Розвиток дитини Статті Виховання дитини Як дитині набути навичок вирішення проблем
Як дитині набути навичок вирішення проблем
Рейтинг
45

Поради батькам, які допоможуть залучити та навчити дитину грамотного вирішення проблем

Як дитині набути навичок вирішення проблем

Замість того щоби вважати поведінку вашої дитини неправильною або примхливою, розглядайте її як завдання, яке необхідно вирішити з позитивним результатом, який задовольнить певні потреби дитини, але у трохи іншій формі, ніж вона того бажає. У дитинстві малюкам потрібно багато практики для вирішення своїх повсякденних проблем, щоб у результаті підготуватись до зустрічі із проблемами у школі, проблемами підліткового віку, питаннями відносин із друзями, діловими ситуаціями, щоб успішно приймати всю ту величезну кількість викликів, з якими дорослі зіштовхуються протягом усього свого життя.

Сценарій А: дитина хоче вилізти на меблі, на які влазити не можна. Яке рішення можна знайти, щоб задовольнити потреби й батьків, і дитини, як підтримати сімейні правила й реалізувати бажання малюка підійматись деінде й отримувати задоволення? Намагайтесь максимально залучати дітей до рішення проблем, щоб допомогти їм розвивати творче мислення й формувати впевненість у собі, самоповагу та позитивний образ себе як людини, яка здатна ефективно вирішувати проблеми: «Ти хочеш залізти на меблі? Я знаю, як сильно ти любиш скелелазіння, але в нас є правило, що забороняє будь-кому влазити туди. Цікаво, як ти думаєш, чи зможеш ти знайти іншу вершину для сходження й підкорення, або, можливо, є інша гра, від якої ти отримаєш таке ж задоволення?».

Сценарій Б: старша дитина постійно сердиться на молодшу сестру і штовхає її за те, що вона хоче гратись іграшками старшої, але при цьому часто ламає їх і залишає після себе безлад, на прибирання якого потрібно багато часу. Замість того щоб називати когось із дітей неслухняним (це в будь-якому випадку невдале формулювання), подивіться на це як на задачу, яку необхідно вирішити за участю дітей. «Так, це дійсно складне завдання, чи не так, діти? Твоя сестричка хоче грати із твоїми іграшками, а ти їй не дозволяєш, тому що вона часто ламає їх, і це засмучує вас обох. Як же нам вирішити цю проблему? Давайте подумаємо разом».

Сценарій В: коли дитина хоче грати так, що це може бути небезпечно: у цьому випадку, по-перше, треба зупинитись і подумати про те, чи варто ризикувати. Батьки мають звичку постійно зупиняти свою дитину, не замислюючись про те, чи варте це задоволення корисних навичок невеликого ризику. Звісно, не варто ризикувати з дітьми на проїжджій частині, з електроінструментами і в багатьох інших випадках. Оцінка ризиків – це велика частина нашої ролі батьків, і дуже важливо використовувати збалансований підхід, заснований на здоровому глузді.

Батько може сказати своїй дитині: «Не катайся на велосипеді біля в'їзду в гараж, це занадто близько до дороги, в'їзд занадто крутий, ти можеш впасти і вдаритись, катайся тут, на рівному місці».

За бажанням батько може виразити себе за допомогою займенника «Я», демонструючи дитині те, що він відчуває, але утримуючись від порад і вказівок про те, що їй слід робити: «Я нервую, коли бачу, як ти заїжджаєш на велосипеді так високо на гору», – у даному випадку відсутні критика і конкретне рішення або напрямок, тому дитині сподобається демонструвати, що вона сама може вибрати безпечне місце для ігор: «А якщо я заїду на велосипеді ось сюди. Це досить далеко від дороги і тут не надто крутий схил, але в мене є місце, щоби скотитись униз. Можна зробити так, мамо?». Дуже добре, якщо ви можете, принаймні іноді, залишати питання відкритим і дозволяти дитині самій шукати вихід із ситуації, адже рішення, яке дитина придумує і пропонує (потрудившись над ним), вона б, можливо, не знайшла, якби батьки просто вказали їй на те, що можна робити, а чого не можна.

Сценарій Г: ваша дитина передпідліткового віку хоче перекусити, але вам потрібне місце на столі, щоби приготувати вечерю. Замість того щоби сказати дитині: «Ні, ти не будеш зараз перекушувати, коли я майже приготувала вечерю, тому що мені потрібне місце на кухні, я не хочу прибирати безлад за тобою і не хочу, щоб ти перебивав апетит», скажіть щось на зразок: «Я бачу, ти збираєшся зробити собі бутерброд, ти, напевно, зголоднів, але я відчуваю себе трохи засмученою, тому що мені потрібне місце на столі, щоби приготувати вечерю, і я боюся, що ти втратиш апетит, з'ївши бутерброд. Що ти думаєш з цього приводу?».

