Розвиток дитини Статті Виховання дитини Чому діти іноді можуть говорити неправду
Чому діти іноді можуть говорити неправду
Рейтинг
5

У різному віці можуть бути різні причини для брехні: що потрібно знати, щоб виховати дитину чесною

Чому діти іноді можуть говорити неправду

Чимало батьків може пригадати ситуації, коли діти говорили неправду, щоб уникнути покарання або, навпаки, отримати ті чи інші привілеї. Мотиви такої поведінки цілком зрозумілі. Однак іноді трапляється, що дитина розповідає неправдиві історії заради забави. Таке може ставатися часто, і дитина при цьому не обов’язково визнає, що її розповіді – неправда. Це спантеличує батьків. Їх починає турбувати, щоб такі ситуації не переросли в патологічну брехню. Батьки не знають, як діяти: наполягати, аби дитина визнала свою брехню і надалі не обманювала, або не перейматися, сподіваючись, що дитина це переросте.

Експерти з дитячого розвитку вважають, що в таких випадках немає приводу непокоїтися. Маленькі діти ще не можуть чітко розрізняти правду й вигадку. Зокрема, безневинний обман може свідчити про переваги дитини. Як стверджують учені, дошкільнята з високим рівнем IQ більш схильні до брехні, ніж їхні однолітки. Крім того, звичка говорити неправду в дитинстві може бути ознакою того, що в юності дитина зможе добре розвинути соціальні навички.

Зрозуміло, не всі прояви брехні в дитини нешкідливі й такі, над якими батькам варто посміятися. Так чи інакше, у дитини потрібно розвивати чесність. У різному віці вона може мати різні причини для брехні й різні її прояви. Обізнаність із цим допоможе батькам виховати дитину чесною.

Діти до трьох років: перші спроби брехні

Олена, мама дворічних близнюків Сашка й Артема, розповідає: «Мені часто доводиться міняти хлопчикам підгузки. Однак мені буває важко визначити, кому саме потрібно поміняти підгузок у певний момент. Я питаю про це в дітей, і вони одночасно називають імена один одного. Їм не подобається процедура зміни підгузків, тому вони говорять неправду».

Багато дітей вперше починає говорити неправду, щоб відстояти власні інтереси. Батьки 2–3-річних дітей підтверджують: у цьому віці діти заперечують, що вони зробили щось погане (наприклад, розбили чашку) або говорять неправду, щоб отримати певну винагороду.

Немає сенсу карати дитину за неправду, доки вона не розуміє, що це погано. Якщо, наприклад, дитина смикає кішку за хвіст, а батькам каже, що це робить її уявний друг, найкраще пояснити їй, що кішці боляче. Не сперечайтеся з дитиною, намагаючись довести її провину. Спочатку взагалі краще зосередити увагу малюка не на ньому, а на результаті його дій: замість того, щоб запитати: «Це ти розбив вазу?», скажіть: «Подивися, вазу розбито». Звинувачення призводять до того, що дитина ще частіше починає говорити неправду.

Дошкільнята: маленькі діти з великою фантазією

У віці 3–5 років дитина не завжди усвідомлює межу між реальністю та вигадкою, тому може розповідати небилиці про уявних друзів, монстрів під ліжком, тварин, що розмовляють, тощо. Дитина може говорити, що уявний друг радить їй діяти у той чи інший спосіб, наприклад, вбиратися в школу в одяг, який батьки не дозволили б їй одягнути.

Такі історії дошкільнят можуть бути вигадкою, а також у них дитина може говорити про те, чого вона прагне. Часто дитина наполягає, що у її розповідях усе реальне. Психологи стверджують, що такі дитячі фантазії не можна назвати брехнею. Дитина в такий спосіб розповідає про те, що їй важливо.

Якщо вас турбує та чи інша конкретна історія вашої дитини, погляньте на цю розповідь у широкому контексті. Якщо дитина виглядає щасливою і її взаємини з реальними людьми гармонійні, приводу для занепокоєння немає. Те, що дорослим здається дивним, для дитини може бути просто способом засвоювати нову інформацію. Так, наприклад, якщо дитина дізнається про своїх давно померлих родичів, через деякий час вона може спокійним голосом сказати, що її уявний друг помер. І в таких випадках батькам немає про що турбуватися.

