Розвиток дитини Статті Розвиток дитини Як допомогти дитині набути асертивності
Як допомогти дитині набути асертивності
Рейтинг
66

Асертивність – мистецтво озвучувати свої потреби й бажання іншим людям без агресії й неповаги

Як допомогти дитині набути асертивності

У наші дні багато батьків борються із проявами як агресивної, так і пасивної поведінки своєї дитини. Агресивна дитина буде штовхати, бити, кричати й ображати інших дітей, щоб досягти бажаного, у той час як пасивна дитина буде дозволяти іншим робити з нею так, як їм хочеться, при цьому не заперечуючи. Жодна із цих моделей поведінки не є сприятливою в довгостроковій перспективі на відміну від асертивності*, яка є мистецтвом озвучувати свої потреби й бажання іншим людям без агресії й неповаги.

Пропонуємо одинадцять способів того, як можна допомогти дитині набути асертивності.

  • 1. Самооцінка. Діти з високою самооцінкою знають, як відстоювати свої права. Вони рідко бувають задираками та вміло справляються з хуліганськими витівками. Якщо ми як батьки зможемо сформувати в наших дітей здорову самооцінку та впевненість у собі, вони стануть проявляти асертивність природним чином.
  • 2. «Ні» догоджанню одноліткам. Іноді діти намагаються наслідувати своїх друзів і догоджати їм. Це природно, але ви повинні заохочувати дитину казати й робити те, що вона вважає за потрібне. Поясніть дитині, що навіть якщо вона не згодна зі своїми друзями, то все одно, як і раніше, їм цікава. Якщо ні, тоді вони не є її друзями.
  • 3. Заохочуйте сором'язливу дитину висловлюватись. Коли діти соромляться, вони ухиляються від заперечень, особливо, коли хтось поводиться з ними некоректно. Їм зовсім не треба ставати екстравертами, але вони повинні вміти постояти за себе. Скажіть дітям, щоб вони впевнено та спокійно розповідали про те, чого вони не люблять і не приймають.
  • 4. Нехай вирішує дитина. Часто ми вважаємо більш ефективним прийняття рішень за наших дітей, але іноді нам треба не тільки дозволяти їм висловлювати свою думку, а і спонукати їх до цього. Ставте дітям відкриті запитання, щоби стимулювати їхнє незалежне мислення. Нехай діти знають, що не буває тільки однієї правильної відповіді. Це допоможе їм поважати свою власну думку.
  • 5. Навчіть дитину шанобливо висловлювати свою думку. Часто ми висловлюємо свою думку таким завзятим і ворожим чином, що це завдає болю або ображає почуття інших людей. Асертивна людина розуміє, що її думку можуть почути та зрозуміти тільки тоді, коли вона висловлена тактовно, з повагою. Агресія провокує агресію. Асертивність передбачає озвучування вашої точки зору без обмеження почуттів іншої людини. Це те, що ми, батьки, повинні повторювати дітям знову і знову.
  • 6. Будьте прикладом для наслідування. Якщо ви ставитесь до людей і ситуацій агресивно або пасивно, ваші діти будуть наслідувати ваш приклад і не зможуть набути навички асертивності. Якщо ви при дитині скаржитесь на погане обслуговування, постарайтесь бути позитивним прикладом, розмовляйте ввічливо й шанобливо. Поясніть дитині, що в житті дуже важливо відстоювати свої інтереси, але при цьому агресія не є доречним засобом для досягнення цієї мети.
  • 7. Поважайте розбіжності. Усі ми часто змінюємо свою думку або утримуємось від заперечення для досягнення миру. Навчіть дитину, що це нормально, якщо кохана або інша людина буде не згодна з нею. Поясніть, що кожний думає й відчуває по-своєму, і неможливо дійти згоди з усіма. З іншого боку, треба навчити дитину казати «Ні». Вона повинна знати, що шанобливо та впевнено казати «Ні» будь-кому – це абсолютно нормально. Це допоможе дитині набути навички ефективного спілкування в особистих і професійних ситуаціях та уникнути м'якотілості, яка дозволяє іншим робити з людиною те, що вони хочуть.
  • 8. Послідовність. Коли ми кажемо нашим дітям не робити що-небудь, то вчимо їх, що є фізичні й емоційні кордони, які треба підтримувати для їхньої власної користі та користі інших людей. Коли ви кажете дитині, що вона може подивитися телевізор тільки півгодини, дотримуйтесь ваших слів. Це навчить її робити те ж саме. Послідовність у дотриманні кордонів навчить дитину не дозволяти іншим робити з нею все, що їм хочеться.
  • 9. Поважайте непокору. Послідовність у підтримці дисципліни має вирішальне значення для виховання. Однак у міру дорослішання діти часто борються за деякі права, що дозволяють їм відчувати свою автономію. Вони чинять опір вашим правилам і сердяться, коли ви тиснете на них. Не гнівайтесь. Настає час, коли батьки повинні бути проникливими та дипломатичними. Наприклад, ви можете обговорити, чому дитина не хоче вимкнути телевізор відповідно до правил. Після довгих переговорів, якщо вона буде як і раніше непохитна, скажіть їй, що вона повинна вимкнути його через півгодини. Дуже важливо іноді дозволяти дітям проявляти незалежність, коли вони відстоюють свою автономію, інакше вони будуть утримуватись від висловлювання своєї думки чи бажання, тому що боятимуться вашого несхвалення або відчуватимуть себе безсилими, що може мати негативний вплив на їх поведінку в інших ситуаціях, коли треба проявити асертивність.
  • 10. Конструктивна критика. Дітям іноді властиво не погоджуватися зі своїми батьками або робити те, що батькам не подобається. Якщо ваша дитина ниє, коли ви просите її виконати певні домашні обов'язки, не кажіть їй, що вона погана. Це не має сенсу й засмутить її. Замість цього, коли вона буде нити, скажіть їй, що ви не можете зрозуміти, що вона каже, що є кращий спосіб спілкування, що даний спосіб неприйнятний. Це буде стимулювати дитину висловити свою попередню думку, але конструктивним і поважних чином.
  • 11. Закликайте логіку. Діти набагато розумніше, ніж ми думаємо. Якщо ви аргументуєте їм причини, за якими вони повинні дотримуватись певних правил, вони з готовністю будуть дотримуватись їх. Пояснюючи вашій дитині правила, ви даєте їй зрозуміти, що ці правила не є вашою забаганкою.

Ефективне управління своїми емоціями є природним наслідком асертивності. Допомагаючи дітям набути цієї якості, ми не тільки допоможемо їм уникнути знущання та глузування однолітків, а й ролі задирак і розбишак, а також допоможемо знизити прояви непотрібної агресії у світі та зміцнимо культуру поваги й толерантного ставлення до чужої думки.

* Асертивність – поведінка, що поєднує внутрішню силу та ввічливість у стосунку до оточуючих. Це здатність у ситуації зовнішнього тиску коректно відстоювати свої інтереси та свою лінію поведінки, спокійно казати «ні» тому, що вас не влаштовує та продовжувати в соціально прийнятній формі ефективно наполягати на своїх правах.

Оцініть публікацію
Рейтинг статті: 4.7 з 5 на основі 14 оцінок.

Розвиток дитини
21.02.2017

Генератори практичних завдань
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Вадим
Дякуємо, що анонімний науковець-педагог розповсюдив новий педагогічний термін "асертивність". Давно людям не забивали голову новою термінологією.. всі вже за цим скучили...


Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Розвиток дитини»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Розвиток дитини

Дякую,
не показуйте мені це!