Що таке іменник?

Щоб пояснити дитині ту чи іншу тему, треба самим навчитися дивуватися. В дитячих очах світ наповнений загадками й таємницями. Дорослим теж варто іноді дивитися на все таким здивованим поглядом і разом із дітьми відкривати незвідане. Навіть рідна мова, яку кожен із нас чує з колиски матері, дивує нас упродовж життя. Важливо показати дитині, що мова має структуру та закономірності. Насправді дитина знайомиться з ними уже тоді, коли вчиться говорити й вслухається у розмови навколо себе. Ось чому важливо, щоб навіть найменші діти чули навколо себе красиву мову, щоб перші книги, які їй читають, були найкращими, а пісні та мультфільми ретельно добиралися. У початкових класах школярі знайомляться з основними правилами граматики української мови. Звісно, ознайомлення з правилами має відповідати віку. Пропонуйте дитині вивчати теми поступово, додаючи велику кількість цікавих практичних завдань.

Як пояснити дитині, що таке іменник

 «Іменник» – важлива і значна за обсягом тема. Іменники – це слова, які позначають назви предметів, істот, місць тощо та відповідають на питання «хто?», «що?».

Є дві підказки, які допоможуть дитині вирізнити іменники серед інших слів. Перша: іменники позначають назви предметів. Що ми бачимо навколо себе? Книга, ручка, стіл, картина, кімната тощо. Усі ці предмети мають імена. Імена бувають не лише у людей. Якщо бути уважним, то можна помітити, що все навколо нас має свої назви. Картина, ручка  – це назви певних предметів. Ми ж не можемо ручку назвати картиною. Таких назв (імен) є багато. Із ними можуть відбуватися різні зміни. Вони можуть відмінюватися, змінюватися, об’єднуватися в групи, але від цього не втратять своєї суті – завжди позначатимуть назву (ім’я).

А що це значить мати ім’я? Звідки в речей назви? Людину називають батьки. Назви предметів, місць тощо теж придумують люди. Кожна назва предмета з’явилася тоді, коли цей предмет вигадали, й походження її може бути різне, іноді просто вигадане, іноді співзвучне з тим, яке призначення має предмет. Завдяки таким спільним міркуванням дитина точно запам’ятає основну істотну ознаку іменника – позначення назв. 

Друга підказка: іменники відповідають на питання «хто?», «що?». Якби ми хотіли запитати про всі предмети довкола нас, яке б питання ми поставили? («Що це?»). Про людей та живих істот в українській мові прийнято говорити «хто це?». Поговоріть із дитиною про назви істот та неістот. Це не так просто, як здається. 

Корисно також розподіляти слова за категоріями. Таке сортування та найперший розподіл за групами варто робити ще задовго до школи. Наприклад, з дошкільнятами слід виділяти  групи тварин, рослин, меблів, транспорту, іграшок, одягу тощо. Але це не значить, що для школяра таке завдання буде надто простим. Категоризацію можна й треба ускладнювати відповідно до віку. Варто додати складніші групи предметів. Наприклад, географічні об’єкти, почуття, назви рослин тощо. Дитина має зрозуміти, що не завжди іменник має чітко виражену предметність. Такі поступово ускладнені завдання поглиблюватимуть розуміння дитиною іменника як частини мови. Дитина вчитиметься виділяти істотні ознаки предметів та об’єднувати їх за цими ознаками, знаходити взаємозв’язки між словами й загалом бачити, що світ навколо не хаотичний, а певним чином упорядкований.

Запропонуйте дитині виконати декілька завдань для того, щоб закріпити розуміння, що таке іменник:

• Дайте дитині завдання знайти іменники в реченнях. Для цього можна використати книгу, яку дитина зараз читає. Або ж вигадуйте веселі речення про членів вашої сім’ї, ваших домашніх улюбленців тощо. 
• Розділіть аркуш на дві частини й нехай дитина пише різні іменники, які може пригадати, об’єднавши  їх за категоріями істот та неістот. 
• Також нехай дитина розподілить уже запропоновані в завданні слова на істоти та неістоти.
• Виконайте з дитиною завдання, спрямоване на формування вміння правильно ставити запитання до слів – назв предметів. 
• Дайте дитині завдання, де треба розподіляти слова за категоріями та відшукати зайве слово. 

Почитайте з дитиною пречудовий вірш Григорія Фальковича «Іменник». У ньому є лише два слова, які не є іменниками. Нехай дитина їх знайде. Запропонуйте знайти іменники, які відповідають на питання «хто?». Їх у вірші теж небагато. Або ж шукайте іменники, які позначають різні цікаві групи предметів, наприклад, «смачні» іменники (ковбаса, суниці) чи «пахучі» іменники (димок, суниці, мило, ялиця).  Надалі можна сортувати іменники із цього вірша за родами чи шукати, які з них вжиті в однині, а які – у множині.

