Що таке спонукальне речення?

Якщо питальні речення учні й учениці визначають досить легко, оскільки саме знак питання вказує, що метою питального речення є уточнення чогось і таке речення слід читати із запитальною інтонацією, то зі спонукальними реченнями ситуація дещо інша. Річ у розділових знаках. Усі знають, що наприкінці речень можуть бути три розділові знаки. Учні помічають, що крапка зазвичай ставиться наприкінці речення, у якому про щось розповідається. Знак питання завершує питальне речення. Дізнаючись, що є ще й третій вид речень – спонукальні – діти, за аналогією, припускають, що такі речення завершуються знаком оклику. Насправді це не зовсім так. Як пояснити дитині, чим спонукальне речення відрізняється від решти видів речень та яким розділовим знаком може завершуватися, розповідаємо далі. 

Види речень за метою висловлювання та емоційним забарвленням

Кожне речення ми створюємо з певною метою, щоб щось розповісти, описати, повідомити, запитати, висловити прохання. Отож, за метою висловлювання всі речення поділяються на три види: 

• розповідні (Мартуся іде в школу.);
• питальні (Мартуся іде в школу?);
• спонукальні (Мартусю, іди в школу.).

Окрім того, за емоційним забарвленням речення поділяються на два види: окличні й неокличні. Те чи інше емоційне забарвлення передається відповідною інтонацією при мовленні та читанні. На письмі емоційне піднесення та сильні враження  ми передаємо за допомогою окличних речень, наприкінці яких ставимо знак оклику ( ! ). Емоційно нейтральні речення завершуємо крапкою ( . ). А питальні речення – знаком питання ( ? ). Важливо розуміти, що окличними можуть бути розповідні, спонукальні й навіть питальні речення (тоді ми ставимо знак питання та знак оклику одночасно ( ?! ). 

Зазвичай спонукальне речення, як і розповідне, якщо воно не передає особливих вражень, завершується крапкою. Учіть дитину бути уважною до розділового знака наприкінці речення. Поясніть дитині, що речення мають інтонаційні відмінності. Для цього прочитайте декілька спонукальних речень з окличною та неокличною інтонацією, і нехай дитина відчує між ними різницю. І надалі, коли в текстах траплятимуться спонукальні речення, звертайте увагу дитини на те, який розділовий знак його завершує, – крапка чи знак оклику.  Пропонуйте дитині правильно прочитати речення. До прикладу, речення «Сонечко, світи та грій.» можна прочитати спокійно або ж піднесено: «Сонечко, світи та грій!».

Спонукальне речення та його особливості

Спонукальні речення – це речення, у яких висловлюються прохання, пропозиція, наказ, запрошення, заборона, заклик, благання, застереження, напуття, протест чи порада. Тобто основною метою такого речення є спонукання до певної дії. 

Спонукальні речення можуть мати у своїй структурі звертання, оскільки, щоб попросити про щось, нам потрібно звернутися до співрозмовника. Важливо зосередити на цьому увагу дитини й пояснити їй, що звертання виділяється розділовим знаком, зазвичай комою. Наведіть кілька прикладів таких речень («Іринко, подай хліба», «Вітре, не гуди»). 

Також поясніть дитині, що іноді в мовленні та на письмі спонукальні речення не містять звертання, бо те, до кого чи до чого ми звертаємося, зрозуміло з контексту. Наприклад, «Не стій тут.», «Бережи себе!», «Ходімо.» тощо. Такі речення можуть бути односкладними, тобто містити лише присудок, однак ми зрозуміємо, про що йдеться. Важливо показати дитині, наскільки гнучким є речення як одиниця мови та мовлення.

Слід пояснити, що спонукальні речення не завжди слугують для висловлювання  прохання. За допомогою спонукальних речень можна висловити пораду, побажання, напуття, а також заборону, наказ чи протест. Спробуйте разом із дитиною вигадати речення із різними формами спонукання. Дитина відчує, що речення, які мають на меті висловити прохання та заборону, протест і побажання, слід вимовляти та читати з різною інтонацією, оскільки такі речення відтворюють різні емоції та мають різну мету. 

Вправи та завдання для вивчення спонукальних речень

Щоб краще зрозуміти, що таке спонукальні речення, дитина має побачити приклади їхнього застосування. Найкраще, коли дитині доведеться  придумати такі речення самотужки й використати їх у мовленні чи на письмі. Запропонуйте дитині придумати декілька спонукальних речень. Наприклад, три спонукальні речення, звернені до вас чи інших членів сім’ї. Ці речення можуть стосуватися таких тем, як обід, спільне прибирання чи закупи. Можна запропонувати дитині скласти спонукальні речення з проханнями до домашнього улюбленця чи книжкових героїв; розробити разом пам’ятку щодо правил поведінки на кухні (у вітальні, передпокої тощо). 

Уявіть, що в улюбленого іграшкового ведмедика день народження. Нехай дитина привітає його листівкою, де за допомогою спонукальних речень напише два-три побажання.

Щоб дитина вчилася розрізняти речення за метою висловлювання, запропонуйте їй завдання, у якому на основі розповідних речень треба написати спонукальні. Слід звернути увагу дитини на те, що спонукальні речення при звертанні варто супроводжувати словами ввічливості. Нехай дитина, виконуючи завдання, напише такі слова, де вони доречні. 

Також важливо вміти правильно використовувати знаки пунктуації наприкінці речень. Запропонуйте дитині завдання, спрямоване на тренування такого вміння. Пишіть із дитиною мінідиктанти: вимовляйте речення з різною інтонацією, і нехай дитина, записуючи їх, добере правильний знак, який потрібно поставити наприкінці речення.

Варто складати спонукальні речення із запропонованих слів, щоб висловити різні види спонукання: прохання, запрошення, заклик, пораду, заборону, наказ чи застереження. Пильнуйте, щоб дитина не забувала ставити правильні знаки пунктуації.

Не забувайте, що грамотність та мовне чуття (тобто тонке відчуття особливостей мови) розвиваються на основі читання та письма. Дитина, яка багато читає, набагато швидше зрозуміє і запам’ятає те чи інше правило граматики. Окрім того, учням молодшого шкільного віку правила слід подавати в доступній формі та за допомогою простих, емоційно близьких дитині прикладів. Тому надихайте дитину читати та писати, а завдання добирайте незвичайні та цікаві.