Розвиток дитини Статті Виховання дитини Як правильно хвалити своїх дітей
Як правильно хвалити своїх дітей
Рейтинг
95

Результати наукових досліджень, які допоможуть батькам грамотно хвалити дітей

Як правильно хвалити своїх дітей

У багатьох країнах світу похвала не заохочується. Наприклад, у Китаї дітей хвалять рідко, батьки турбуються про можливі наслідки похвали. Уважається, що зайва похвала підвищує его дитини, роблячи її самозакоханою та егоїстичною. Раніше й у країнах Заходу негативно ставились до надмірної похвали й завищеної самооцінки. Але сьогодні все інакше. Люди без кінця хвалять один одного і щедрі на похвалу своїх дітей. Вони вірять, що похвала робить їх кращими – більш мотивованими, більш упевненими, більш здатними вирішувати складні завдання.

Чи насправді це так? У деяких випадках так. Наприклад, на думку психологів, мами, які хвалять дошкільнят за хорошу поведінку, роблять дітей більш соціально адаптованими. Але в інших випадках похвала може зруйнувати мотивацію дитини.

Як правильно хвалити своїх дітей?

Психологи стверджують, що похвала буде потужним фактором, який сприятиме мотивації, у тому випадку, якщо батьки дотримуватимуться наступних рекомендацій:

  • коли хвалите, будьте щирими й конкретними;
  • хваліть дітей тільки за ті риси, які вони в силах змінити;
  • використовуйте змістовну похвалу, яка орієнтує на реалістичні, досяжні стандарти;
  • остерігайтеся хвалити дітей за легкі досягнення;
  • остерігайтеся хвалити дітей за те, що вони й так люблять робити;
  • зробіть так, щоб дитина зосередилась на набутті навичок, а не на порівнянні себе з іншими;
  • з увагою ставтесь до рівня розвитку вашої дитини.

Давайте розглянемо кожний із запропонованих принципів і ті докази, які їх підтверджують.

З увагою ставтесь до рівня розвитку вашої дитини

Дуже маленькі діти на очах розквітають від похвали. Немовлята й малюки отримують користь від похвали, яка заохочує їх самостійно пізнавати дійсність відповідно віковим особливостям.

В одному з наукових досліджень 2-річним дітям були видані непрості завдання, при цьому вчені уважно вивчали реакцію матерів, які спостерігали за старанними спробами малюків. Через рік ці ж сім'ї запросили знову і провели повторне дослідження з дітьми.

Дослідники виявили такий факт. Трирічні діти, які найкраще справлялися з різними завданнями і проявляли наполегливість при вирішенні завдань, були тими дітьми, чиї матері хвалили й заохочували їх самостійність рік тому – у два роки.

Старші діти більш розвинені й можуть трактувати похвалу в негативному сенсі. У той час як дуже маленькі діти, швидше за все, приймуть ваші слова за чисту монету, зі старшими дітьми зовсім інша історія. Коли діти виростають, вони дізнаються про ваші власні можливі мотиви хвалити їх. Якщо вони відчувають вашу нещирість, то можуть відхилити похвалу. Вони також можуть бути чутливими до вашої протекційної поблажливості або маніпулювання.

Коли хвалите, будьте щирими й конкретними

Нещира похвала може завдати шкоду самооцінці та зруйнувати взаємини. Очевидно, що діти не зворушені похвалою, якщо ви здаєтесь їм нещирими. Але нещира похвала не просто неефективна. Вона може бути руйнівною. Діти можуть подумати, що вам їх шкода або ви намагаєтесь ними маніпулювати. Нещира похвала може означати, що ви не розумієте свою дитину.

Чи виникають ці проблеми з дуже маленькими дітьми? Напевно, ні. Але як тільки ваша дитина подорослішає настільки, щоби подумати про мотиви, якими ви керуєтесь, коли її хвалите, вона може стати чутливою до впливу нещирої похвали. Щоб запобігти появі нещирості, уникайте частих, щедрих, дуже узагальнених і неконкретних похвал. Діти, швидше за все, будуть сумніватися саме в них.

