Розвиток дитини Статті Конфлікти Стратегії, які допомагають при булінгу
Стратегії, які допомагають при булінгу
Рейтинг
30

Реакція дитини на утиски безпосередньо залежить від соціальних цілей, які вона перед собою ставить

Стратегії, які допомагають при булінгу

Багато хто замислюється над питанням, чому булінг став настільки поширеним явищем у наш час. Дослідники Іллінойського університету зацікавились дещо іншим питанням: як діти реагують на утиск однолітків і які соціальні установки найбільш ефективно допомагають їм при булінгу. Відповідь на це запитання може підвищити ефективність заходів зі зниження негативних наслідків шкільного цькування, а, можливо, і зменшити кількість його проявів.

Отже, головне питання, що цікавило дослідників, полягало в тому, які стратегії діти вибирають для боротьби з утисками своїх однолітків і які цілі вони ставлять перед собою у своїх соціальних стосунках.

Дослідники провели анкетування 373-х другокласників з метою з'ясувати, скільки з них зіштовхувалися з утисками однолітків і як вони справлялися з цією проблемою. Половина дітей повідомила, що хоча б раз були об'єктом глузувань, пліток, фізичного залякування або інших форм булінгу, й розповіли про те, як вони на нього реагували, а також про те, які цілі вони переслідували у своїх соціальних стосунках.

Свідомо чи ні, діти брали на озброєння одну з трьох стратегій:

  • Стратегія № 1. Деякі з них зосереджувалися на розвитку стосунків з однолітками. Вони хотіли покращити свої соціальні навички, щоб дізнатись, як знаходити друзів.
  • Стратегія № 2. Інші діти були зацікавлені в демонстрації своєї соціальної компетентності. Для цього вони намагались підвищити свій статус серед однолітків або отримати їхнє схвалення. Такі діти казали: «Я хочу бути крутим», «Я хочу подобатись іншим дітям», «Я хочу дружити з найпопулярнішими однолітками».
  • Стратегія № 3. Треті намагались уникати негативних суджень інших дітей. Ті, хто вибрав третю стратегію, казали: «Я не збираюсь робити нічого, що може привернути до мене негативну увагу», «Я не буду робити того, що виставить мене невдахою або що збентежить мене і примусить нервувати».

Далі дослідники продовжили спостерігати за дітьми, щоб визначити, яким чином їхні соціальні цілі вплинули на спосіб справлятися з булінгом у третьому класі.

  • Як і слід було очікувати, вони виявили, що діти, які були найбільш зацікавлені в розвитку стосунків, мали більш позитивне сприйняття себе та швидше проявляли готовність співпрацювати, щоби послабити конфлікт з іншими дітьми. Коли інші діти переслідували їх, вони були більш схильні до застосування превентивних стратегій, спрямованих на вирішення проблеми, що виникла. Діти з цієї групи звертались до вчителів і старших по пораду або моральну підтримку. Тобто школярі, які прагнули розвивати стосунки, були менш схильні імпульсивно реагувати на утиски.
  • Діти, які хотіли виглядати «крутими» й демонструвати свою компетентність, були менш схильні використовувати згадані види обдуманих стратегій і більш схильні вживати відповідних заходів. Ці діти мали більш упереджене негативне сприйняття своїх однолітків.
  • Ті, хто хотів би уникнути негативних суджень, були менш схильні вживати відповідних заходів до однолітків. Вони були більш пасивними і просто ігнорували те, що відбувалось. Такий підхід може виявитись корисним у деяких випадках, особливо для хлопчиків, які більш схильні до фізичної агресії, але в той же час пасивне реагування може збільшити кількість проявів булінгу.

За результатами дослідження, дітьми, які були найбільш схильні до утисків у другому класі, виявились діти, які пасивно ставились до цькування, намагались іти від ситуації, міркувати про неї наодинці, прокручуючи все знову і знову, і не робили жодних активних дій. Крім того, вони майже не демонстрували готовність до вирішення проблем булінгу у третьому класі.

Який з цього можна зробити висновок? Розуміння соціальних стратегій дитини може призвести до вдосконалення заходів, спрямованих на вирішення проблеми насильства у школі.

Якщо просто сказати дітям, що і як треба зробити, вони, швидше за все, продовжать діяти за своїм колишнім неефективним сценарієм, бо сказане може не вписуватись в їхню соціальну стратегію.

Тому розуміння того, які соціальні цілі ставить перед собою дитина й чому вона насправді діє так, а не інакше, буде мати вирішальне значення для позитивної корекції її поведінки.

Оцініть публікацію
Рейтинг статті: 4.3 з 5 на основі 7 оцінок.

Розвиток дитини
26.01.2017

Генератори практичних завдань
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів


Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Розвиток дитини»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Розвиток дитини

Дякую,
не показуйте мені це!

Вітаємо, Ви підписані! Отримайте листа та активуйте розсилку