Розвиток дитини Статті Виховання дитини Поведінкові проблеми, корисні для дітей
Поведінкові проблеми, корисні для дітей
Рейтинг
84

Поради батькам про те, як використовувати поведінкові проблеми дитини для її ж розвитку

Поведінкові проблеми, корисні для дітей

Ви коли-небудь дивувались, як легко ваші маленькі янголята можуть вивести вас із рівноваги? Як правило, батьки отримують задоволення всього від 51 % часу, проведеного разом з дитиною. Решту 49 % вони витрачають на контроль над власними емоціями, що виникають при взаємодії з допитливою малечею, яка ще тільки вчиться жити в цьому величезному світі й зовсім не турбується про те, яких емоційних збитків при цьому завдає своїм батькам.

Далі наводиться список «поведінкових проблем» у дітей, які можуть довести до втрати контролю над собою будь-кого з батьків, але з якими важливо навчитися справлятись, оскільки вони є інструментарієм дитячого навчання, зростання й розвитку.

1. Істерики

Ви готуєте вечерю для всієї родини. У вас був напружений день. Ви стомились. Дитина знову і знову просить цукерок, більш того, вимагає: «Я хочу цукерок просто зараз». У якийсь момент ви відчуваєте, що ось-ось зірветесь. Ви контролюєте себе з останніх сил і відповідаєте: «У нашій сім'ї солодощі їдять тільки після їжі». Безперервні вимоги цукерок незабаром переростають у крики, що примушує вас закипати, як той суп, який ви готуєте на вечерю.

  • Чому діти так поводяться? Істерики приходять від змішаних почуттів гніву й прикрощів та вказують на незрілість префронтальної кори головного мозку, яка управляє емоціями й соціальною поведінкою. Згідно з дослідженнями, така незрілість певною мірою допомагає дитині вчити мову набагато швидше, ніж це робить доросла людина.
  • Що в цьому позитивного? Істерики показують, що дитина вміє вільно висловлювати свої почуття та не вважає їх поганими. У деяких дітей істерики також можуть свідчити про наявність глибоких емоцій і, відповідно, потенційних пристрастей.

Рекомендований план дій

Прищеплюйте дітям мовні навички та вміння контролювати емоції, описуючи їх і розповідаючи про те, як ви плануєте на них реагувати. Наприклад: «Ти зараз відчуваєш гнів і смуток. Я підійду й обійму тебе, як тільки приготую суп». Потім ігноруйте істерику до того часу, доки дитина не вихлюпне свій гнів повністю. Не ставте малюку запитання, коли він знаходиться у стані гніву. Його мозок все одно не може обробляти інформацію у стані крайнього хвилювання. Коли гнів дитини вичерпається й залишиться тільки засмучення, утіште її.

2. Діти легко відволікаються

Це відноситься до неспокійних дітей, які не можуть усидіти на місці й легко відволікаються на щонайменший звук або рух.

  • Чому діти так поводяться? Це вказує на «надлишок мозку» – більший обсяг тім'яної частки головного мозку. У міру дорослішання провідні шляхи нашого мозку «обрізаються» для більшої ефективності, що також знижує рівень відволікання й неуважності.
  • Що в цьому позитивного? Велика тім'яна частка головного мозку пов'язана з розвитком навичок письма, використовується для просторової орієнтації й отримує велику кількість візуальної інформації, а також сенсорної інформації від дотиків.

Рекомендований план дій

Під час навчання тримайте руки дітей зайнятими. Тобто займіть їх руки роботою, пов'язаною з досліджуваним матеріалом. Наприклад, навчаючи їх самостійно читати, ми можемо запропонувати малюкам самим тримати книгу, пальцем стежити за словами, які вони читають, гортати прочитані сторінки.

При навчанні можна дозволяти неспокійним дітям грати в незв'язані з досліджуваним матеріалом ігри, наприклад, перекидатися м'ячиком, виконуючи приклади на додавання, або дозволити грати з солдатиками, вивчаючи ділення. Основний принцип полягає в тому, щоб допомогти малюкам визначити найкращі для них індивідуальні умови навчання.

3. Невміння доводити розпочату справу до кінця

Важливо розрізняти, чи відмовляється дитина доводити до кінця будь-які завдання або тільки якісь певні. Наприклад, дитина може самостійно складати пазл із двадцяти частин і при цьому не розфарбовує до кінця завдання на розмальовку.

  • Чому діти так поводяться та що в цьому позитивного? Якщо діти відмовляються тільки від деяких видів діяльності, це вказує нам на ті чи інші таланти й нахили – заняття, в яких вони проявляють менше завзяття, найбільш нудні для них. Ми повинні намагатися давати малюкам більше занять, які вони люблять.