Хваліть дітей тільки за ті риси, які вони в силах змінити

Може здатися, що вихваляння інтелекту або таланту вашої дитини буде стимулювати її самооцінку, а також мотивувати дії. Але виявляється, такого роду похвала має протилежний ефект. Учені продемонстрували його в серії експериментальних досліджень, і виявилося, що коли ми хвалимо дітей за їх здібності, вони стають більш обережними. Діти уникають завдань і потенційних проблем. Вони бояться зробити що-небудь не так, потерпіти невдачу й позбутися вашої високої оцінки.

Діти також можуть подумати, що інтелект чи талант – це те, що в людей або є, або немає. При цьому вони відчувають свою безпорадність, коли роблять помилки. Який сенс намагатися працювати над собою, якщо помилки свідчать про брак інтелекту?

Тому краще не хвалити дітей за здібності. Краще хваліть їх за те, що вони точно можуть змінити, як, наприклад, рівень зусиль при виконанні завдання або зміна стратегії.

Використовуйте змістовну похвалу, яка орієнтує на реалістичні, досяжні стандарти

Одна похвала може звучати просто: «Молодець, так тримати». Інша містить інформацію про те, що конкретно було правильним у діях дитини: «Мені подобається, як ти почав твір, описав проблему й пояснив, чому вона важлива». Остання називається змістовною похвалою й уважається більш корисною, ніж узагальнена похвала. Коли ви хвалите дитину змістовно, то не просто кажете, що вона молодець. Ви даєте їй конкретну інформацію та орієнтуєте на свої стандарти.

Але є важливе застереження. Стандарти, на які ви орієнтуєте, повинні бути розумними. Якщо ви перехвалюєте дитину, наприклад, кажучи: «Ти просто неперевершений! Я ніколи не чула, щоби хтось грав на піаніно краще, ніж ти!», ви можете дати їй хибне уявлення. Ваша дитина може зробити висновок, що ваші стандарти перевищують людські можливості. Як вона може їх досягнути? Похвала, яка задає нереально високі стандарти, може стати джерелом тиску й змусити дітей відчувати себе неповноцінними.

Остерігайтеся хвалити дітей за легкі досягнення

Якщо ви хвалите дітей за виконання простих завдань, вони можуть зробити неправильний висновок: або ви настільки легковірні, що не знаєте, наскільки легка ця задача, або вважаєте легковірними їх. Така інтерпретація малоймовірна в дітей молодшого віку. Але коли діти дорослішають, вони починають усе більше й більше міркувати про соціальну значущість похвали.

Один з експериментів було проведено з американськими дітьми у віці від 4 до 12-ти років. Їм продемонстрували відеозапис, на якому два студенти виконували одну й ту саму задачу. Обидва впоралися з нею однаково добре, але тільки одного з них похвалили. Далі дітей попросили оцінити здібності й зусилля кожного зі студентів. Усі вони, незалежно від свого віку, погодилися з тим, що студент, якого похвалили, працював над вирішенням завдання краще. Але старші діти також зробили висновок, що у студента, якого похвалили, більш низькі здібності.

Однак такі реакції можуть бути пов'язані з культурними особливостями. Коли подібний експеримент був проведений з китайськими дітьми, старші не зробили висновок, що студент, якого похвалили, поступався у своїх здібностях. Різниця може відображати китайське ставлення до похвали й інтелекту. Адже в Китаї дуже рідко хвалять. У результаті люди менш схильні до подібного висновку про те, що похвала нещира або зверхньо пихата. Крім того, китайці більше схильні розглядати інтелектуальні досягнення як продукт вкладених зусиль.

Остерігайтеся хвалити дітей за те, що вони й так люблять робити

Якщо ви хвалите дітей за те, що вони люблять робити, – це нормально. Але не перехваліть, особливо у випадку зі старшими дітьми. Якщо ви будете постійно хвалити їх за те, що вони роблять із задоволенням, це може суттєво знизити їх мотивацію.

