Що таке орфограма?

Що таке орфограма?

Орфограма – це правильне написання слова. 

Погодьтеся, є слова, при написанні яких ми ніколи припускаємося помилок. Але також є слова, які викликають труднощі при написанні. Навіть дорослі  іноді забувають поставити апостроф у тих чи інших словах, сумніваються, чи треба подвоїти літеру «н» тощо. Так от, якщо при написанні слова з'являються сумніви або, щоб правильно його написати, треба пригадати правило чи звернутися до словника, то в такому слові є орфограма – особливе поєднання букв чи букв і знаків у слові, правильність написання яких визначають офіційні правила правопису. 

Термін орфограма з давньогрецької перекладається як «правильна буква». Протилежним поняттям до цього терміна є орфографічна помилка. Саме в словах із орфограмами ми й припускаємося орфографічних помилок.

Звідки нам відомо, як писати ті чи інші слова, особливо коли ми сумніваємося у правильності їхнього написання? Критерієм точного написання слів з орфограмами (та і не тільки їх) є чинний офіційний правопис української мови. Мова – це жива структура, яка розвивається: виникають нові слова, змінюються культурно-історичні обставини, щось запозичується, дещо підлаштовується під реалії сьогодення. Деякі слова ми пишемо так, як чуємо, інші відповідно до традиції, деякі відповідно до правил іноземних мов, якщо слово запозичене. Є багато нюансів та причин, чому ми пишемо слова саме так, а не інакше. Але якщо прагнемо писати грамотно й не робити помилок, мусимо дотримуватися правил чинного правопису. Саме до правил та орфографічного словника треба звертатися, щоб перевірити, чи правильно написано сумнівне місце у слові. 

Як види орфограм є в українській мові?

В українській мові є багато орфограм. Вони бувають буквені та небуквені. 

Небуквені орфограми української мови вказують на такі правила написання слів, які не стосуються букв. Прикладами таких орфограм є:

• апостроф (м’ята, роз’їзд, сузір’я);
• перенос слова із рядка в рядок (мі-сто, гай-ка);
• написання слів разом, окремо чи через дефіс (радіопередача, будь ласка, мінімаркет). Сюди належать також важливі правила написання не з дієсловами й правопис прислівників.

Прикладами буквених орфограм є:

• велика буква у власних назвах, а також на початку речення (Львів, Дніпро);
• вживання букв я, ю, є, ї у їхніх звукових значеннях;
• звукове значення букви щ;
• буквосполучення дж, дз, їхні звукові значення;
• букви е, и, о, що позначають сумнівні ненаголошені голосні (лелека, директор, голубка);
• подвоєння приголосних (знання, гілля);
• вживання префіксів. Наприклад, префіксів роз-, без-, с-, з- (безтурботно, розбійник, списати);
• вживання м’якого знака (український, розливається);
• буквосполучення -йо-, -ьо- (гайок, пеньок);
• чергування голосних та приголосних при відмінюванні за числами чи родами.

Звісно, це не всі орфограми української мови. Але саме із правописом слів із такими орфограмами мають на практиці ознайомитися учні початкових класів. 

Як навчити дітей правил правопису?

Щоб уміти писати, графомоторних навичок замало. У дитини має бути розвинений фонематичний слух як запорука здатності аналізувати те, що вона чує, і правильно розпізнавати фонеми, що становлять звукову оболонку слова. 

Крім цього, дитина накопичує знання про правильне написання слів поступово шляхом читання. У процесі читання дитина розширює власний словниковий запас, дізнається тлумачення нових слів. Це стає підґрунтям для подальшого ознайомлення з правилами орфографії та вправляння у виконанні завдань, спрямованих на розвиток навички грамотного письма. Основна мета такого навчання – довести правильне написання слів з орфограмами  до автоматизму. Звісно, це досягається не відразу і не всі орфограми дитині вдасться опанувати легко. Але саме на це спрямоване вивчення  правописної системи мови: щоб ми писали й говорили легко, невимушено та без помилок. 