У другому варіанті ваша дитина, швидше за все, зрозуміє вас і проявить увагу до ваших почуттів і потреб. При цьому ви не просто відмовляєте дитині, а висловлюєте свої думки, показуючи турботу й увагу до її почуттів і потреб, тому вона, найімовірніше, буде узгоджувати свої дії і співпрацювати з вами. У другому варіанті ви запрошуєте дитину вирішити проблему разом, що саме по собі дає можливість знайти взаємовигідне рішення.

Ви коли-небудь помічали, наскільки творчою може бути дитина, коли вона намагається знайти спосіб задовольнити свої потреби? Це часто розглядається як маніпуляція, але ми можемо так само легко сприймати це як творчу ініціативну заповзятливість, здатність брати на себе більше відповідальності за власне життя.

(Іноді від батьків потрібне багаторазове і спокійне рішення проблем, перш ніж дитина дійсно повірить в їх наміри, тому оголошення про зміну підходу до вирішення проблем і пояснення причин такої зміни сприяють співпраці з дітьми старшого віку.)

Дітям необхідно бачити нашу реакцію на наслідки їх дій чи бездіяльність. Вони потребують нашої допомоги при вивченні своїх думок і почуттів, зіштовхуючись з великими й маленькими проблемами, а також нашої поради, як краще вийти з тієї чи іншої ситуації. Найкраще ми вчимось на власних помилках. Бувають випадки, коли поведінка дітей викликає в нас різні почуття: страх, хвилювання, розгубленість, здивування, смуток, розчарування, нерозуміння, звинувачення, роздратування або злість.

Інформація про те, що ви відчуваєте у зв'язку з тією чи іншою поведінкою дитини і чому ви це відчуваєте, дає їй можливість з'ясувати все, розібратись і прийняти кращий спосіб вирішення проблеми.

Діти, як правило, відчувають себе компетентними і пишаються собою, коли можуть показати, що здатні самостійно знайти рішення, вирішити проблему або визнати чужі почуття.

Батьки часто самі кажуть дитині, чого не можна робити, чому цього не можна робити і що треба робити натомість. Це не те, щоб неправильно, але чим більше в дитини можливостей вирішувати маленькі проблеми, тим краще вона зможе шукати і знаходити творчий підхід до вирішення проблем в цілому.

Не варто занадто замислюватись і проявляти обережність при кожній взаємодії з дитиною, але чим більше ми практикуємо шанобливе спілкування, тим більш природним і вільним воно стає, і чим більше можливостей ми надаємо дитині для вирішення проблем і знаходження варіантів рішень, тим більш досвідченою та впевненою вона стає.

При встановленні загальних обмежень, як у тому прикладі з під'їздом до гаража і крутим схилом, краще, якщо тон вашого голосу передасть почуття довіри й позитивного очікування. Важливо, щоб дитина розуміла вираження ваших емоцій і ставилась до своїх батьків, як реальних людей з реальними почуттями, потребами та обмеженнями. У свою чергу, обмеження стануть більш зрозумілими і значущими, якщо будуть супроводжуватись виразними й відповідними емоціями батьків. При цьому важливо проявляти м'якість і делікатність, щоб уникнути почуття збентеження дитини, страху або пригніченості.

Пом'якшення вираження своїх почуттів надзвичайно важливе. Це може допомогти, якщо ви демонструєте свої почуття дитині з метою дати їй інформацію, що стосується ситуації, а не для того, щоби з їх допомогою вплинути на неї, що, швидше за все, призведе до того, що дитина відчує примус, маніпулювання, напад на себе, провину або навіть сором.

Як батьки ми постійно допомагаємо дітям розвивати їх здатність передбачати, розуміти і приймати до уваги потреби інших людей. Іноді дії вашої дитини засмучують вас, наприклад, якщо вона грубо повелася з вами тоді, коли ви підставили їй своє плече, засмучують і фруструють, якщо вона висипала весь цукор у тісто, а іноді ці почуття дають відповідну інформацію, яка дозволяє дитині дізнатися про наслідки своїх дій для інших людей. Діти егоцентричні за природою, але з часом вони поступово починають замислюватись, відчувати й розуміти, що треба бути більш уважним до почуттів і потреб інших людей, що треба враховувати вплив своїх дій і вчинків, а також поступово починають розуміти, як інші люди впливають на них самих. Правда, це дуже повільний і поступовий процес.

Батьки сердяться на дітей за неуважність, але дітям дуже важливо й потрібно, щоб ми проявляли багато терпіння, доки вони розвивають ці навички і продовжать розвивати, навіть ставши молодими людьми. При нашому чуйному керівництві їх здатність брати до уваги, розуміти, проявляти цікавість і підтримку іншим людям з роками удосконалюється. Це відбувається не випадково, дітям необхідні наша допомога, терпіння та реакція. Чим більше толерантності, терпіння та співчуття ми проявляємо у ставленні до них у процесі виховання, тим легше вони розвивають толерантність, терпіння, співчуття й повагу до інших людей, не втрачаючи при цьому почуття власної гідності.

Оцініть публікацію
Рейтинг статті: 5 з 5 на основі 9 оцінок.

Розвиток дитини
07.11.2015

Генератори практичних завдань
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів


Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Розвиток дитини»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Розвиток дитини

Дякую,
не показуйте мені це!