Мотивація до навчання: як заохотити дитину вчитися

Що таке навчальна мотивація?

Мотивація є рушійною силою людської діяльності. Це своєрідний двигун, який допомагає нам щоранку братися до роботи. Інше питання, що причини, які запускають цей двигун, можуть бути різними, наприклад, думки про улюблене заняття або жорсткі зовнішні стимули. Хтось із нас потребує більше таких стимулів, а хтось самостійно здатен мотивувати себе та інших людей. 

Щодо дітей схожа ситуація. Прагнення людини до пізнання в ранні роки життя – це спадок еволюції. Природою створено так, що дитина прагне розвиватися, ставати самостійною, здобувати нові знання, бо інакше не зможе вижити. І що менша дитина, тим вона більш допитлива до світу. Хто займався з дво- або трирічними дітьми, знає, наскільки щиро та відкрито ці крихітки прагнуть нового. Та й у школу в перший клас діти зазвичай ідуть охоче й захоплено роблять перші домашні завдання. Але шкільна рутина дається взнаки. І навіть у найкращій школі на певному етапі може стати нецікаво. Тоді дорослі й замислюються про те, як заохотити дитину до навчання та поліпшити її навчальну мотивацію. 

Мотивація – це внутрішнє прагнення особистості. Тобто якщо людині треба докладати зусиль до навчання і шукати для цього зовнішні стимули, це значить, що вогонь мотивації в неї уже згас або ж згасає. Тому дорослим варто думати про те, як вибудовувати навчальний процес так, щоб у дитини не зникала мотивація до навчання. 

Які причини слабкої мотивації до навчання та як їх усунути?

Втрата інтересу до навчання можлива з різних причин. Ось декілька основних факторів, які заважають дітям молодшого шкільного віку навчатися натхненно та самостійно:

• Погане розуміння навчального матеріалу. Якщо дитина губиться в навчальному матеріалі, не розуміє, про що в ньому йдеться, а надто якщо таке триває впродовж довгого часу, у результаті дитячий мозок наче вимикається, і бажання з'ясовувати цей хаос незбагненної інформації в малечі зникає.

Як допомогти?

Шукати точки розуміння, за які б можна було зачепитися. Не варто сподіватися, що в школі ситуація виправиться. Батьки повинні пояснити дитині незрозуміле в навчальному матеріалі, допомогти його зрозуміти. Для цього треба в попередньому навчальному матеріалі знайти місце або тему, які дитині зрозумілі, й поступово, не поспішаючи, накопичувати на цій основі новий матеріал. Спрощуйте пояснення, шукайте нові варіанти пояснення, добирайте незвичні, цікаві завдання з теми, грайте в ігри, які допоможуть розкрити тему по-новому. Змініть звичну обстановку: можливо, варто провести заняття на природі чи обговорити тему під час прогулянки. 

• Недостатній рівень читацької компетентності. Якщо дитині важко читати, то вся її енергія йде на те, щоб прочитати завдання, а на його виконання сил бракує. Мова, звісно, не про першокласників. Але уже з 2-го класу діти мали б відносно легко та швидко читати умову завдання, текст до теми тощо, зосереджуючись на матеріалі, а не на літерах та складах.

 Як допомогти?

У початковій школі багато зусиль педагогів та батьків приділяється вдосконаленню вміння дітей читати. Батькам варто усвідомити, що гарний рівень читання (швидкість, якість сприйняття тексту, адекватність розуміння та відтворення) є запорукою вирішення багатьох навчальних проблем, зокрема пов’язаних із мотивацією. Розвивайте любов дитини до книг змалечку, читайте самі. Захоплюйтеся книгами та прочитаним, обговорюйте, діліться враженнями з дітьми і пропонуйте їм розповісти щось особливе з прочитаного ними. Навчайте структурувати прочитаний матеріал, виділяти головне. У сім’ї, де є учень чи учениця початкових класів, має бути культ книги. 

• Навчальна програма не відповідає рівню знань та вмінь дитини, коли завдання заскладні або ж дуже прості. До прикладу, якщо дитина чудово читає, а на уроці її змушують писати букви та читати по складах, то природно, що її цікавість зникне. Подібна ситуація може трапитися й із іншими навчальними предметами. 

Як допомогти?

По-перше, ретельно вибирайте школу та навчальну програму для дитини. Варто іноді переглянути свої рішення, ускладнити чи спростити програму. Завжди можна посилити цікавість дитини до того чи іншого шкільного предмета за допомогою додаткових незвичних завдань чи інформативної розмови. А якщо дитині нудно, бо завдання занадто просте, спрямуйте її енергію в інше русло, використовуючи цей час для розвитку нових навичок та вмінь.

