Розвиток дитини Статті Здоров'я дитини Допомога дитині з заїканням: поради батькам
Допомога дитині з заїканням: поради батькам
Рейтинг
10

Психологи дають прості поради, які допоможуть дитині із заїканням швидше впоратися зі своєю проблемою

Допомога дитині з заїканням: поради батькам

Якщо ваша дитина стала заїкатися через сильний переляк або інші чинники, не варто постійно поправляти малюка і всю увагу акцентувати на цій проблемі. Психологи дають батькам чіткі рекомендації про те, як найефективніше впоратися з проблемою заїкання в дитини:

  • 1. Ваше завдання – зупинити заїкання на наявному рівні, запобігти його подальшому розвитку й подбати про те, щоб дитина якомога більше розмовляла.
  • 2. Не показуйте дитині, що ви засмучені через її заїкання.
  • 3. Дбайте про здоров'я дитини: якісний сон і харчування, дотримання встановленого розпорядку дня.
  • 4. Спостерігайте за дитиною, коли вона розмовляє. Показуйте своїм виглядом, що ви цікавитеся тим, що вона говорить, а не тим, як вона це робить.
  • 5. Утримайтеся від того, щоб навчати дитину певних прийомів (таких, як глибоке дихання, клацання пальцями, махи руками).
  • 6. Не змушуйте дитину говорити перед сторонніми людьми. Нехай дитина розмовляє стільки, скільки хоче сама.
  • 7. Приймайте дитину такою, якою вона є. Не відштовхуйте її й не давайте їй приводу відчувати себе знехтуваною.
  • 8. Не дозволяйте дитині уникати відповідальності. Вона повинна дотримуватися дисципліни нарівні з іншими дітьми.
  • 9. Не підказуйте дитині й не перебивайте її. Дозвольте їй самій закінчувати фрази.
  • 10. Стежте за емоційним станом дитини, коли вона заїкається в школі та вдома.
  • 11. Хваліть дитину, коли вона говорить. Однак вона не повинна думати, що ви хвалите її за те, що вона не заїкається. Хваліть її за те, що вона говорить, а не за те, як вона це робить.
  • 12. Заохочуйте різні заняття й хобі дитини. Давайте їй позитивний зворотний зв'язок і підтримку.
  • 13. Не квапте дитину, коли вона говорить, і не вказуйте, як потрібно розмовляти.
  • 14. Спілкуйтеся з дитиною в спокійній, розслабленій манері. Покажіть їй приклад спокійного, довірливого, повільного спілкування.
  • 15. Уникайте фраз типу: «Думай, перш ніж говорити», «Говори повільніше (або швидше)», «Почекай, перш ніж говорити» та інших.
  • 16. Не радьте дитині розмовляти простими словами – це тільки переповнить її страхом використовувати складні слова та фрази.
  • 17. Заохочуйте спілкування дитини вдома та в школі.
  • 18. У спілкуванні з дитиною ніщо не замінить любові, розуміння й терпіння.
  • 19. Починаючи з раннього віку, вводьте мовленнєву практику в заняття, які приносять дитині задоволення. Розмовляйте з нею в приємній манері. Наприклад, гойдаючи або тримаючи дитину на руках, говоріть з нею про те, що сталося протягом дня.
  • 20. Ініціюйте спонтанне спілкування з дитиною під час ігор.
  • 21. На власному прикладі навчіть дитину висловлювати свої почуття вербально й невербально.
  • 22. Читайте дитині вголос трохи повільніше, ніж зазвичай, але в природному ритмі.
  • 23. Дозвольте дитині зупинятися та знову починати говорити, коли вона заїкається.
  • 24. Постарайтеся поводити себе однаково, коли дитина заїкається й коли розмовляє нормально.
  • 25. Спокійно сприймайте той факт, що в дитини іноді можуть виникати ускладнення з мовленням, особливо якщо її це теж турбує. Проста фраза: «Я бачу, тобі важко говорити» зніме напругу, тому що дитина побачить, що ви ставитеся до цього спокійно.