Рекомендований план дій

Як би там не було, якщо брак посидючості входить у звичку або проявляється в багатьох сферах діяльності, треба намагатися прив'язувати «нудний» матеріал до інтересів дітей. Наприклад: «Цікаво, наскільки швидко повинен бігти цей спортсмен, щоб обігнати своїх суперників? Давай дізнаємось!». Це один зі способів зв'язати математичне поняття швидкості з реальним змаганням і таким чином підтримати мотивацію дитини.

Для того щоб діти вміли краще контролювати себе та ставали більш цілеспрямованими, учіть їх розбивати складні завдання на кілька складових, більш дрібних і легких частин.

4. Скоєння необдуманих, необачних учинків

У вас ніколи не вискакувало серце із грудей, коли ви бачили, як дитина біжить у бік проїжджої частини? А від дитячих експериментів зі своїм способом життя чи стискалось у вас усе всередині?

  • Чому діти так поводяться? Лобова частка головного мозку в дітей (що відповідає за оцінку ризиків) ще не так добре узгоджена з іншою частиною мозку, як у дорослих людей.
  • Що в цьому позитивного? Діти максимально використовують можливості виходити за межі відомого та ступати на незвідані території. Це є ознакою інноваційного потенціалу та хоробрості.

Рекомендований план дій

Дітей молодшого віку можна фізично утримувати в ситуаціях, які можуть призвести до катастрофічних наслідків (наприклад, не дозволяти їм гратися з електричними розетками). Батькам дітей старшого віку слід спільно з ними з'ясувати причини, за якими необдумані рішення приносять їм таке задоволення. Чи можна отримати таку ж радість безпечнішим способом, наприклад, займатись у дитячій школі картингу під керівництвом тренера замість того, щоби влаштовувати перегони (на велосипедах, роликах, самокатах тощо) на автомобільних дорогах загального користування.

5. Прямолінійність, відвертість

Ви коли-небудь червоніли через слова, які діти вимовляють у громадських місцях? Вам ніколи не хотілося сховатись, коли дитина привселюдно заявляла про те, що ви б хотіли приховати від суспільної уваги?

  • Чому діти так поводяться? Емпатія – це навичка, якої треба вчитись так само, як, наприклад, їзди на велосипеді або арифметики.
  • Що в цьому позитивного? Відсутність у дитини страху висловлювати те, що вона відчуває, свідчить про її захищеність, чесність і спостережливість.

Рекомендований план дій

Допоможіть малюку зрозуміти, що ви відчуваєте, коли такі пікантні для вас подробиці поширюються на публіці. Зробіть це м'яко, делікатно, у відповідний час. Попросіть його не ділитися цим привселюдно, щоб ніхто не відчував себе зніяковілим. Однак будьте готові до повторення таких висловлювань.

6. Упертість, непоступливість

Ви спізнюєтесь. Ви вже двічі сказали дитині про те, що вона повинна закінчити свою гру та взутись до виходу. А вона, взагалі не звертаючи уваги на ваш відчай, що зростає, продовжує бавитись, ніби ви ні про що її не просили!

  • Чому діти так поводяться? Це відбувається тільки час від часу чи постійно? Дитина не слухається тільки вас чи всіх дорослих, які беруть участь у її вихованні? Якщо це відбувається час від часу у ставленні до певних людей, така непоступливість може відображати їх взаємини з дитиною.
  • Що в цьому позитивного? Така непоступливість, упертість свідчить про те, що ваша дитина не з тих, хто легко піддається сторонньому впливу, знає, чого вона хоче й чого не хоче, відчуває свободу у вираженні власних уподобань.

Рекомендований план дій

Діти найкраще вчаться у наставників, які їм подобаються. Це відноситься й до батьків, тому що батьки є першими вчителями своїх дітей. Замисліться про ваші взаємини та про те, яким чином ви можете покращити підтримку, яку вони надають малюку. Наприклад, чи кажете ви машинально дитині «ні»? Якщо так, то варто змінити свою реакцію у відповідь на прохання й дії дітей на більш позитивну. Наприклад, замість слів «Ні, не чіпай вазу» просто поставте її поза досяжністю дитини або спробуйте перевести її увагу на інше заняття: «А давай будемо ліпити із пластиліну!». Чим не можливість показати дитині, що ви з нею заодно?

7. Прояви недружелюбності

«Добридень, дівчинко!» – лагідно вітає вашу дитину консьєрж, з яким ви щодня бачитесь у своєму під'їзді. Ваша донька лише мовчки дивиться на нього й рідко спромагається відповісти хоч що-небудь.