• У дитини розвинулася «математична тривожність». Якщо у дитини немає бажання виконувати домашнє завдання з математики або ж коли вона каже, що не любить математику, можливо, у неї синдром, який психологи називають «математичною тривожністю». Після 6 років частина дітей схильна відчувати тривогу тільки від самої думки про математику, задачі та числа. І це не примха. Діти (та й частина дорослих) справді бентежаться та відчувають немотивовану тривожність, коли треба братися до обчислень.

Як допомогти?

Ось уже більш як півстоліття вчені намагаються знайти причини хвилювань, пов'язаних із вивченням математики, й способи їхнього подолання. Намагайтеся не тиснути на дитину, коли їй важко опановувати математику. Пояснюйте складніші обрахунки за допомогою найпростіших прикладів. До прикладу, якщо дитина не розуміє, як розв’язати рівняння з невідомою змінною Х – 27 = 36, розкрийте алгоритм вирішення на зовсім простому прикладі Х – 2 = 3. Іноді варто  додатково пояснити, підтримати дитину, щоб вона все зрозуміла і заспокоїлася. Повторюйте ствердні позитивні фрази: «Я зараз тобі поясню, і ти все зрозумієш», «О, насправді це така  цікава тема, я зараз тобі допоможу її зрозуміти, і ти сам/сама в цьому переконаєшся» тощо. Запропонуйте завдання з математики в незвичній формі, виберіть таке, яке точно буде до вподоби дитині. Покажіть, що математика – дуже цікава наука, і дайте зрозуміти дитині, що вона може з нею впоратися. 

• Забагато чинників, які відволікають, та брак режиму навчання. Погодьтеся, у сучасному світі навіть дорослим важко зосередитися. Дитина, яка прийшла зі школи, увімкнула телевізор, має у доступі два гаджети, навряд чи візьметься до уроків. І ситуація, коли після школи дитина відразу йде на вулицю ганяти у футбол, у наш час уже сприймається як благо. Гаджети виснажують нервову систему. І після години стрілялок у телефоні жодна дитина не здатна бути мотивованою до навчання. Зручне робоче місце, відсутність зайвого емоційного шуму й режим здатні творити дива, поліпшуючи навчальну мотивацію.

Як допомогти?

Перегляньте режим навчання. Після школи можлива прогулянка на свіжому повітрі, але аж ніяк не комп’ютерні ігри та миготливі мультфільми. Це ілюзія, що дитина з їхньою допомогою перепочиває після школи. Насправді вона втомлюється ще більше. 

• Перевантаження. У віці 6–10 років діти природно мають багато інтересів. Їм хочеться і на малювання, і на плавання. Комусь ще на танці чи футбол тощо. Часто на все це водночас. А ще дорослі з позиції свого досвіду розуміють, що й іноземну треба вчити, і музикою займатися, і театральний гурток розвиває багато корисних у сучасному світі навичок. І навіть якщо тиску з боку батьків немає й дитина сама хоче займатися багатьма позашкільними активностями, то слід розуміти: коли додаткових занять забагато, дитина перевантажується і мотивація до навчання, а згодом і до улюбленого гуртка, пропадає. Спрацьовує природна захисна реакція організму: він підказує, що треба перепочити. 

Як допомогти?

Дотримуючись інтересів дитини, намагайтеся втримати баланс щодо додаткових занять. Дитина повинна встигати відпочивати після додаткових занять. Продумайте, скільки часу витрачатимете на дорогу туди й назад. Дорога здатна забирати сили й час і дорослих, і дітей. Й іноді витрачених сил та енергії більше, ніж користі, яке дає додаткове заняття. Якщо в зоні інтересів дитини є те, що ви самі вмієте, то сміливо навчайте цього дитину. Така спільна діяльність буде корисною для вас обох. Наприклад, якщо вмієте гарно малювати, маєте чудову нагоду спробувати нові техніки, повчитися нового й усе це робити разом із дитиною. Навчайтеся і навчайте одночасно. 

Пам’ятайте, що головне завдання дорослих – сприяти тому, щоб дитина не втратила мотивації до навчання. З навчанням мають бути пов’язані приємні враження, відчуття успіху, розуміння того, що дитина може виконати самостійно, що їй вдається. Для цього вибирайте завдання, які справді зацікавлять учнів та учениць. Іноді варто дати дитині більше свободи та відповідальності за власні результати навчання. Іноді треба надихати власним прикладом: дитина має бачити навколо дорослих, яким навчання та робота дають насолоду. Хваліть дитину за успіхи та підтримуйте в невдачах. І усувайте чинники, які можуть стати демотиваторами. 

Авторка: Наталка Бачко, фахівчиня з домашнього навчання