Опановуючи орфограми, дитина долає декілька етапів: ознайомлення з правилом, пошук помилок, автоматичне виявлення орфограми під час письма. При цьому послідовність, вдумливість  та тривалість роботи з орфограмами стануть запорукою ґрунтовного формування навички грамотно писати. Тому:

• розповідайте дитині про кожну орфограму поступово. Давайте достатньо часу для засвоєння однієї орфограми, і лише тоді додавайте іншу;
• подавайте правила відповідно до віку, спрощуйте правило, щоб дитина могла його зрозуміти, пояснюйте своїми словами;
• наводьте багато прикладів слів з орфограмами;
• дайте дитині змогу повправлятися у пошуку орфограм та у написанні слів, словосполучень та речень з орфограмами шляхом виконання різних завдань;
• навчайте дитину користуватися орфографічним словником. У середніх та старших класах така навичка буде необхідною. Тренуйте правопис словникових слів;
• навчайте правил перевірки слова, якщо в ньому є орфограма із слабкою позицією звука;
• поділіться власними лайфхаками, що допомагають уникати помилок у словах із тими чи іншими орфограмами. 

Є ще один дуже важливий момент. Орфографічна пильність починається із автоматичного вміння робити звуко-буквений аналіз слова та вміння правильно ставити наголос. Таке вміння важливе для розвитку загальної грамотності, а також  для того, щоб розуміти правила. Наприклад, дитина легко усвідомить, що апостроф ставиться після букв, які позначають тверді приголосні. 

Разом з умінням розрізняти слова з орфограмами поглиблюється культура письма. Тому важливо вчити дітей помічати «помилконебезпечні» місця на письмі і дотримуватися правил перевірки слів із ними. Розкажіть, що слова, написання яких викликає сумнів, найочевидніше, містять орфограму (місце в слові, де можна помилитися). Тому треба зупинитися, подумати та дібрати спосіб перевірки слова, щоб упевнитися, як писати.

Які є способи перевірки слів з орфограмами?

Більшість слів з орфограмами можна перевірити трьома способами:

• перевірка за допомогою сильної позиції звука;
• перевірка за правилом;
• перевірка за допомогою орфографічного словника.

Що таке орфограма, пов'язана зі слабкою позицією звука?

Деякі слова звучать так, що не завжди зрозуміло, яку саме букву слід використовувати для написання. Наприклад, у слові озеро ми не дуже чітко чуємо е. Дитина ж, яка тільки вчиться писати (або ж дорослий, який почав вивчати українську мову), можуть мати труднощі з написанням цього та подібних слів. Голосний звук е в цьому слові знаходиться у слабкій позиції. Іншими словами, цей звук звучить невиразно. Щоб перевірити слово із слабкою позицією звука, слід це слово певним чином змінити (наприклад, поставити у формі множини), щоб сумнівний звук зайняв сильну позицію, тобто став звучати однозначно й чітко. Озеро замінюємо на озера. В слові озера неможливо помилитися щодо вибору голосного звука. Важливо так змінити слово за числом, відмінком чи особою, щоб проблемний звук став у сильну позицію. Запропонуйте дитині завдання, яке допоможе потренувати вміння добирати такі перевірні слова. 

Вправи та завдання, які потренують у дитини вміння писати слова з орфограмами

Важливою діяльністю для навички правильного та грамотного письма є списування. Вибирайте тексти на списування, які тренуватимуть навичку написання  слів з орфограмами та словниковими словами.

Пропонуйте дитині тексти, у яких треба виправити орфографічні помилки. Така навичка розвиватиме орфографічну пильність. Цьому ж сприятиме самоперевірка дитиною власних письмових робіт. 

Гарно потренує вміння орфографічного аналізу й пошук орфограм у текстах. Під час такої діяльності важливо, щоб дитина виявила орфограму та співвіднесла її з відповідним правилом, щоб пояснити, чому те чи інше слово написане саме так. 

Щоб у цікавий спосіб тренувати різні правила правопису, пропонуйте учню чи учениці задання на такі правила:

• слова з апострофом;
• власні назви;
• написання м’якого знака в словах;
• вправи з ненаголошеними е, и;
• перенос слова;
• подовження і подвоєння приголосних;
• написання префіксів;
• буквосполучення -йо-, -ьо-;
• написання суфіксів;
• чергування голосних;
• чергування приголосних.

Ознайомлення з орфограмами покращить рівень грамотності дитини. Не забувайте, що активні читачі роблять менше помилок на письмі. Водночас поясніть дитині, що помилки, зокрема орфографічні, – це нормальне явище під час навчання. «На помилках вчаться», – стверджує народна мудрість. Важливо не боятися помилок, а робити на їхній основі висновки. Тоді складні місця у словах ставатимуть простішими, а дитина – впевненішою в собі.

Авторка: Наталка Бачко, фахівчиня з домашнього навчання