Що таке спільнокореневі слова?

Спільнокореневі слова – це слова, у яких спільний корінь, але вони можуть мати різне лексичне значення й належати до різних частин мови. Наприклад: «будівля», «будувати», «збудований». 

Усі три слова належать до різних частин мови. Можна пригадати цілу низку спільнокореневих слів  до слова «будівля». «Будівельник», «будова», «забудова», «прибудова», «будинок» –  іменники; «збудувати», «перебудувати», «розбудувати» – дієслова; «перебудований», «розбудований» тощо – дієприкметники. І це ще не повний перелік слів цієї групи. Усі вони є спільнокореневими, тобто містять  спільний корінь «буд».

Спільнокореневі слова також називають спорідненими словами. Споріднені слова – це те саме, що й спільнокореневі слова; споріднені слова мають спільний корінь.

Що таке корінь слова?

Корінь слова – це значуща (тобто вкрай вагома) неподільна частина слова, завдяки якій слово набуває свого значення і без якої не може передавати смисл. 

Корінь слова є морфемою. Нагадаємо, що морфема – це найменша частина слова, яка має певне значення, як-от корінь слова. Кожне слово має ту чи іншу структуру, тобто складається з морфем. Розбираючи слово за будовою, ми розкладаємо його на морфеми – складові, які мають у структурі слова різне значення. 

Частинами слова (морфемами) є: корінь, префікс, суфікс і закінчення. 

Важливо розуміти, що найважливішою частиною слова є корінь, тобто те, на чому слово тримається (вкорінюється). Корінь слова має графічне позначення – дужку.

Як визначити корінь у слові?

Перш ніж навчитися визначати в слові корінь, дитина повинна добре опанувати навичку визначення закінчення та основи слів.

Закінчення – це змінна значуща частина слова, яка стоїть наприкінці слова й слугує для зв’язку слів у реченні. Саме завдяки закінченню слова змінюють своє граматичне значення, щоб узгоджуватися між собою в реченнях для отримання зв’язного змістовного повідомлення. Закінчення в словах змінюються при відмінюванні (за родами, числами, відмінками тощо). При морфемному розборі слова закінчення позначають квадратиком.

Основа слова – це переважно стала незмінна частина слова без закінчення, яка передає основне значення слова. До основи слова належать корінь, префікс і суфікс. Отож, можна сказати, що слова складаються з основи й закінчення. Але якщо закінчення у слові немає (не у всіх словах воно є), то слово складається лише з основи.

Перш ніж починати працювати над визначенням кореня у слові, варто добре потренувати вміння визначати закінчення. Дитина має навчитися змінювати форму слова, щоб визначити незмінювану основу й ту частинку в слові, яка змінюється. Скористайтеся завданням, у якому треба визначити закінчення і провідмінювати слова за відмінками. Коли дитина працює з відмінками, звертайте її увагу на закінчення слів.

Наступний крок – навчитися визначати корінь в основі слова. Щоб відділити корінь від префікса й суфікса в основі, треба дібрати декілька спільнокореневих слів. Для цього варто пригадати, що корінь слова – це спільна частина спільнокореневих (споріднених) слів. Тому, щоб визначити корінь,  потрібно дібрати спільнокореневі слова й виокремити в їхній структурі ту частинку, яка не змінюється в усіх спільнокореневих словах.

Як визначити спільнокореневі слова?

Важливо навчитися розрізняти спільнокореневі слова і форми слова. Слід розуміти, що визначити споріднені слова – це не те ж саме, що змінити форму слова. Форми слова – це зміни, які відбуваються зі словом, коли воно відмінюється (за родами, числами, відмінками). Але це зміни, які відбуваються з тим самим словом, яке не змінює свого значення, а лише змінює граматичну форму для узгодження з іншими словами в реченні залежно від контексту. Змінюючи форму слова, ми змінюємо тільки закінчення слова.

