Що таке розповідне речення?

Розповідне речення – це речення, у якому про щось чи про когось розповідається, стверджується, розмірковується.

Розповідні речення є одним із видів речень за метою висловлювання. Нагадаємо, що речення – це найважливіша одиниця мовлення й мови, яка складається з одного або декількох слів і виражає завершену думку. 

Ми пов’язуємо слова в речення не просто так, а з певною метою. За допомогою речень ми можемо: 

• повідомляти, інформувати, розповідати, міркувати, стверджувати (розповідні речення);
• запитувати (питальні речення);
• просити, спонукати, наказувати (спонукальні речення).

Навчаючи дитину, маємо їй показати, наскільки гнучким та різноманітним є речення як одиниця мовлення. Письменники та мовознавці знають про нескінченну глибину можливостей при формулюванні речень. Поясніть дитині, що за допомогою речень можна передавати найрізноманітніші факти, думки, накази, емоції. І найчастіше ми використовуємо у мовленні та на письмі саме розповідні речення, оскільки розповідаємо ми частіше, ніж запитуємо чи просимо.

Як пояснити дитині, що таке розповідне речення та які його особливості?

Здавалося б, немає жодних складнощів щодо того, як пояснити дитині, що таке розповідне речення. Але навіть мовознавці дискутують, що можна вважати основними критеріями речення та як класифікувати види речень. Для дітей пояснення має залежати від віку та знань.

Дошкільнятам, які тільки починають опановувати грамоту, слід пояснити, що будь-яке речення складається з окремих слів, має початок і кінець та допомагає нам про щось розказати. Маленькій дитині для прикладу давайте прості лаконічні речення на теми, які їй зрозумілі. Ознайомте дошкільника зі схемою речення. Це дасть змогу дитині зрозуміти основні особливості структури речення.

Учневі/учениці 1 чи 2 класу варто розказати про види речень за метою висловлювання та емоційним забарвленням, ознайомити з розділовими знаками, якими може завершуватися речення, пояснити основні ознаки розповідного речення. Варто розглянути такі моменти.

1. Основна функція речення у мовленні – комунікативна, тому кожне речення має виражати завершену думку.

Розкажіть дитині, що речення в нашому мовленні має важливу функцію: за допомогою речень ми спілкуємося. Розповідним є речення, яке допомагає розповідати про щось (тому воно так і називається), а ще – стверджувати, повідомляти про факти (правдиві чи вигадані), розмірковувати, припускати і навіть дивуватися. Щоб із декількох слів утворити речення, треба їх узгодити між собою («подружити»).  

Як допомогти зрозуміти? 

Поміркуйте з дитиною, що значить «завершена думка» і яку думку можна назвати «незавершеною». Поясніть, що від того, наскільки чітко ми висловлюємося та формулюємо думки на письмі, залежить, як нас зрозуміють. Пограйте з дитиною в гру «Інопланетяни». Уявіть, що ви не розумієте української мови, не вмієте розмовляти за допомогою речень, але вам треба розказати дитині казку «Колобок». Дитина має вгадати назву казки. Замість речення ви маєте право вживати лише одне слово. Баба, дід, круглий, котиться, заєць, вовк, пісенька, лисиця тощо – орієнтовний перелік слів, які ви можете назвати. Далі нехай дитина  зашифрує у такий спосіб одну з казок для вас. Запитайте дитину, чи цікаво їй слухати таку казку, яка складається лише з окремих слів?

2. Розповідні речення відрізняються за метою висловлювання від питальних та спонукальних.

Кожне наше висловлювання (усне чи на письмі) з’являється з певної причини і має ту чи іншу мету. Усі речення можна поділити на три види залежно від того, що автор (той, хто говорить чи пише) хоче сказати. Речення бувають розповідні, питальні, спонукальні. Кожен із таких типів речень має свої ознаки на письмі та в мовленні. 

Як допомогти зрозуміти?

Поміркуйте разом з дитиною, що значить «мета висловлювання». Подумайте, чим відрізняються речення: «Гори видніються.», «Гори видніються?», «Дивись, гори видніються!». 

3. Розповідні речення бувають окличними (завершуються знаком оклику) та неокличними (завершуються крапкою). 

Промовляючи чи читаючи окличні речення, важливо голосом та підвищеною інтонацією виділити їх у мовленні. У письмовому тексті окличні та неокличні речення теж мають позначення: наприкінці таких речень ставляться крапка чи знак оклику. Важливо показати дитині, що вимовляти речення та читати їх треба виразно, інакше прочитане не передаватиме усі сенси, які були закладені у текст автором, або ж не вдасться як слід пояснити іншим те, що хотілося б. 

 Як допомогти зрозуміти? 

На аркуші напишіть слово «вода» з маленької літери. Також напишіть речення «Вода.» і «Вода!». Поміркуйте разом, як слід читати слово «вода» та як відрізнятиметься значення прочитаного. У першому випадку це слово викликає образ води, але не дає чіткого розуміння, про яку воду йдеться. Неокличне речення викликає у нас асоціацію із тихою спокійною водою. А окличне вказує, що вода приховує небезпеку або ж викликає бурхливу емоцію від усвідомлення масштабності стихії. 

Вправи та завдання для вивчення розповідних речень

Щоб краще зрозуміти, що таке розповідні речення, дитина має придумувати їх самотужки на основі поданих слів за певною тематикою. Чим більше дитина вправлятиметься у такому вмінні, тим краще вона будуватиме речення усно й на письмі. Таке вміння гарно потренує завдання, у якому треба вигадати 10 розповідних речень з поданими словами. 

Пропонуйте малечі шукати в текстах речення різних видів та вирізняти серед них розповідні. Дитині сподобається завдання, де треба буде продовжити кумедний діалог, а потім ще й визначити типи речень у ньому.

Запропонуйте школяреві завдання «Причина, наслідок, мета: будуємо речення», щоб потренувати навичку будувати складні речення, що мають головну та підрядну частини. 

Актуалізувати особливості розповідних та спонукальних речень допоможе завдання, у якому треба скласти спонукальні речення на основі розповідних. Наголосіть, щоб дитина була уважна до розділових знаків наприкінці речення і використала там, де потрібно, знак оклику.

Пропонуйте дитині дібрати розділові знаки до речень, які ви читаєте. Нехай малеча виконає завдання, спрямоване на дослідження знаків пунктуації наприкінці різних видів речень. Завдання можна завантажити і надрукувати або ж виконати в зручному онлайн-форматі.

Слід розуміти, що складати речення, виконуючи певні умови, пов’язані з типом речення, розміром, тематикою тощо є надзвичайно важливим заняттям. Воно тренує зв’язне мовлення, уяву та поглиблює розуміння особливостей побудови речень. Дитині буде легше висловлюватися усно і письмово. Для найменших завантажте й надрукуйте завдання з малюнками, на основі яких дитині пропонується скласти речення. Малюнки барвисті та веселі, і дитина охоче візьметься до такої роботи. 

Щоб краще висловлюватися і мати глибше розуміння мовних особливостей, дитині треба багато читати, а також часто розповідати, описувати, ділитися враженнями. Спонукайте дитину думати й ділитися міркуваннями. Навчайте її аналізувати та висловлюватися лаконічно й завершено. Почати можна з того, що просити дитину розказати вам казку чи переказати текст, і це буде величезним здобутком. Сімейні традиції спільних розмов про прочитані книги, переглянуті фільми або ж навіть далекі мрії і чудернацькі вигадки не лише допоможуть опановувати мову, а й зігріють дитячу душу та наповнять дім затишком.

Авторка: Наталка Бачко, фахівчиня з домашнього навчання