Розвиток дитини Статті Виховання дитини Три основних способи виховання дітей

Програма підготовки до школи Дізнатись більше

Три основних способи виховання дітей
Рейтинг
65

Наслідки основних моделей виховання як для дитини, так і для батьків і сім'ї в цілому

Три основних способи виховання дітей

У процесі виховання дітей батьки можуть піти одним із трьох основних шляхів: влади, покірності або діалогу. Розглянемо більш детально кожний з них.

Влада

Цей шлях заснований на переконанні дорослого, що батьки все й завжди знають краще за сина чи доньки і, відповідно, завжди праві. Такі батьки своєю поведінкою наочно демонструють дитині, хто головний. Дитина при цьому повинна підкоритись їхній волі, в ідеалі – без обговорення. Найчастіше батько (мати) виступає в ролі контролера, судового виконавця, судді, правителя, поліцейського, а іноді й «ката». Таке ставлення може спровокувати в дитини появу почуття бунту, злості, гніву, гіркоти, відчуття несправедливості, образи, приниження. У неї виникає переконання, що батьки її не розуміють і, можливо, навіть не люблять.

У поведінці дитини можуть з'явитись опір, брехня, покірність, агресія, ворожість, брехливість, лицемірство. Дитина може подумати, наприклад: «Ніхто не рахується з моєю думкою, а тому, те, що я думаю, нічого не варте й навіть безглузде», «Я невдаха, якщо мене треба постійно контролювати, стежити за мною й перевіряти», «Тільки батьки знають, що добре, тож навіщо я повинен напружуватись?! Оскільки вже я не можу бути кращим із кращих, то буду кращим із гірших».

  • Можливі наслідки для дитини – відсутність бажання змінитися для того, хто не поважає й не рахується з її почуттями; залежність від думки й оцінок інших людей, нездатність до творчого мислення, самостійного вирішення проблем, формування низької самооцінки, зневіра у власних силах.
  • Можливі наслідки для батьків – почуття безпорадності, безсилля, фрустрація у зв'язку з короткочасними результатами виховних зусиль, незадоволення дитиною й собою як батьком/матір'ю.
  • Можливі наслідки для родини – емоційна холодність, неприязнь, ворожість, часті конфлікти; сім'я стає полем бою, діти не можуть витримати присутності батьків і їм важко уживатися з ними.

Покірність

На цьому шляху батьки «для спокою душі» поступаються дитині незважаючи на те, що це йде врозріз з їхніми почуттями й потребами. Вони підкоряються волі дитини, щоб уникнути конфронтації з нею. Батько (мати) знаходиться в положенні підпорядкування й покірності, пригнічуючи свої гнів і роздратування, викликані «дикою», егоїстичною, повною запитів і претензій поведінкою дитини.

Дитина відчуває свою перемогу над батьками. Це породжує в неї змішані почуття: тріумфу та провини, а також невпевненості у зв'язку з відсутністю тієї важливої опори, яку повинна надавати їй сила дорослої людини (батька або матері). Дитина може зробити для себе такий висновок: «Усі повинні мені підкорятись», «Найважливіше – це мої потреби й почуття», «Батьки будуть робити все, що я захочу, достатньо мені тільки проявити завзятість». Свої права дитина відстоює за допомогою крику, плачу, шантажу або психологічного тиску.

  • Можливі наслідки для дитини – невпевненість у тому, люблять її батьки чи ні, яка випливає з невиявленого батьками гніву або розчарування, відсутність почуття безпеки через своєрідну заміну ролей: батько (мати) виявляється «слабким», дитина – «сильною». У результаті в дитини можуть розвиватись імпульсивність, егоїзм, а також неможливість підкорятись авторитету та співпрацювати у групі (проблеми у школі та серед однолітків).
  • Можливі наслідки для батьків – небажання бути з дитиною, безсилля, незадоволення собою як батьком/матір'ю. Фрустрація через постійні поступки дитині всупереч власним потребам і почуттям.
  • Можливі наслідки для родини – неприязнь, холодність, батьки не можуть витримувати поведінки своїх дітей і їм важко уживатися з ними.

Діалог

На шляху діалогу батьки передають дитині важливі для них цінності, беручи до уваги почуття й потреби дітей, а в конфліктних ситуаціях вони шукають спільне рішення, що задовольняє всі зацікавлені сторони. Батьки поважають почуття, потреби й думку дитини, стають посередниками у пізнанні світу. Допомагають дитині в розкритті її можливостей, підтримують в побудові правильної адекватної самооцінки. Батьки також поважають і свої почуття та потреби, уміють твердо сказати «ні», коли цього вимагає певна ситуація.

Дитина має право на власну думку, право висловлювати її та брати участь у прийнятті рішень. Завдяки такому становищу вона може відчути задоволення собою, повагу до своєї думки й думки інших, хорошу самооцінку. Тому про себе дитина може думати в позитивному ключі: «Я вмію знайти потрібне рішення», «Я можу бути відповідальним, можу дозволити собі багато чого», «Я спробую свої сили, а якщо щось не вийде, я спробую ще раз».

  • Можливі наслідки для дитини – бажання співпрацювати з батьками. Дитина розвиває впевненість у собі, повагу до потреб і почуттів (своїх і батьків), творче мислення, ініціативу, незалежність, сміливість пробувати щось нове.
  • Можливі наслідки для батьків – задоволення собою як батьком/матір'ю, відчуття близькості з дитиною, радість бути разом з нею, дружити; сміливість при вираженні неприємних почуттів та емоцій (злість, гнів, розчарування), не травмуючи при цьому почуття дитини, але відкриваючи їй свою реакцію і свій стан.
  • Можливі наслідки для родини – зменшення кількості конфліктів (а якщо, які й виникають, вирішуються своєчасно). Дитина вчиться самостійності та відповідальності. Розвивається діалог між батьками й дітьми.
Оцініть публікацію
Рейтинг статті: 4.6 з 5 на основі 14 оцінок.

Розвиток дитини
08.08.2015

Генератори практичних завдань
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів


Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Розвиток дитини»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Розвиток дитини

Дякую,
не показуйте мені це!

Вітаємо, Ви підписані! Отримайте листа та активуйте розсилку