Розвиток дитини Статті Виховання дитини Обговорюємо з дітьми слабоумство літніх людей
Обговорюємо з дітьми слабоумство літніх людей
Рейтинг
31

П'ять порад про те, як розповісти дітям про старече слабоумство (деменцію), при цьому не лякаючи їх

Обговорюємо з дітьми слабоумство літніх людей

Інколи діти розгублено питають нас: «Чому дідусь забуває, як мене звати?», «Чому бабуся робить дурниці, наприклад, кладе сіль в мій гарячий шоколад?»...

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, в усьому світі налічується більше 46-ти мільйонів людей з деменцією, і очікується, що до 2050 року ця кількість збільшиться до 131,5 млн. Не дивно, що в дітей з'являється все більше й більше запитань про людей, які страждають на це захворювання. Але чи готові батьки, вихователі та освітяни відповідати на такі запитання? На жаль, одне із соціальних опитувань показало низький рівень обізнаності громадськості з такими поняттями, як «деменція» і «хвороба Альцгеймера», та нерозуміння близькими, знайомими, випадковими перехожими стану цих хворих.

Отже, що ми повинні казати дітям про слабоумство і про що вони самі хочуть знати? Ось як відповіли на це запитання діти.

1. Розповідайте всю правду. Діти хочуть, щоб дорослі максимально відкрито й чесно розмовляли з ними про деменцію. За словами десятирічного хлопчика:

«Я б не казав, що все буде в порядку, тому що ненавиджу (я дійсно ненавиджу брехню), – краще хай би хто-небудь сказав мені: так, твоя бабуся ніколи не одужає».

Ми повинні розповідати дітям, що в наш час слабоумство не виліковується і що стан здоров'я людини з деменцією з часом лише погіршуватиметься (є ліки, здатні на час пригальмувати цей процес, але обернути його назад вони не можуть). Така інформація може засмучувати, але важливо не втратити довіру сина або доньки. Якщо ви не впевнені в тому, що варто казати, попросіть дитину ставити запитання, які її цікавлять. Вони допоможуть оцінити її рівень розуміння проблеми.

2. Нагадуйте дітям, що їх рідна людина, як і раніше, залишається людиною, навіть з такою хворобою. Нагадайте дитині, що дідусь усе одно залишається дідусем, а бабуся – бабусею, незважаючи на хворобу. Дванадцятирічна дівчинка сказала:

«Важливо знати, що за хворобою ховається людина... не хтось сторонній; це вона захворіла... але залишається близькою й рідною».

Діти, чиї близькі люди страждають на слабоумство, проявляють співчуття, розуміючи, що люди не винні у своїй хворобі і що вони не можуть допомогти або контролювати вчинки цих людей. Усвідомлюючи це, дітям легше прийняти зміни, які відбуваються з їхніми рідними.

3. Готуйте дітей до несподіванок. Багато батьків кажуть про непередбачуваність деменції та про те, як це бентежить їхню дитину. Діти іноді вважають, що мінливість поведінки людини з деменцією (і наявність світлих проміжків в її стані) свідчить про те, що вона прикидається.

Деменція проявляється по-різному. Ми повинні підкреслювати це й розповідати дітям про всі можливі зміни в поведінці, які можуть відчувати люди, які страждають на це захворювання. Треба описувати (і трактувати) дітям зміни, які вони бачать у близькій людині, такі як зміни особистості або раптові зміни настрою, навіть утрату пам'яті, яку пояснити найважче. Страх часто приходить через невідомість, тому, інформуючи дитину, ви знижуєте її побоювання із приводу стану близької людини.

4. Вигадуйте спільні заняття для дитини та хворої близької людини. Відчуття незручності у ставленні до людей з деменцією може виникати через «незнання, що робити». Діти можуть разом з рідною людиною з деменцією слухати музику, розглядати старі фотографії, дивитись відео на своїх планшетах, грати або виготовляти різні вироби.

Це також означає, що час, проведений із близькою людиною, швидше за все, буде світлим, зворушливим і радісним. Батьки повинні підкреслювати, що прояв любові й доброти у ставленні до хворої людини – це ключ до спілкування з нею, але найголовніше при цьому те, що не обов'язково мати хорошу пам'ять, щоб добре проводити час разом.

5. Шукайте позитив. Діти так описують деякі прекрасні моменти:

«Такі люди в певному розумінні класні, тому що вони незвичайні... Мені подобається, що вони не схожі на інших».

Ми повинні шукати й ділитись з дітьми спогляданням позитивних моментів, пов'язаних з людьми, які страждають на деменцію. Пригадуйте колишні добрі часи; наприклад, покажіть дитині фотографію, де вона та хвора людина разом переживають радісні події.

Дуже важливо зберегти в пам'яті той чудовий образ близької людини, коли вона ще була здоровою, і пронести його через усе своє життя.

Оцініть публікацію
Рейтинг статті: 4.4 з 5 на основі 7 оцінок.

Розвиток дитини
05.02.2016

Генератори практичних завдань
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів


Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Розвиток дитини»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Розвиток дитини

Дякую,
не показуйте мені це!