Що таке прикметник?

Вивчення будь-якої пов’язаної з граматикою теми з української мови може бути досить складним для учнів початкових класів. Адже граматика – це система абстрактних правил. А учні молодшого шкільного віку потребують активного навчання, багато візуалізації та маніпулювання предметами під час гри. Найважче переконати дитину, що дослідження граматики є справді важливим заняттям, а вивчати особливості мови цікаво. При опануванні частин мови слід зосередитися на важливості кожної з них для нашого мовлення, спілкування та й загалом для життя. Прикметник вивчати найпростіше, бо ознайомитися із цією частиною мови можна в цікавій формі та в процесі розв'язання проблем реального життя. Пропонуємо вам ідеї для ознайомлення молодших школярів із прикметником.

Як пояснити дитині, що таке прикметник?

Розпочати вивчення прикметника пропонуємо із завдання-гри. Будуть потрібні чотири олівці однакового кольору. Наприклад, брунатного. Напишіть на чотирьох невеликих шматочках паперу «олівець», «брунатний олівець», «довгий брунатний олівець», «підструганий довгий брунатний  олівець». Скажіть дитині, що зараз ви дасте їй важливу записку, яка допоможе їй зрозуміти, що саме слід знайти в кімнаті й принести вам. Дайте дитині аркуш із написом «олівець». Дитина, найочевидніше, принесе перший-ліпший олівець і дасть вам. Скажіть, що це не той олівець. Повторіть знову: «Принеси мені олівець». І так доти, доки дитина не запитає, який саме олівець принести. Щиро здивуйтеся і скажіть, що й справді вкрай важливо уточнити, який саме олівець потрібен. 

Запропонуйте дитині підказку. Дайте їй записку із написом «брунатний олівець». Запитайте сина чи доньку, чи допомогло уточнення «брунатний олівець». З'ясуйте, олівець якого кольору дитина, зрештою, вибрала.

А якщо дитина на вибір матиме декілька, скажімо, чотири брунатні олівці? Розкладіть перед сином чи донькою ці чотири брунатні олівці. Найкраще, щоб серед них було два коротші та два довші, а також два зламані та два гарно підстругані. Знову попросіть дати вам брунатний олівець. Тепер дитина, найімовірніше, перепитає, який саме олівець вам потрібен. Попросіть дати довгий коричневий олівець. На цьому етапі знову виникне питання: який – зламаний чи підструганий? Зрештою, коли ви дійдете потрібного предмета, варто узагальнити інформацію. Для цього на аркуш паперу покладіть вибраний олівець. Запропонуйте дитині поряд із олівцем написати три слова, які допомогли їй зрозуміти, який саме олівець слід вибрати (брунатний, довгий, підструганий). 

У такий спосіб можна розповісти дитині про важливість уміння  описувати іменники. Пригадайте разом, що таке іменники (слова, які позначають назви предметів). Олівець – це іменник. Але в ситуації з вибором олівця іменника було б замало. Скажіть дитині: «Якби ми не описали олівець, не назвали його особливості, то не знайшли б серед чотирьох олівців той, що потрібен. Довелося використати слова, якими ми описали олівець. Такі слова, що описують предмети, вказують на ознаки предметів, називаються прикметниками».

Що таке прикметник?

Визначення прикметника для школярів молодшої школи може звучати ось так. Прикметник – це частина мови, до якої належать слова, які:

• виражають ознаку предмета;

• відповідають на питання: «який? яка? яке? які? чий? чия? чиє? чиї?».

Усі слова в нашій мові об’єднані в частини мови залежно від того, яку роль вони виконують. Іменники – це слова, які називають предмети. А прикметники – це слова, які описують іменники (людей, тварин, предмети, явища, місця), вказують на їхні особливості та називають ознаки предметів. Прикметники пов’язані з іменниками і «повідомляють» про те, якими є ці іменники. Отож, прикметники:

• називають ознаки іменників;
• допомагають зрозуміти, на що схожий той чи інший іменник та чим він особливий;
• описують розмір, форму, колір та інші якості іменників;
• описують деталі іменника;
• допомагають порівнювати предмети, вказують, у чому вони схожі та відмінні;
• дають змогу створювати образи та краще уявляти їхні деталі;
• роблять нашу мову цікавішою та різноманітнішою.

Можна легко уявити відмінність між чорно-білою і барвистою картинками. Так і прикметники «прикрашають» наше мовлення та урізноманітнюють спілкування.

Перепитайте дитину, на які ознаки вказували прикметники, що їх ви використали до іменника «олівець». На які питання ці прикметники відповідали? Яких деталей вони додали? Що описали – колір, форму чи особливість? Чи допомогли краще уявити потрібний олівець?