  • Чому діти так поводяться? Не всі діти реагують подібним чином, і хоча така поведінка часто ставить батьків у незручне становище, дитяча небалакучість і замкнутість можуть бути спадковими. Дитина за своєю природою може бути спокійним спостерігачем, який спочатку деякий час стоїть осторонь і дивиться, а потім починає діяти.
  • Що в цьому позитивного? Ця поведінка свідчить про сильні якості дитини, такі як пильність і обережність, необхідні для того, щоб бути в безпеці. Зрештою, хіба вони не маленькі діти у величезному дорослому світі?

Рекомендований план дій

Пояснюйте дитині, що можна проявляти дружелюбність без зайвої довірливості, демонструйте дружні вітання на власному прикладі. Можливо, якщо ви почнете першими ввічливо вітати знайомих людей, дитина братиме з вас приклад. Важливо навчити малюка, що проявляти дружелюбність цілком безпечно, що існують інші соціальні способи захисту, які можна використовувати в разі потреби.

8. Високий рівень енергії

«Мамо, матусю, чому Сашко бігає?» – «Тому, що ми на дитячому майданчику, і він знаходиться в полі зору своєї мами». Буквально через частки секунд ваша дитина розуміє, що вона й сама знаходиться в такому ж становищі, і, не давши вам можливості висловити будь-які попередження, утікає геть. Через кілька секунд її вже й не видно.

  • Чому діти так поводяться? У дітей багато фізичної енергії, ними рухають цікавість і допитливість.
  • Що в цьому позитивного? Це свідчить про бажання дитини досліджувати невідоме, паралельно вдосконалюючи свої навички (у даному випадку вміння бігати), і про її відкритість до експериментів. Фізична активність також сприяє інтеграційним процесам у білій речовині головного мозку.

Рекомендований план дій

Знайдіть безпечні місця, в яких діти зможуть вільно витрачати свою енергію й перевіряти свої фізичні можливості. Такими місцями можуть бути парки з батутами та дитячі майданчики. Старшим дітям можуть підійти такі заняття, як скелелазіння, плавання, бойові мистецтва, спорт або танці. Ми повинні допомогти дітям зрозуміти, що існують безпечні та спеціально відведені місця для задоволення своїх потреб.

9. Неохайність

Неохайні ігри дітей здатні довести до божевілля навіть найтерплячіших батьків. Під час прийому їжі діти часто розкидають їжу, ліплять із хліба фігурки звірів і розливають соуси й напої.

  • Чому діти так поводяться? Це спроби ставити запитання й експериментувати з різними матеріалами в пошуках відповідей.
  • Що в цьому позитивного? Така поведінка дитини свідчить про її схильність до експериментів і досліджень, часом можна прямо-таки спостерігати, як працює її мозок, коли дитина відзначає для себе, що м'ясо тоне в супі, а деякі овочі плавають на поверхні.

 Рекомендований план дій

Дорослі повинні підтримувати й спрямовувати дітей на дослідження в ігровій формі. Дайте дітям такі матеріали, як пісок і воду, глину, пластилін і фарби, а також будь-який реквізит, необхідний для ігор. Це допоможе малюкам зрозуміти, що існують відповідні й невідповідні місця для дослідження своїх потреб – потреб у новизні й тактильних відчуттях, які приносять їм таке величезне задоволення.

10. Різка зміна настрою

Після важкого робочого дня ми хочемо бачити щасливу дитину, яка освітлює наш день своєю променистою посмішкою й веселим голосом. Однак через певні події свого дня дитина може зустріти нас в зовсім протилежному настрої.

  • Чому діти так поводяться? Під час дорослішання практично всі діти проходять через періоди примхливості, заперечення й неврівноваженості.
  • Що в цьому позитивного? Це свідчить про те, що діти можуть безпечно й вільно висловлювати те, що вони відчувають.

Рекомендований план дій

Важливо підтримувати дітей, намагаючись дивитись на світ їхніми очима, співчувати їхнім почуттям, чуйно ставитись до того, як повсякденні заняття впливають на їхню енергію й настрій. (Дітей молодшого віку заспокоює передбачуваний графік заходів.) Крім того, треба навчити дітей, що хоча їх емоції цінні й значущі, способи їх вираження потрібно коригувати. Наприклад, накидатися із криками на інших людей неприйнятно, замість цього можна трохи насупитися й деякий час погратись на самоті.

Оцініть публікацію
Рейтинг статті: 4.4 з 5 на основі 19 оцінок.

Розвиток дитини
20.07.2016

Генератори практичних завдань
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів


Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Розвиток дитини»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Розвиток дитини

Дякую,
не показуйте мені це!