Розвиток дитини Статті Виховання дитини Позитивні стилі виховання дітей
Позитивні стилі виховання дітей
Рейтинг
44

Види позитивного ставлення батьків до дітей у процесі виховання та їх переваги

Позитивні стилі виховання дітей

Існують різні стилі виховання, безпосередньо пов'язані зі ставленням батьків до своїх дітей. Таке ставлення можна розділити на позитивне й негативне. Слід підкреслити, що ставлення батьків при цьому впливає не тільки на поведінку дітей, а й на їх зріле життя в майбутньому.

Особливість і значення ставлення батьків

Широкомасштабне дослідження батьківського ставлення у свій час провела одна з відомих польських вчених Марія Земська і, незважаючи на те що її книга «Батьківське ставлення» була опублікована в 70-х роках ХХ століття, вона й зараз не втратила своєї актуальності (у 2009 році вийшло вже третє її видання). Далі у статті наводиться класифікація батьківського ставлення, джерелом якої і є зазначена книга.

У цей світ дитина приходить у певній сім'ї, у ній вона росте, розвивається й виховується. Якою стане людина в майбутньому, чи зможе налагоджувати позитивні зв'язки й вибудовувати міжособистісні стосунки, чи буде мати адекватну самооцінку, а також як буде ставитись до власних дітей і якими будуть її цінності, а головне, чи зможе вона жити щасливо, – усе це значною мірою залежить від того, як поводилися з нею її батьки і якими почуттями обдаровували її в дитинстві.

Роль батьків величезна, оскільки вони впливають на особистість дитини, на її поведінку, дії та вчинки, як позитивні, так і негативні. Те, як батьки будуть ставитись до дитини, а саме, яке батьківське ставлення виберуть для себе пріоритетним, безпосередньо вплине на задоволення основних потреб дитини. Адже відсутність або неповне задоволення здатні призвести до глибокого розчарування й, можливо, навіть до патології та розладу особистості.

Ставлення батьків, материнське або батьківське, є, власне кажучи, тенденцією до вибудовування певної поведінки з дитиною своїм специфічним способом. При цьому можна виділити три його компоненти: думки, почуття й дії. Таким чином, через дію, через поведінку батьків у ставленні до дитини, а також за допомогою того, що і як вони кажуть про неї, ми можемо судити про їх батьківське ставлення.

Характеристика правильного батьківського ставлення

Класифікація батьківського ставлення Марії Земської включає в себе чотири позитивних аспекти й чотири негативних. Позитивне ставлення розглянуто в цій статті, а негативне у статті «Негативні стилі виховання дітей».

Перший аспект позитивного ставлення – це прийняття дитини, прийняття її такою, якою вона є, як у плані зовнішності, так і у плані різних рис характеру, поряд із природними можливостями та обмеженнями у сфері інтелектуального розвитку. Це щира симпатія у ставленні до свого малюка, почуття радості й задоволення від спілкування з ним, вираження йому своїх почуттів (прояв любові до нього) й надання емоційної незалежності, що забезпечує почуття безпеки й задоволення самим собою. Батьки, які приймають свою дитину, уміють розпізнавати її потреби й задовольняти їх. Вони у змозі побачити й визначити її негідну (погану) поведінку, пояснити свою точку зору, не критикуючи при цьому дитину, а лише її нехороші вчинки.

Другий аспект позитивного ставлення – це взаємодія з дитиною, мається на увазі участь, що супроводжується схваленням, і зацікавленість як її розвагами, так і заняттями. Це вміле залучення дітей і пробудження їхнього інтересу до домашніх обов'язків, а також до справ батьків, звісно ж, з урахуванням їх віку й можливостей. Дорослі в даному випадку є активною стороною в установленні взаємних контактів, заохочують їх і перетворюють на максимально привабливі, готові пояснювати дітям навколишній світ, допомагають його зрозуміти та діяти в ньому з цікавістю й почуттям внутрішнього задоволення.

Наступним аспектом ставлення з позитивним відтінком є надання дитині розумної свободи відповідно до її вікових особливостей. Це здатність (для багатьох батьків важка й болюча) у міру дорослішання надати своїй дитині все більше й більше широкого діапазону свободи та проявляти до неї довіру, що зростає із плином часу. Важливо при цьому підтримувати свій авторитет, який не стане зменшуватись у результаті розширення свободи дитини, а також завжди мати можливість скеровувати дії дитини в разі потреби. Батько може об'єктивно дивитись на свого сина чи доньку й розпізнати ті моменти, коли він (вона) знаходиться в реальній небезпеці, що вимагає його допомоги або втручання.

Останнім позитивним аспектом ставленням є визнання рівноправності дитини в родині, не переоцінюючи, але й не недооцінюючи її ролі. Батько сприймає й оцінює діяльність дитини вільно, ненав'язливо й неупереджено, дозволяючи їй брати на себе відповідальність за власні рішення й дії, висловлює дитині свою надію побачити в ній прояв зрілої свідомої поведінки. Батько не нав'язує й не примушує до виконання своєї волі, не керує (і не маніпулює) дитиною. Дисципліна при цьому базується на раціональних положеннях і вводиться після загальних обговорень, тобто за взаємною домовленістю та згодою. Використовуються пропозиції, пояснення й роз'яснення, а очікування щодо дитини є чіткими, ясними і враховують її вікові можливості.

Батьки, які проявляють позитивне ставлення, дбайливо піклуються про дітей, задовольняють їхні потреби, терплячі, мають бажання й готові розповідати та пояснювати їм усе, що їх цікавить, включаючи певні базові відомості про світ у цілому. Зв'язки між ними міцні, батьки легко встановлюють контакт з дитиною і можуть її об'єктивно оцінити.

Вплив позитивного батьківського ставлення на дітей

Будь-які дії, спрямовані з однієї людини на іншу, здійснюють певний вплив – позитивний чи негативний. У випадку, коли залучаються правильні підходи, ситуації, що виникають, стають зрозумілими та прозорими. Діти, які приймаються батьками, учаться родинного взаєморозуміння та встановлення міцних емоційних зв'язків, уміють висловлювати свої почуття, проявляти емпатію й готові до взаємодії, лояльності та солідарності.

Хотілось би побажати всім нинішнім і майбутнім батькам, щоб вони ставились до своїх дітей з любов'ю й повагою. Щоб вони приймали своїх дітей, уміли взаємодіяти з ними, надавали адекватний ступінь свободи й визнавали їх рівні права в родині, не переоцінюючи й не недооцінюючи їх ролі.

Однак ми знаємо, що деякі батьки не вміють або не хочуть любити свою дитину такою, якою вона є – з її недоліками та слабкостями, часто зовсім незалежними від неї самої. Варто вчитись розпізнавати ті ставлення й позицію, які батьки вибирають для своїх малюків. Якщо вони позитивні, їх слід поглиблювати, а якщо негативні, необхідно зробити все, щоб виправити ситуацію на краще.

Читайте також «Негативні стилі виховання дітей».

Оцініть публікацію
Рейтинг статті: 4.9 з 5 на основі 9 оцінок.

Розвиток дитини
21.08.2015

Генератори практичних завдань
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів


Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Розвиток дитини»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Розвиток дитини

Дякую,
не показуйте мені це!