піти». Якщо, на ваш погляд, діти не встигнуть зробити домашнє завдання, виконати свої обов'язки, провідати бабусю й повернутись назад до вечері, поясніть їм це.

Але що робити, якщо на цьому історія не закінчується? Що робити, якщо діти ставлять вам те ж запитання знову, всього через кілька хвилин після того, як ви дали їм вичерпні пояснення. Час відповісти так...

3. «Я вже відповів(а) тобі на це запитання. Я що, схожий (а) на людину, яка так швидко змінює власну думку»? (Метод «Спитав – відповіли»)

Деякі батьки ставляться до цього методу позитивного виховання недовірливо, так як він здається трохи незграбним. Суть методу полягає в такому: коли дитина ставить одне й те ж запитання кілька разів поспіль, ви питаєте її: «Ти чула про правило «Спитав – відповіли» (або інакше «Поставив запитання – отримав відповідь»)?». Потім ви промовляєте запитання, яке дитина ставила вам неодноразово, і свою незмінну відповідь на нього. Після цього треба спитати дитину: «Я що, схожий(а) на батька, який так швидко змінює власну думку?».

Слід зазначити, що в цей момент дитина, імовірно, спробує відстоювати свою точку зору, демонструвати не надто приємне обличчя або просто піде. Це нормально. Так само нормально ігнорувати таку реакцію малюка. І, починаючи з цього часу, щоразу, коли ваша дитина підходить до вас і починає вередливо щось випрошувати, все, що ви повинні сказати їй, це «Спитав – відповіли».

Не треба використовувати багато слів після того, як ви чітко пояснили причини вашого рішення, а діти все одно намагаються зламати вас та отримати бажане. Проте, на відміну від фрази: «Тому що я так сказав(а)!», метод «Спитав – відповіли» нагадує дітям, що ви їх вислухали, відповіли на їхнє прохання й пояснили причини своєї відповіді.

Ще один важливий аспект цієї ідеї полягає в тому, що вона переконує дітей, що ви не той батько, який змінює свою думку у відповідь на ниття й вередування. Це відучує дітей від використання негативних методів переконання у своїй правоті, примушуючи їх або вчитися справлятися з емоціями, викликаними невтішними результатами (тим самим розвиваючи емоційний інтелект малюків), або придумувати більш позитивні методи переконання (тим самим покращуючи їх навички спілкування та ведення переговорів).

4. «Я тебе почув(а). Але спочатку ми вчинимо так, тому що…»

Це найкращий варіант. Якщо у вас вольова дитина, пряма відповідь «Ні» на її прохання може не принести бажаних результатів. А такий підхід обережніше й не передбачає слова «Ні», але в той же час він настільки ж непохитний. Ця фраза дає дитині зрозуміти, що авторитет у сім'ї – це ви, але при цьому не применшує значення самого малюка й запевняє його в тому, що ви його слухаєте.

Це чудова можливість спілкуватися з дитиною. Ви знаєте, що вольова дитина любить пристрасно відстоювати власну думку. Скористайтеся цією можливістю, щоб обговорити ваші думки про різні питання й дізнатись, у чому ви згодні один з одним. Це дасть дитині знати, що ви турбуєтеся про її почуття, вам не байдуже, що вона думає. І в той же час ви будуєте міст спілкування з малюком замість того, щоб вести війну інтересів.

Якщо ви не можете досягти угоди, яка задовольняє обох, скажіть дитині щось на зразок: «Давай спочатку спробуємо зробити це так, як я кажу, а якщо не вийде, то ми постараємося втілити одну з твоїх ідей і будемо просто дотримуватись такої черговості, доки не придумаємо те, що задовольнятиме і тебе, й мене!».

І знову ж таки, не забудьте пояснювати причини, чому необхідно в першу чергу робити так, як ви вважаєте за потрібне. Фраза «Тому що я тато (мама)» нічим не краще за слова «Тому що я так сказав(а)», тому придумуйте аргументовані пояснення причин своїх рішень. Якщо у вас немає важливої причини й ви просто вважаєте, що ваш спосіб краще, можливо, прийшов час подумати над цим.

Ще один чудовий підхід до ситуації «Тому, що я так сказав!» полягає в такому...

5. «Я сказав(а): «Ні». Може, ти поясниш мені, чому?»

Нам часом важко відмовляти дітям. Усі батьки хочуть, щоб їхні діти були щасливими. Однак стан перманентного щастя – не найкращий варіант для малюків. Іноді ми повинні казати «Ні!». У нас немає вибору. Однак у цих випадках нам необов'язково бути категоричними до свого «ні».

Намагайтесь казати «ні» м'яко, а потім так само м'яко ставити запитання «Ти знаєш, чому я сказав(а) «ні»?». Ви можете здивуватись відповіді дитини. Якщо малюк знає точно, чому ви сказали «ні», тоді розмова може дійти до логічного завершення, бо дитина розуміє причини вашої відмови. Якщо вона повторює своє прохання, слід скористатись пунктами №№ 2 і 3 цієї статті. Однак бувають випадки, коли наші діти просто не розуміють, чому ми відмовляємо на їх прохання.

Коли дитині із сильною волею спадає щось на думку, батькам буває дуже складно переконати її. Це позитивна якість, але тільки в тому випадку, коли малюк використовує її у правильному напрямку. Проте в іншому випадку з ним буває дуже важко впоратись. Тому, коли вам доводиться казати такій дитині «ні» або просити її зробити те, що вона робити не хоче, намагайтесь пояснити мотиви своїх рішень дуже чітко, щоб дитина зрозуміла їх і ситуація не переросла в конфлікт і протиборство.

Для того щоб запобігти сваркам і зберегти канал відкритого спілкування з дитиною, життєво важливо ставити їй запитання, такі як: «Ти розумієш, чому я сказав(а) «ні»?» або «Ти розумієш, чому ми будемо робити це так, а не інакше?».

6. «Я бачу, що ти не згоден зі мною. Можеш придумати рішення, яке задовольнить і тебе, й мене?»

Це основа позитивного виховання дітей – уміння підтримати свій батьківський авторитет і дати дитині можливість придумати прийнятне рішення, щоб вона розвивала почуття відповідальності та власної волі, брала участь у своєму вихованні.

Наприклад:

  • «Я не можу дозволити тобі піти до бабусі. Тобі ще треба виконати домашнє завдання, та й вечеря вже не за горами. Можеш придумати рішення, яке буде прийнятне для нас обох?».
  • «Мені треба прибрати у твоїй кімнаті, тому що ми виходимо з дому за п'ять хвилин. Я бачу, що ти хочеш пограти ще. Можеш придумати рішення, яке буде прийнятне для нас обох?».
  • «Я не можу дозволити тобі бити свою сестричку, навіть якщо вона забрала твою іграшку, тому що їй боляче, а в нашій сім'ї ми не робимо один одному боляче. Подумай, як зробити так, щоб усі були задоволені?».

Іноді діти придумують такі рішення, про які ми навіть підозрювати не могли. Важливо просто дати їм шанс.

Оцініть публікацію
Рейтинг статті: 4.9 з 5 на основі 14 оцінок.

Розвиток дитини
03.07.2016

Генератори практичних завдань
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів


Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Розвиток дитини»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Розвиток дитини

Дякую,
не показуйте мені це!