Діти шкільного віку: брехня має причину

Розповідає Ольга, мати 8-річної Світлани, 6-річного Олега та піврічної Насті: «Хтось із старших дітей узяв зі шкатулки Настусин браслет із пологового будинку. Обидва заперечували свою провину. Я спочатку кричала на дітей, потім просила їх віддати браслет, потім заборонила їм грати в комп'ютерні ігри доти, доки винний не зізнається. За певний час Олег сказав, що це зробив він. Але коли я стала розпитувати його, як саме це сталося, він занепокоївся. Зрештою, хлопчик зізнався, що взяв провину на себе, щоб припинити мої розпитування. У цей момент Світлана, яка насправді взяла браслет, розплакалася».

Бажання дитини взяти провину на себе – це показник важливого етапу її розвитку: вона може «брехати на благо». Її брехня може зарадити комусь іншому або допомогти комусь уникнути негативних емоцій. Це важливий крок у соціальному розвитку дитини.

Одначе в шкільному віці брехня не завжди буває такою благородною. Дитина має безліч причин для брехні: наприклад, може не хотіти вас засмучувати або нести справедливе покарання за свій вчинок. Також дитина здатна говорити неправду через труднощі в школі (наприклад, якщо їй погано дається математика, вона може говорити вам, що з математики їй нічого не задавали). Перш ніж карати дитину, зрозумійте причини її вчинку і подумайте, як їх усунути.

Діти 8–12 років: правда й брехня відносні

У середньому шкільному віці діти зазвичай формують поняття про правду та брехню. Але при цьому вони ще можуть не розуміти, що в реальному житті правда і брехня – це відносні поняття.

Відносно ситуацій, які можна розцінювати по-різному, діти середнього шкільного віку схильні приховувати певні деталі й подавати події в найбільш привабливому світлі. Потайливість дитини не означає, що вона бреше вам або діє нечесно. Насправді бажання щось утаємничити – це ознака дорослішання дитини. Психологи стверджують, що коли дитина в 13–14 років розповідає батькам абсолютно все, її психіка розвинена недостатньо.

Зрозуміло, стаючи самостійнішою, дитина може час від часу хитрувати. Наприклад, вимагати від батьків, щоб вони не перевіряли її уроки, тому що вона вже доросла й здатна робити їх самостійно. Батьки можуть погодитися із цими переконаннями і припинити контролювати дитину. Однак часто буває так, що після цього вона починає не досить відповідально ставитися до навчання.

Час від часу діти говорять неправду, зокрема, якщо йдеться про уроки, домашні обов'язки тощо. Краща реакція батьків у таких випадках – показати дитині своє невдоволення. Але якщо дитина бреше постійно, можливо, буде потрібна професійна допомога, щоб з’ясувати причини такої поведінки. Імовірно, дитина відчуває тривогу, вважаючи, що не може впоратися із ситуацією, і тому вдається до брехні. Така поведінка також пояснюється як ознака стресу в дитини. Нарешті, брехня означає розвинені соціальні навички дитини: таким чином вона може досягати бажаного.

Щоб прищепити дитині чесність, найкраще показати їй у цьому позитивний приклад. Наприклад, не варто підштовхувати молодших дітей до брехні в побутових ситуаціях (наприклад, коли вони можуть отримати пільговий квиток у кіно, сказавши, що їм менше років, ніж є насправді). Поговоріть із дитиною про те, що брехня погано впливає на їхню репутацію і взаємини з тими, хто навколо. Пам'ятайте, що такі уроки дитина може засвоїти не відразу, а поступово. Але якщо ви покажете дитині позитивний приклад, шанс того, що вона виросте чесною людиною, є високим.

Оцініть публікацію
Рейтинг статті: 5 з 5 на основі 1 оцінок.

Розвиток дитини
17.04.2018

Генератори практичних завдань
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів


Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Розвиток дитини»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Розвиток дитини

Дякую,
не показуйте мені це!

Вітаємо, Ви підписані! Отримайте листа та активуйте розсилку