Що таке словосполучення?

Що таке словосполучення?

Словосполучення – це два або більше самостійні слова, поєднані за змістом так, що одне слово головне, а інші залежні.

Словосполучення є одиницею мови, граматично та за змістом складнішою, ніж слово, але простішою, ніж речення. На відміну від слова, словосполучення більш влучно визначає і описує предмет (явище, діяльність тощо), адже додає до слова деталей. До прикладу, коли чуємо слово яблуко, відразу розуміємо, про що йдеться. Але словосполучення стигле яблуко (чи гниле яблуко, зелене яблуко, червоне яблуко, соковите яблуко, смачне яблуко тощо) дає додаткові підказки, які пояснюють та уточнюють, про яке саме яблуко йдеться. 

Словосполучення відрізняється від речення, оскільки є його частиною. Можна сказати, що словосполучення, як і слово, є будівельним матеріалом речення. Речення виражає завершену думку, тому є одиницею спілкування. У мовленні речення оформляється за допомогою відповідної інтонації. Словосполучення ж не має інтонаційних особливостей, як і слово, адже словосполучення та слова слугують для позначення предметів, процесів, явищ тощо. Однак за допомогою словосполучення зробити це можна точніше. Наприклад, порівняйте два речення: 1. На столі лежало яблуко. 2. На столі лежало стигле яблуко. Звісно, друге речення завдяки словосполученню стигле яблуко влучніше доносить думку. 

Отож, словосполучення не позначає завершеної думки, але як складник речення допомагає висловлюватися більш влучно порівняно зі словом. Однак трапляються речення, які складаються з одного слова, а словосполучення завжди складається щонайменше з двох. Тому з’ясуймо, що дітям важливо знати про словосполучення.

Що належить до словосполучення?

До словосполучення належать слова, які узгоджуються між собою граматично і за змістом. Важливо розуміти, що словосполучення складаються зі слів, які належать до самостійних частин мови. Це не значить, що в словосполученні не використовуються службові слова. Ось приклади таких словосполучень: пішов  у ліс, запис на дошці. Однак словосполученням не може бути поєднання одного повнозначного й одного службового слова. Крім того, якщо два слова утворюють конструкцію із підмета і присудка, таке поєднання слів є реченням. Отож, що не належить до словосполучень.

Що не є словосполученням? 

Будь-які два слова, написані поряд, не завжди будуть словосполученням. Іноді це просто два слова, не пов’язані за змістом. Наприклад, «лечу книга». 

До словосполучень не належать:

• два слова, одне з яких є самостійною частиною мови, а інше службовою (у лісі);
• підмет і присудок, оскільки вони виражають завершену думку, а це вже є реченням (Оленка читає);
• слова, які поєднані сполучниками і, й, та (книга та зошит);
• не узгоджені між собою граматично чи за змістом слова (лежачий дерево, квітка насипано). Це позбавлений сенсу набір слів. Щоб такі слова перетворилися на словосполучення, вони щонайменше мають узгоджуватися між собою граматично за допомогою закінчень, прийменників, за відмінками, часами чи родами залежно від того, до якої частини мови належать.

Найголовніше те, що в жодному поданому вище прикладі годі поставити питання від одного слова до іншого. Отож, щоб відрізнити словосполучення від поєднання слів, треба спробувати поставити запитання від одного слова до іншого і навпаки. Якщо вам не вдалося цього зробити або ж питання виявилися такими, на які відповідають слова, що належать до граматичної основи речення (Хто? Що? Що робить? Що робив? Що зробив?) і ці слова поєднані між собою за змістом так, що є підметом і присудком, то йдеться не про словосполучення. 

Що таке головне та залежне слово у словосполученні?

У словосполученні одне слово завжди головне, а інше – залежне. Як визначити головне слово у словосполученні? Поясніть дитині, що від головного слова можна легко поставити запитання до залежного, а навпаки дещо складніше. Наприклад, відкрита книга. Книга яка? – відкрита. Отже, книга – головне слово, а відкрита  – залежне.  Окрім того, питання має бути уточнювальним, таким, яке розкриває та доповнює головне. 

Отож,  головне слово у словосполученні – це слово, від якого можна поставити питання до залежного. Залежне слово – це слово, яке відповідає на запитання, що ставиться від головного та розкриває, описує його.

Зазвичай встановити зв'язок між словами в словосполученні можна за допомогою  таких запитань: 

• який? котрий? у всіх родах;
• кого? чого? кому? чому? кого? що? ким? чим? на кому? на чому? (питання непрямих відмінків іменника);
• коли? де? звідки? чому? з якою метою? за якої умови? як?

Наприклад, ось речення Маленький Івасик відпочивав на морі з батьками. Словосполученнями тут є: маленький Івасик (який?), відпочивав (де?) на морі, відпочивав (із ким?) із батьками.

Вправи та завдання, які допоможуть дитині зрозуміти, що таке словосполучення

Щоб наше усне та письмове мовлення було плавним, красивим та зрозумілим для інших людей, важливо навчитися узгоджувати слова між собою так, щоб вони утворювали словосполучення. Тому перш ніж пропонувати дитині завдання для вивчення речення спершу нехай вона повправляється вигадувати словосполучення. А щоб дитина мала змогу зрозуміти, що таке словосполучення та добре навчилася відрізняти їх від поєднань слів, пропонуйте їй такі завдання:

• складати словосполучення з поданими словами. Таке завдання може гарно потренувати асоціативне мислення, оскільки багато слів у нашому мовленні викликає певні асоціації. До прикладу, кислий лимон чи солодкий мед. Можете спробувати пограти в гру на швидкість;
• ставити запитання від головного слова до залежного. Таке завдання можна спростити, якщо позначити головне слово. Або ж ускладнити, якщо дитині доведеться самотужки визначити головне та залежне слова;
• придумати залежне слово, якщо є головне і вказано питання, яке від нього ставиться;
• придумати головне слово, якщо є залежне і питання, яке до нього ставиться; 
• вибирати серед поданих поєднань слів словосполучення;
• шукати словосполучення в реченнях;
• складати речення на основі пропонованих словосполучень;
• визначити, до якої частини мови належать слова у словосполученні.

Не забувайте, що дітям цікаво досліджувати те, що викликає в них інтерес. Тому формуючи завдання, старайтеся вибирати слова, речення, словосполучення, які є важливими та емоційно близькими дитині. Наприклад, доберіть речення з улюбленої книги чи такі, які тематично пов’язані  з мультфільмом, грою, іграшками, які саме зараз цікаві дитині. Доведеться дещо глибше зануритися у вподобання дитини. Але, погодьтеся, це матиме позитивний результат.

Отож, завдання для вивчення словосполучення як окремої синтаксичної одиниці для учнів та учениць початкових класів є важливими. Вони покращуватимуть мовлення дитини, збагачуватимуть її словниковий запас, готуватимуть до виконання синтаксичного розбору речень і сприятимуть поглибленню знань про словосполучення в середніх класах. Привчайте дитину досліджувати рідну мову змалку та привертайте  увагу сина чи доньки до  краси мови. 

Авторка: Наталка Бачко, фахівчиня з домашнього навчання