Наприклад, припустимо, що Петрик любить їсти броколі. І щоразу за обідом мама хвалить його за це. В якийсь момент, свідомо чи несвідомо, хлопчина починає сумніватись у своїй мотивації. Він що, їсть броколі тільки заради похвали? Петя змінює своє ставлення до улюбленої страви. Значить, це обов'язок, а не задоволення! Коли похвала закінчується, Петро втрачає інтерес до броколі.

Чи справді відбувається саме так? Добре описані випадки, коли якийсь час люди отримували відчутну вигоду (або винагороду) щоразу, коли вели себе певним чином (наприклад, дитина отримувала гроші кожного разу, коли їла броколі). У таких випадках зворотна реакція у вигляді зміни ставлення дитини відбувалась негайно.

Менша кількість досліджень показує, що похвала може мати той же ефект. Недавнє дослідження мозку довело, що соціальна винагорода (похвала) й матеріальна винагорода (наприклад, гроші) активізують одні й ті самі ділянки мозку. Експеримент з їжею, проведений на дітях, доводить, що похвала, як і гроші, змусила дітей менше любити їжу.

Але ключовим моментом тут є те, що похвала надходила щоразу, тому діти розраховували на високу оцінку за певну (очікувану) поведінку. Коли похвала несподівана або спонтанна, вона має потужну мотивуючу силу. Тому зовсім не означає, що ми не можемо або не повинні хвалити наших дітей за хорошу поведінку або добре виконану роботу. Ми просто повинні бути обережними, щоб не замінювати похвалою природні джерела мотивації.

Уникайте похвали, яка порівнює вашу дитину з іншими дітьми

На перший погляд, це може здатися хорошою думкою – хвалити дітей за перевагу над однолітками. Зрештою, дослідження показали, що така соціально-порівняльна похвала підвищує мотивацію дитини та її задоволення від виконання завдання. Але є, принаймні, дві великі проблеми з такого роду похвалою.

Проблема перша: соціально-порівняльна похвала мотивує до того часу, доки дитина залишається першою. Якщо конкурентоспроможність падає, діти схильні втрачати свою мотивацію. По суті, діти, які звикли до соціально-порівняльної похвали, не вміють гідно програвати.

Розглянемо експеримент з американськими учнями 4 і 5-х класів. Дітям видали набори пазлів, а після того, як вони їх склали, діти отримали три варіанти похвали: соціально-порівняльну, похвалу за майстерність(коментарі про те, як дитина освоїла завдання) або взагалі не отримали жодної похвали. Потім діти виконали друге завдання. На цей раз вони залишились без певних орієнтирів, без чіткого розуміння того, наскільки добре вони впоралися.

Як ця невизначеність вплинула на мотивацію кожної дитини? Тут усе залежало від того, яку похвалу діти отримали раніше. Ті, які отримали соціально-порівняльну похвалу, зазнали втрату мотивації. А діти, які отримали похвалу за майстерність, показали підвищену мотивацію. Інакше кажучи, зворотна реакція на соціально-порівняльну похвалу настала в той момент, коли дітям перестали розповідати, що вони перемогли своїх однолітків.

Проблема друга: соціально-порівняльна похвала вчить дітей бути конкурентоспроможними, а не оволодівати майстерністю. Коли діти вирішують, що мета полягає в тому, щоби перевершити інших, вони втрачають внутрішню мотивацію виконання завдання. Робота цікава тільки тоді, коли вона дозволяє їм показати, що вони найкращі.

Крім того, ці діти так націлені на збереження конкурентних позицій, що уникають проблем і можливостей учитись. Навіщо вирішувати щось нове, ризикуючи зазнати невдачу? Соціально-порівняльна похвала не готує дітей до боротьби з невдачами. Замість того щоб учитись на своїх помилках, такі діти відчувають безпорадність.

Оцініть публікацію
Рейтинг статті: 5 з 5 на основі 19 оцінок.

Розвиток дитини
01.09.2015

Генератори практичних завдань
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів


Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Розвиток дитини»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Розвиток дитини

Дякую,
не показуйте мені це!