Як скласти план до тексту

Читання – процес цікавий та корисний. Але за умови, якщо читач розуміє, про що йдеться в тексті. Інакше жодної користі читання не матиме. Діти, які тільки вчаться читати, іноді не до кінця розуміють, що написано в тексті, оскільки зосереджуються не на змісті прочитаного, а на процесі читання. Але поступово дитина вдосконалює навичку читання і вміння розуміти прочитане. На цьому й варто зосередитися. Чи може дитина визначити головну думку прочитаного? Чи здатна стисло розповісти, про що йдеться? Уміти читати – не значить лише відтворювати текст. Треба усвідомлювати зміст прочитаного, виокремлювати основні ідеї, розуміти загальну структуру тексту. Тому якщо ваша дитина уже досить вправно читає, варто зосередитися на поглибленні її читацьких навичок. Для початку навчіть дитину складати план прочитаного тексту (історії, казки, повідомлення). Це удосконалюватиме її вміння аналізувати тексти, бачити в них головне, виділяти опорні слова та основні ідеї. 

Що таке план тексту?

План – це послідовний перелік заголовків основних частин тексту. 

Щоб навчитися складати план тексту, треба вміти  його структурувати, виділяючи змістовні частини та добираючи до них назви. А щоб навчитися добирати назви-заголовки до кожної частини тексту, слід уміти виділяти головне в тій чи іншій частині та знаходити опорні ідеї і ключові фрази. Як бачимо, складати план – не надто просте завдання, особливо для юного читача.

Як навчити дитину розуміти структуру тексту? 

Кожен текст, навіть найкоротший, має певну структуру, у якій усі змістові частини пов’язані між собою. Тексти бувають різні, а тому їхні структури теж різні. Наприклад, якщо це текст-міркування чи наукова замітка, то таке висловлювання міститиме гіпотезу, доведення (аргументи) і висновок. Якщо перед нами текст-опис, то його структура включатиме такі елементи, як загальне враження про предмет розповіді, опис того, про що розповідається, і висновок. Структура тексту-розповіді містить  розгортання подій, що відбуваються з героєм. Незалежно від цих  особливостей усі типи текстів мають такі структурні елементи:

• вступну частину (зачин);
• основну частину;
• заключну частину (кінцівку).

Саме на таких структурних елементах варто зосередитися, починаючи ознайомлення з текстом. Почніть міркувати разом із дитиною над прочитаними казками, оповіданнями чи простими історіями. Після того, як дитина прочитала текст, просіть її описати головне з прочитаного та дати відповіді на кілька запитань:

• із чого почалася історія?
• чим завершилася історія? 
• хто герой історії? 
• де відбувалися події? 
• коли відбувалися події?
• що найважливішого трапилося з героями?

Схожі питання варто задавати й зовсім маленьким дітям. Після того як ви прочитали малюкові казку, поміркуйте разом із ним над тим, хто у ній герой, а хто злодій; із чого почалася історія та чим закінчилася. Відповіді на такі запитання формуватимуть у дитини розуміння того, що кожна історія має початок і кінець, а все найважливіше відбувається в основній середній частині твору. 

Щоб дитина розвивала навичку усвідомлено читати, учіть її давати відповіді на запитання до тексту. Для цього:

• пропонуйте виконати тестове завдання після прочитання тексту;
• скористайтеся готовою добіркою оповідань про квіти та запитаннями до них;
• читайте та обговорюйте історії про тварин.

Згодом пропонуйте учню чи учениці ставити запитання до тексту самотужки. Так дитина вчитиметься виділяти основні ідеї твору та переказувати його зміст.  Розкажіть, що всі тексти мають вступ, основну частину та кінцівку. У коротких текстах такі частинки, як правило, виділені абзацами. 

Дитині важливо навчитися коротко описувати кожну змістову частину тексту. Щоб допомогти дитині в цій роботі, зробіть блок-схему історії. Розділіть аркуш на три частини, і нехай дитина коротко (одним-двома реченнями) сформулює та напише, про що йдеться на початку, в основній частині та наприкінці тексту.

