Розвиток дитини Статті Виховання дитини Як допомогти дитині, котра дуже хвилюється
Як допомогти дитині, котра дуже хвилюється
Рейтинг
17

Поради батькам, що робити, коли дитина хвилюється, перебуваючи серед сторонніх людей

Як допомогти дитині, котра дуже хвилюється

Ганна, мати 5-річного Сашка, розповідає: «Я почула з іншої частини магазину, як плаче Сашко. Коли ми пройшли касу, його істерика ще більше посилилася. У голосі сина водночас звучали злість і розпач. Коли ми вийшли з магазину, він усе ще був засмучений, сльози текли з його очей. Сашко навіть відмовився від запропонованого мною морозива. Я почувалася нездатною допомогти своїй дитині».

Емоції керують нашим життям. Однак для контролю над ними необхідно навчитися їх розпізнавати. Наприклад, якщо ви навчитеся довіряти тілесним відчуттям, то зможете уникнути неприємної ситуації.

Діти до 6 років потребують вашої допомоги, щоб давати раду своїм емоціям

Ранній емоційний досвід допомагає дітям розуміти свої почуття. Якщо ви заохочуєте в дитини прояви радості, це стає частиною її особистості. Якщо ви шанобливо ставитеся до емоцій дитини як до її унікальних рис, це сприятиме її розвитку й навчить її поважати свої емоції. І, навпаки, не даючи дитині розвиватися, батьки викликають у неї образу та гнів. Якщо батьки ігнорують емоції дитини, гадаючи, що це допоможе її контролювати, а також спонукають її пригнічувати почуття, дитина не в змозі розвинути свій емоційний інтелект.

Батьки дошкільнят повинні бути особливо чуйними до емоційних потреб своїх дітей і розуміти, що зайві переживання можуть нашкодити малечі. Дослідження свідчать: сильні переживання шкодять мозку, котрий розвивається, викликаючи розлад під назвою «гостра реакція на стрес», який негативно впливає на соціальний розвиток дитини. Оскільки нервова система дитини постійно розвивається, практично неможливо помітити, що переживання впливають на її розвиток.

Батьки в чомусь схожі на диригентів оркестру. Своїм ставленням до дитини вони здатні послаблювати або посилювати її емоції. Якщо дорослі не дотримуються інтересів дитини, а  час від часу засмучують її, вона стає тривожною.

Діти не можуть самостійно, без допомоги дорослих, контролювати свої емоційні прояви. Батьки мають навчити дитину заспокоювати її емоції. Що молодша дитина, то більше допомоги вона потребує. Це не означає, що батькам варто карати дитину за погану поведінку, «щоб вона добре поводилася». Розвиток дитини відбувається по-іншому. Караючи її, ви лише пригнічуватимете цей процес.

Повернімося до історії Ганни. Дитина в магазині сигналізувала про  свою сильну схвильованість, а мама ігнорувала її. Психологи називають таке явище несприйнятливістю. Чуйне ставлення батьків до дітей сприяє формуванню емоційної прихильності між ними, розвитку в дітей високих розумових здібностей і таких моральних якостей, як емпатія, самоконтроль і сумлінність.

Поведінка Сашка може бути пов'язана з тим, що в нього забрали щось, до чого він мав інтерес. Це могло викликати гнів хлопчика. З іншого боку, він міг бути засмучений тим, що мама ігнорує його переживання, оскільки, можливо, вона почувалася збентеженою або думала, що коли не звертатиме уваги на цю ситуацію, то дитина швидше заспокоїться. А, можливо, мама забрала у Сашка дорогу іграшку, відчуваючи, що вчинила правильно. У будь-якому разі мама була зосереджена не на потребі дитини в допомозі, а на чомусь іншому.

То що ж робити дорослим, щоб заспокоїти дитину?

Наші діти ростуть у суспільстві, де взаємини будуються на чуйності. Так складалося протягом багатьох століть. Суспільство завжди підтримувало матерів та їхніх дітей. Діти чудово розвивалися, відчуваючи турботу. Якщо батьки зайняті, поруч завжди був хтось, до кого дитина могла звернутися по допомогу. У наш час у багатьох розвинених країнах цю традицію порушено.

Сучасні діти страждають від нестачі суспільної підтримки. Наголосимо, що така підтримка посилює в дитини відчуття причетності і є основою формування в неї довіри до навколишнього світу.

Але що ж можуть зробити дорослі, аби підтримати дитину?

Засмученій дитині необхідно, щоб хтось був поруч із нею.

Якщо ви стали очевидцем описаної вище ситуації, то можете вчинити так. Спочатку зверніться до матері дитини й скажіть, що ви вболіваєте за дитину й хотіли б її заспокоїти. Отримавши схвалення матері, скажіть дитині спокійним голосом: «Усе гаразд. Усе буде добре». Потім знову зверніться до матері й поясніть, що відчуває дитина: «Дитина не зможе заспокоїтися без вашої допомоги. Утіште її. Вона почувається покинутою. Ваше спілкування й дотики допоможуть їй заспокоїтися».

Зазвичай батьки, яким важко упоратися із засмученою дитиною, прислухаються до такої поради. Як правило, вони позитивно сприймають новину про те, що їхня дитина ще дуже маленька і потребує їхньої любові та уваги.

Але якщо батьки легковажать ваші поради, вам варто відобразити те, що вони вам говорять, наприклад: «Я розумію, ви засмучені поведінкою вашої дитини», «Я розумію, це не моя справа», але водночас висловити своє занепокоєння з приводу почуттів дитини. Так чи інакше, дитина не почуватиметься в складній для неї ситуації самотньою і покинутою.

Оцініть публікацію
Рейтинг статті: 4.3 з 5 на основі 4 оцінок.

Розвиток дитини
23.01.2019

Генератори практичних завдань
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів


Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Розвиток дитини»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Розвиток дитини

Дякую,
не показуйте мені це!

Вітаємо, Ви підписані! Отримайте листа та активуйте розсилку