Що таке речення

Вивчення мови схоже на процес росту рослини. Спершу ви кидаєте в ґрунт зернинку – вивчаєте з дитиною звуки й букви. Поливаєте зернинку – розповідаєте, що таке звук: найменша частинка, з якої складається наше мовлення. І тепер зернинку не спинити – вона росте, її структура ускладнюється, зернинка набухає, з неї пробивається життєва енергія. Звуки пов’язуються в склади, а потім «розквітають» словами. Дитина починає розуміти: правильно поєднавши звуки, можна утворити слово. А слово передає смисли та інформацію. Цей процес захопливий: правильно поєднавши звуки, можна отримати слово – наповнену смислом одиницю мови, за допомогою якої можна повідомити потрібну інформацію. Складеш слово неправильно – вийде набір звуків. 

Далі дитині слід пояснити, що слова об'єднуються в нову структуру, яка називається реченням. Речення передають інформацію, несуть смисли. За допомогою речень люди висловлюють своє ставлення до навколишньої дійсності, передають свої почуття, емоції, переживання. Але під час створення речень важливо правильно поєднувати слова. Переставивши ті самі слова місцями, змінивши розділові знаки, можна отримати речення, зовсім різні за змістом та інтонацією. А іноді, поєднавши слова, отримуємо беззмістовний набір слів. Отож, щоб навчитися адекватно передавати свої думки та розуміти думки інших людей, слід знати, що таке речення і як їх правильно утворювати.

Як пояснити дитині, що таке речення 

Речення – це:

• одиниця мови і мовлення;
• одне слово або ж таке поєднання кількох слів, яке має певний сенс і виражає завершену думку.

Про те, що наше мовлення складається не лише зі слів, а й із речень, варто розповісти дитині ще тоді, коли вона вчиться читати. А саме тоді, коли вона уже може читати по складах чи цілими словами.

Пояснення цієї інформації варто почати за допомогою слів, написаних на окремих невеликих аркушах паперу (чи смужках картону). До прикладу, слова можуть бути такими: Лев, заснув, під, деревом. Покладіть перед дитиною слова «Лев», «деревом». Запитайте дитину, чи зрозуміла вона, про що йдеться? Чи є тут, на її погляд, завершена думка? Чи є взагалі сенс у цьому поєднанні слів? Немає, оскільки ми анічичирк не розуміємо, про що йдеться. Але якщо нам потрібно повідомити інформацію про те, що лев заснув під деревом, тоді у нас вийде фраза: «Лев заснув під деревом». Таке поєднання слів має сенс, оскільки виражає думку. Ми розуміємо, що ідеться про лева; дізналися, що саме він зробив (заснув) і навіть довідалися, де він заснув (під деревом). Ми легко можемо уявити цього лева, який спить під деревом. Поясніть, що ось таке поєднання слів називаються реченням. Важливо наголосити, що речення має бути завершеним за змістом. Наприклад, якщо ми скажемо «Лев заснув під», це не буде реченням, оскільки думка незавершена. Також, якщо ми напишемо «Під заснув лев деревом», то ніхто не зрозуміє, про що йдеться. Тому це є не реченням, а хаотичним набором слів. Важливо продемонструвати дитині, що для того, щоб утворилося речення, замало просто написати слова поряд одне з одним. Поясніть дитині, що речення ми використовуємо щодня, оскільки з них складається все наше мовлення. Усі тексти, повідомлення, все наше спілкування неможливі без речень. Саме речення допомагають нам пояснювати, розповідати, запитувати й дивуватися. Але щоб нас зрозуміли, речення має бути правильно оформлене. Для цього треба знати ознаки речення та дотримуватися правил утворення речень.

Основні ознаки речення

Речення:

• виражають завершену думку. Це значить, що можна зрозуміти, про що йдеться в реченні, оскільки усі слова в ньому пов’язані між собою за змістом та граматично;
• складаються зі слів, а не з букв чи складів. Якщо в реченні використовуються «в», «у», «і» тощо, слід розуміти, що це теж слова. Такі маленькі слова допомагають пов’язати більші основні слова між собою. Важливо: усі слова в реченні пишуться окремо;
• мають початок і кінець. На початок вказує перше слово, яке обов’язково має бути написане з великої літери. На кінець речення вказує спеціальний розділовий знак. Таких розділових знаків є три: крапка, знак питання, знак оклику.

Разом із дитиною знайдіть у простих текстах декілька речень. Зверніть увагу, що при читанні речення відокремлюються паузою. Навчіть учня або ученицю виразно читати текст, що містить 2–3 речення. Для цього продемонструйте різницю між читанням тексту з інтонаціями та паузами між реченнями і монотонним безінтонаційним читанням. 

Коли дитина писатиме чи читатиме, варто постійно повторювати, що речення починається з великої букви, а наприкінці речення ставимо крапку  або знак питання чи знак оклику. Перш ніж така навичка буде доведена дитиною до автоматизму, їй доведеться багато писати й читати.

Важливо, щоб дитина вміла самотужки придумувати речення. Спершу скористайтеся завданням, де треба доповнити речення словами та завершити речення. Надалі запропонуйте дитині скласти речення із поданих слів та виконати складніше завдання, у якому необхідно створити групу з кількох слів, а потім із кожною групою слів скласти речення. При читанні просіть дитину сказати, скільки речень вона прочитала. Запитайте, якими словами починалися й завершувалися ці речення, скільки слів у тому чи іншому реченні.