Добирати спільнокореневі (споріднені) слова – це значить шукати слова, які можуть відрізнятися за лексичним значенням. І навіть можуть належати до різних частин мови. Так, спільнокореневі слова належать до однієї групи слів (оскільки мають спільний корінь), але кожне з них окремо може змінювати свою форму, тобто відмінюватися. Наприклад, спільнокореневі слова до слова сад – це садок, садівник, садовий, садити, пересадити, відсадити, розсадити тощо. А формами слова сад є сади, садами, садом, саду, сад, садові.

Для того, щоб дібрати спільнокореневі слова, а не просто змінити форму слова, можна:

• змінити, додати чи забрати префікс (добрий, роздобрілий, подобрішати);
• утворити від поданого слова слово іншої частини мови (добрий, добро, задобрити);
• додати чи змінити суфікс, поставити слово у пестливій чи згрубілій формі (добрий, добренький, добрющий).

При визначенні спільнокореневих слів є ще один момент, на який варто звернути увагу. 

Поясніть дитині, що іноді в словах корені є однаковими, але слова мають різне значення. Наприклад, горе і гора, літо й літак. І хоча корені таких слів звучать однаково, вони не є спільнокореневими. Тому, добираючи споріднені слова, треба уважно стежити за значенням цих слів. У спільнокореневих слів зазвичай значення близьке. 

Розуміння цього факту є особливо важливим для опанування навички визначати корінь слова. Корінь – це смислова частина слова. Тому, виокремлюючи спільнокореневі слова, слід звертати увагу не лише на звукову і буквену схожість кореня як частинки слова, а і на її значення (смислове підґрунтя). З дитиною варто попрацювати над подібними словами. Складіть перелік споріднених слів і слів, у яких корінь звучить так само, але вони мають зовсім інше значення. Попросіть дитину вибрати серед них спільнокореневі і не спільнокореневі. Нехай обґрунтує свою відповідь. Добираючи аргументи, дитина краще зрозуміє сутність спільнокореневих слів. Запропонуйте дитині завдання з парою таких слів (літо і літак).

Гарна вправа, яка допоможе дитині зрозуміти, що корінь є смисловою основою слова, – це спробувати відгадати слово й описати його значення, знаючи тільки його корінь. Для цього напишіть на картках з одного боку слова, а з іншого – корінь слова. Складіть картки одну на одну коренями догори. Дитина може працювати з цими картками сама або ж, якщо дітей двоє і більше, перетворіть таку діяльність на гру. 

Отож, не є спільнокореневими слова:

• які виражають різні форми  того  самого слова (хліб, хліба, хлібом);
• які мають такий самий корінь, але зовсім інше значення слова (дощ, дощечка).

Коли дитина зрозуміє загальну логіку визначення кореня й добору спільнокореневих слів, ознайомте її зі словами, у яких відбувається чергування фонем кореня (рік, річний). Шукати корінь у таких словах складніше, але цю навичку теж можна опанувати, якщо зосередитися на смисловому ядрі слова.

Щоб потренувати навичку добирати спільнокореневі слова, запропонуйте дитині цікаві завдання. Усі можна завантажити і роздрукувати:

• «Піраміда слів»: треба дібрати споріднені слова до поданих;
• «Знайди слова»: визначити слова, що складаються лише з кореня;
• «Дощик зі слів»: дібрати спільнокореневі слова до слова «вода»;
• «Будинок спільнокореневих слів»: утворити спільнокореневі слова, які належать до різних частин мови;
• «Дерево спільнокореневих слів»;
• «Позначаємо корінь у спільнокореневих словах»;
• «День сміху»: допоможе навчитися відрізняти синоніми й спільнокореневі слова;
• «Космічна подорож»: захопливий пошук спільнокореневих слів.

Навчившись добирати спільнокореневі слова, дитина легко розбиратиме слово за будовою. Це вміння є важливим, оскільки сприяє розумінню структури слова й залежності смислового значення слова від його будови. Дитина збагатить словниковий запас, розширить ерудицію і загалом матиме змогу заглибитися у словотвірні глибини мови. Привчайте дитину бути пильною до мови змалку.