ІМЕННИК

Тиша. Сон. Будильник. Ранок.
Мама. Тато. Джек. Сніданок.
Сумка. Термос. Ковбаса.
Ліфт. Автобус. Шлях. Краса!
Стежка. Ліс. Дуби. Ялиці.
Вуж. Гриби. Пташки. Суниці.
Білка. Небо. Синь. Роса.
Тиша. Термос. Ковбаса.
Комарі. Вогонь. Димок.
Шлях. Автобус. Ліфт. Замок.
Ванна. Мило. Ліжко. Сон.
Джек зітхає, наче слон.

Автор: Григорій Фалькович (З цією редакцією вірша можна ознайомитися у збірці «Улюблені вірші 3» видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», 2018 р.)

Тема «Іменник» є об’ємною і розрахована на значну кількість занять. У дитини повинно бути достатньо часу, щоб, освоївши правило, відпрацювати його на практиці. Це не завжди просто, адже треба навчитися змінювати та відмінювати іменники, добирати до них правильні закінчення, доречно вживати іменники в  реченнях, узгоджувати з іншими частинами мови.  Практикуватися треба багато. 

Завдання на відпрацювання основних правил вживання та відмінювання іменників 

Коли дитина навчиться вирізняти іменники серед інших слів, варто розповісти їй про інші особливості іменників та пов'язані з ними правила, тренуючи вміння дитини:

• розрізняти власні та загальні назви;
• визначати  роди іменників;
• розуміти особливості вживання іменників в однині та множині;
• розуміти пряме та переносне значення слів;
• навчитися добирати синоніми та антоніми;  
• засвоїти правила відмінювання за відмінками.

Щоб  дитина засвоїла  відмінність між власними та загальними назвами:

• дослідіть та опишіть з дитиною значення її імені;
• створіть разом дерево роду та пригадайте прізвища, імена та по батькові ваших родичів; 
• займіться дослідженням географії. Для цього скористайтеся контурною картою України. Нехай дитина підпише столицю країни, область, де живе, місто, знайде найближчу ріку, місця, які вже відвідували тощо;
• шукайте разом власні назви серед різних слів, виконуючи завдання;
• пропонуйте синові чи доньці відредагувати текст, написаний уявним персонажем, виправивши помилки у написанні слів;
• пограйте у «Запамятайки»: завдання, де треба з пам’яті відтворити словосполучення, що містять  власні та загальні назви.

Розкажіть дитині, що для того, щоб визначити рід іменника, можна дібрати до нього відповідні слова: чоловічий рід (мій, він), жіночий (моя, вона), середній рід (моє, воно). Нехай дитина розподілить якомога більше слів за родами. Скористайтеся для цього готовими завданнями. Пограйте з дитиною у гру. Ви називаєте іменники, а дитина плескає в долоні, коли чує іменник чоловічого роду, тупає ногою, коли чує іменник жіночого роду, стукає рукою по столі, коли чує іменник середнього роду.

Вправність у визначення числа іменників можна практикувати за допомогою завдань, де треба посортувати слова за одниною чи множиною. Важливо, щоб дитина навчилася змінювати слова відповідно до того, однина це чи множина, а також пробувала використовувати такі слова в реченнях. 

Щоб пояснити правила відмінювання за відмінками, найкраще схематично зобразити таблицю відмінків, яка допоможе дитині структурувати інформацію. Навчіть дитину використовувати слова-підказки

Для відпрацювання навички відмінювання звертайте увагу на іменники  в книгах, які читає дитина,  які чує у вашій із нею  розмові. Намагайтеся вибирати приклади, які є близькими дитині. Через позитивні емоції та наближеність до дитячого досвіду навіть найскладніша інформація запам’ятається краще. Завдання  на відмінювання іменників за відмінками вибирайте цікаві та яскраві. 

Додатково робіть із дитиною завдання:

• на формування розуміння прямого та переносного значення;
• на визначення синонімів та антонімів до  іменників.

Після початкового ознайомлення з іменником слід розповісти дитині про інші частини мови, як-от дієслова та прикметники. Адже у мовленні усі частини мови взаємопов’язані. Чим швидше дитина усвідомить основні мовні структури, тим кращим буде її розуміння закономірностей мови надалі. Іменник – тема, у якій є що досліджувати впродовж років. Відкривайте секрети граматики разом із дитиною, вчіться говорити красиво та плекайте рідну мову!

Автор: Наталка Бачко, фахівець із домашнього навчання