  • 26. Не використовуйте слово «заїкання», коли говорите про манеру мовлення з дитиною або з кимось у її присутності. Краще використовуйте описові фрази, наприклад, «ускладнення вимови», «уривчасте мовлення» тощо. Але якщо дитина сама називає свій розлад «заїканням», уникати цього слова буде неприродно.
  • 27. Не змушуйте дитину розмовляти у дні, коли в неї посилюються напади заїкання.
  • 28. Коли дитина заїкається, повторіть її фразу. Це дасть зрозуміти, що ви її чуєте, і дозволить запам'ятати правильну вимову.
  • 29. Відкрито говоріть з дитиною про заїкання, якщо вона цього хоче, але не акцентуйте на цьому увагу.
  • 30. Пам'ятайте, що дитина успадковує поведінку батьків, формуючи свої мовні навички. Хваліть дитину за будь-який успіх.
  • 31. Не винагороджуйте дитину цукерками. Скоротіть до мінімуму споживання нею цукру й таких продуктів, як газовані напої й тістечка.
  • 32. Не можна уникнути неприємних подій, таких як хвороби, неприємні ситуації й конфлікти. Однак пам'ятайте, що вони можуть призвести до розладів мовлення дитини.
  • 33. Якщо брати або сестри дражнять дитину із заїканням, батькам потрібно втрутитися. Поговоріть з ними, коли дитина не бачить і не чує. У дитини більше шансів упоратися з заїканням, якщо друзі, сусіди та знайомі не критикують її.
  • 34. Коли в дитини посилюються напади заїкання, постарайтеся дати їй більше позитивного досвіду спілкування. Говоріть з нею разом, дозвольте їй співати, читати, декламувати дитячі вірші тощо.
  • 35. Батькам потрібно дати дитині позитивний приклад спілкування в спокійній манері. Не ставте дитині занадто високих вимог.
  • 36. Уважно слухайте дитину, коли вона говорить з вами.
  • 37. Звертайте увагу на те, щоб не обмежувати дитину в часі. Розмовляйте з нею повільно та спокійно. Не перебивайте дитину – так вона буде відчувати, що повинна говорити швидше, а це погіршить ситуацію.
  • 38. Заохочуйте ситуації, коли дитина спонтанно розмовляє з вами під час ігор тощо. Встановлюйте з нею візуальний й тактильний контакт, посміхайтеся їй, використовуйте дотик.
  • 39. Спілкуйтеся з дитиною під час цікавих занять, таких як похід до зоопарку, в парк атракціонів, музей. Обговорюйте під час прогулянки побачене.
  • 40. Батьки повинні допомогти дитині не відчувати сорому з приводу власного заїкання. Можна іноді самим імітувати легке заїкання, щоб дитина зрозуміла, що у всіх іноді трапляються розлади мовлення.
  • 41. На розлади мовлення впливає безліч факторів, на які ані діти, ані дорослі не можуть вплинути. Тому ніхто не має права засуджувати дитину за те, що вона заїкається.
  • 42. Діти із заїканням практично нічим не відрізняються від інших дітей. Тому не потрібно вважати їх недостатньо розвиненими або такими, які мають певне захворювання просто тому, що вони заїкаються.
  • 43. У заїкання немає нічого «поганого» чи «неправильного».
  • 44. Заїкання – складна проблема, її вирішення потребує допомоги. Зверніться до логопеда, який спеціалізується на даній проблемі.
  • 45. Заїкання – це проблема, з якою можна впоратися. Зверніться по допомогу до фахівців і не втрачайте надії.
Оцініть публікацію
Рейтинг статті: 5 з 5 на основі 2 оцінок.

Розвиток дитини
26.06.2017

Генератори практичних завдань
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів


Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Розвиток дитини»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Розвиток дитини

Дякую,
не показуйте мені це!

Вітаємо, Ви підписані! Отримайте листа та активуйте розсилку