Пригадайте, що іменник походить від слова «ім’я». Запитайте дитину, від якого слова, на її думку, походить слово «прикметник». Поміркуйте, що таке прикмета. Поясніть дитині, що прикмета – це ознака, особливість чи властивість чогось. Яблука бувають червоними або жовтими. Це є їхньою ознакою. Також вони можуть бути великі чи маленькі, смачні та соковиті. Або ж навпаки, кислі чи тверді. Запропонуйте дитині описати яблуко, яке лежить на столі. Підказуйте їй, добирайте разом якомога більше прикметників. Скористайтеся для цього готовим завданням-схемою, що допоможе  краще дібрати прикметники, пригадуючи відчуття, які у нас виникають, коли ми уявляємо чи бачимо яблуко. Опановуючи мову, дитина спершу вивчає ознаки предметів за допомогою відчуттів – зору, дотику, смаку тощо. У неї формується образ цього предмета, який згодом вона зможе відтворити в уяві. Прикметники описують цей образ. 

Пригадайте разом щось дуже смачне (смачне морозиво), пахуче (пахуча квітка), слизьке (слизький лід), липке (липкий клей), веселе, колюче, ніжне тощо. Нехай дитина запише всі ці словосполучення та підкреслить контрастним олівцем чи маркером прикметники. Гарною ідеєю є вибрати для кожної частини мови свій колір. Наприклад, для іменника – синій, прикметника – зелений, дієслова – червоний тощо. І впродовж вивчення цих частин мови позначати слова вибраним кольором. 

Щоб зацікавити дитину вивченням прикметників та привернути її увагу, поміркуйте над незвичними та кумедними речами. До прикладу, запитайте сина чи доньку про те, чи яблуко буває квадратним. А за яких умов лимон може стати солодким? А чи трапляється гарячий лід? Чи дощ буває сухим? А якими є яблуко, лимон, лід та дощ зазвичай?

Окрім того, ознайомлення з прикметниками може стати гарною нагодою, щоб дослідити нову тему з природознавства. Наприклад, поговорити про погоду (вітер набирає сили, коли тепле та розріджене повітря піднімається, а прохолодне повітря опускається. Хмари бувають легкі й пухнасті, а можуть бути величезними та темними. Найбільші і найважчі серед хмар – купчасті). Якщо доповнювати завдання ілюстраціями, творчою роботою, то в результаті може вийти цікавий проєкт, що відкриє дитині багато нових знань і про природу, і про граматику мови. Періодично називайте у своєму мовленні прикметники, пояснюйте дитині, що те чи інше слово описує, якими є повітря чи хмара тощо. Розтлумачте, наскільки важливо для метеорологів (людей, які знаються на погоді та можуть її спрогнозувати), розуміти відмінність між теплим та холодним повітрям.

Мультипредметні проєкти є досить ефективними. Особливо якщо доповнити їх практичною творчою роботою (вирізання, малювання, ліплення). Усі схеми та малюнки нехай дитина підпише власноруч. Головне – багато розмовляйте, спілкуйтеся, міркуйте у процесі спільної діяльності. 

Завдання для вивчення прикметника 

При вивченні прикметника учнями молодшого шкільного віку варто зосередити увагу на завданнях, які в цікавій формі допоможуть засвоїти особливості прикметника як частини мови. Для початку пограйте в гру з м’ячем. Кидайте м’яч і називайте дитині іменник, а вона у відповідь нехай добирає прикметник. Корисно також складати історії на основі поданих слів. Напишіть декілька слів, щоб серед них були прикметники, та запропонуйте придумати за їх допомогою коротеньку розповідь. Скористайтеся для цього готовим завданням, де уже дібрані такі слова.

Пропонуйте дитині завдання, у яких треба:

• описувати істот та предмети; 
• виокремлювати істотні ознаки речей та явищ;
• дібрати прикметники відповідно до того, які відчуття  викликають запропоновані предмет чи істота;
• утворити від поданих іменників прикметники;
• ​утворити прикметники від назв ягід та фруктів, підписавши для цього банки з варенням та компотами;
• назвати кольори та відтінки, що походять від назв намальованих на палітрі рослин;
• доповнити речення іменником та прикметником, щоб описати солодощі;
• написати назви крамниць відповідно до тієї групи товарів, які в них продаються;
• знайти слова, які відповідають на питання «який?».

Через певний час важливо пояснити дитині, що прикметники змінюються за родами, числами та відмінками, сполучаючись з іменником. Таке відмінювання потребує навички правильно вживати закінчення. Вміння відмінювати прикметники тренуйте з дитиною за допомогою завдань про лісову пошту. 

Шукайте з дитиною прикметники в текстах та віршах. За можливості пропонуйте їй підкреслити або виділити їх. Звертайте увагу на прикметники, які вживаєте при спілкуванні. Пограйте в загадки. Вибирайте ті, де треба відгадати предмет за його істотними ознаками. Зверніть увагу, що іноді прикметники можуть вживатися не в прямому, а у переносному значенні. Запропонуйте дитині декілька завдань, які ознайомлять її з уживанням прикметників у переносному значенні. 

Такі спостереження щодо особливостей вживання прикметників у текстах, завданнях, іграх і живому мовленні формуватимуть у дитини міцне підґрунтя для розуміння ролі прикметників у мовленні, збагачуватимуть словниковий запас дитини й навчатимуть її глибше розуміти рідну мову. 

Авторка: Наталка Бачко, фахівчиня з домашнього навчання