Що таке опорні фрази та ключові слова?

Щоб навчитися лаконічно висловлюватися, слід уміти виділяти основну думку. Для цього зверніть увагу дитини на те, що в кожному тексті є головні слова та фрази, на яких цей текст тримається. Це опорні та ключові слова.

Опорні та ключові слова – це слова, які підказують, про що йдеться в тій чи іншій частині тексту та хто є дійовою особою. Спираючись на опорні слова та відкидаючи другорядні фрази, можна коротко описати основну думку певної частини історії. Корисно шукати опорні слова після прочитання тексту. Їх можна підкреслювати або ж писати на окремому аркуші. Потім, користуючись цими написаними словами, можна пробувати відтворити історію з пам'яті. 

Навчайте дитину методу звуження. Те, що вона описала, нехай спробує спростити. А за потреби – висловити ще коротшою фразою. І, зрештою, якщо уможливлює логіка тексту, можна дібрати лише одне слово чи лаконічне словосполучення, яке передає основну ідею цього відтинку тексту. Скористайтеся для цього готовим завданням.

Зверніть увагу, що основна частина тексту, як правило, найбільша й здатна містити декілька змістових частин, адже з героями може трапитися не одна, а декілька подій, а ідея може розкриватися за допомогою різних аргументів.

Як навчитися складати пункти плану?

Для того, щоб придумати пункти плану, треба дібрати заголовок до кожної змістовної частини тексту. Пронумерувавши їх послідовно, отримаємо план – перелік таких заголовків. Якщо текст невеликий, то пунктів  плану буде три. Якщо ж основна частина розлогіша, то їх буде чотири й більше. Іноді можна сформулювати пункти плану у вигляді питальних фраз. Відповідь на кожне запитання має розкривати основну думку змістової частини тексту. Важливо донести до дитини, що план повинен зберігати логічну послідовність викладу основних ідей. 

Перший план краще скласти до дуже простої казки. Наприклад,  до казки «Колобок» або «Ріпка» чи «Рукавичка». Ці казки мають лаконічну ритмічну структуру, й дитині буде простіше простежити логічні блоки казкової історії. 

Отож, складати план до прочитаного тексту є важливим, хоч і непростим завданням. Така робота навчить дитину виділяти головне в тексті й бачити його структуру. А це є необхідним для вдосконалення навички переказувати тексти. Переказування текстів, своєю чергою, потрібне для розвитку мовлення, критичного мислення та розуміння здобутої інформації. Окрім того, такі знання стануть у нагоді, коли доведеться писати власні твори й тексти. 

Щоб допомогти дитині опанувати навички роботи з текстом, візьміть за звичку обговорювати прочитані книги. Учіть школяра ставити запитання до тексту. Самі міркуйте вголос. Виділяйте та обговорюйте основні ідеї твору. Спробуйте думати разом над тим, а що трапилося б, якби герой вчинив по-іншому? Який висновок можна зробити з прочитаного? Питайте дитину про її особисті враження від прочитаного та самі поділіться враженнями від тексту. Покажіть учневі, що яким би коротким не був текст, він може стати джерелом натхнення та розмірковувань. 

І пам’ятайте: ми читаємо не для того, щоб удосконалювати навичку автоматичного читання. Усяка книга має бути джерелом відкриттів, знань та натхнення. У цьому весь секрет читання з дітьми. Якщо змалку показати малюкам, що за допомогою книги можна відкрити цілий світ і навіть більше (оскільки світ фантазії необмежений), дітей не треба буде спонукати до читання, книга стане вірним супутником їхнього життя. Не турбуйтеся про збільшення кількості прочитаного, натомість дбайте, щоб дитина читала вдумливо та уважно. 

Авторка: Наталка Бачко, фахівчиня з домашнього навчання