Важливо, щоб дитина могла складати речення зі слів і, навпаки, розбивати речення на слова. Це допоможе їй краще зрозуміти структуру речення. Для початкового аналізу структури речення буде достатньо, щоб дитина розуміла, зі скількох слів воно складається. Це вчитиме виокремлювати повнозначні та неповнозначні слова й запобігатиме написанню службових слів разом із повнозначними. Навчіть дитину малювати схему речення. Поясніть, що кожному слову відповідає риска на схемі. Службові слова позначайте короткою рискою. Запропонуйте дитині вправи, у яких треба скласти речення відповідно до запропонованих схем.

Можна складати такі схеми за допомогою кубиків Lego, нарізаних смужок паперу та інших підручних матеріалів, наприклад, каштанів. Розподіліть маленькі та великі каштани на дві купки й складайте за їх допомогою схеми речень. Варто розкладати такі підручні матеріали на аркуші паперу і просити дитину ставити наприкінці речення  потрібний розділовий знак.

Які бувають типи речень за метою висловлювання?

Речення створюються  з певною метою. За допомогою одних речень ми плануємо щось розповісти, інші слугують нам, щоб висловити захоплення чи здивування. А буває, що нам треба щось запитати. Отож, за метою висловлювання всі речення поділяють на такі:

• розповідні, метою яких є щось розповісти, описати, повідомити;
• питальні, мета яких – запитати;
• спонукальні, мета яких – закликати до чогось, спонукати.

Запропонуйте дитині завдання, де треба скласти розповідні, питальні та спонукальні речення. 

Першокласнику чи першокласниці варто розповісти, що наприкінці речення зазвичай ставимо крапку. Якщо ж у реченні про щось запитується, то ставимо знак питання. Окрім того, якщо читаючи речення, ми бачимо, що воно завершується знаком питання, слід читати його з питальною інтонацією. А знак оклику допоможе зрозуміти, що речення слід читати з виразною емоційною інтонацією. Такі речення передають сильні емоції та враження.  

Виріжте з картону три квадрати й напишіть на них три розділові знаки (., ?, !). Розкажіть дитині, що це за знаки й для чого їх використовують. Тепер пишіть на аркуші прості речення, як-от «Мама приїхала» та читайте їх із різною інтонацією залежно від того, картку із яким знаком покладете наприкінці. Попросіть дитину прочитати такі речення з кожним знаком окремо. Поміркуйте з дитиною, як, на її думку, змінився смисл речення, коли було використано інші розділові знаки замість крапки. Ця вправа допоможе дитині зрозуміти, що розділовий знак наприкінці речення має  важливе значення. 

Попрактикуватися правильно ставити розділові знаки можна за допомогою завдання із  запропонованими реченнями. Також рекомендуємо спробувати розставити пропущені крапки, знаки питання та знаки оклику в тексті.

Що таке головні та другорядні члени речення?

Для того, щоб речення виражало завершену думку, усі слова в ньому мають певним чином узгоджуватися навколо головних слів, які є основою речення. Поясніть дитині, що всі слова в реченні виконують певну роль. Кожне речення має центр – слова, без яких речення втратить свою суть. Зазвичай це слова, які повідомляють нам, про кого або про що йдеться. До одного з таких слів можна поставити запитання «хто?» або «що?». Це підмет. А є слово, яке пояснює, що підмет робить чи що з ним робиться. Це присудок. До присудка можемо поставити запитання «що робить?», «що робив / що зробив?», «що робитиме?». Розкажіть, що під час розбору речення ви підкреслюватиме підмет однією лінією, а присудок – двома. Скористайтеся завданням, де треба визначити підмет і присудок та поєднати речення зі схемами.

Підмет і присудок – це граматична основа речення. Але щоб дитина навчилася її виокремлювати, важливо, щоб ще до того, як ви ознайомите її з підметом і присудком, вона уже вміла відповідати на запитання, про кого йдеться в реченні та що він/вона/воно робить і що з ним відбувається. 

Далі важливо розповісти про другорядні члени речення (додаток, означення, обставину), які уточнюють та пояснюють головні члени речення, та зв'язок другорядних членів речення з головними. Навчитися правильно доповнювати речення другорядними членами та узгоджувати їх із головними можна, виконуючи завдання, де пропонується дати відповідь на запитання і продовжити речення.

Ознайомте дитину з  однорідними членами речення. Однорідні члени речення – це такі члени речення, які відповідають на те саме питання, належать до однієї частини мови і є одним членом речення. Між однорідними членами речення зазвичай стоїть кома або ж сполучники і, та, й, або, а тощо. Поясніть дитині, що однорідними можуть бути і головні, і другорядні члени речення. Наприклад, у реченні «Біля дерева лежало червоне, стигле яблуко» перераховано ознаки предмета (підмета яблуко). Однорідними в цьому реченні є означення червоне та стигле. Скористайтеся комплектом завдань, які в цікавій формі, за допомогою яскравих прикладів ілюструють вживання однорідних членів речення.

Що таке прості й складні речення? 

Прості речення – це речення, які мають одну граматичну основу (підмет та присудок). Зверніть увагу дитини, що речення може складатися з одного слова, яке буде підметом чи присудком. Такі речення називаються односкладними.

Складне речення – речення, яке має дві й більше граматичні основи. Запропонуйте дитині вправи, які допоможуть їй опанувати граматику складних речень. Наприклад, завдання,

• де пропущено головну або підрядну частини речення і їх треба написати;
• де пропонується поєднати пару простих речень в одне складне речення.

Речення – найважливіша одиниця мовлення, оскільки дає змогу передавати смисли від людини до людини шляхом усного спілкування та за допомогою письмових текстів. Навчайте дитину висловлюватися, користуючись повними реченнями. Наголошуйте, що це важливо, щоб думка, яку потрібно висловити, була завершеною. Завершена думка засвідчує повагу до співрозмовника. Заохочуйте дитину багато читати, щоб розвивати її грамотність. Відкривайте з учнем чи ученицею нові мовні скарби.