Як будувати схеми речень?

Схема речення – це умовний запис речення не словами, а лініями, фігурами, малюнками тощо. 

Схема речення – один із важливих елементів навчання грамоти, який допомагає дитині зрозуміти структуру та особливості побудови речень. Речення бувають різні: найпростіші, що складаються з підмета та присудка (або ж узагалі з одного слова), та складні, з великою кількістю підрядних частин. І саме схеми речення є тим навчальним інструментом, який дає змогу дітям зрозуміти більшість основних правил, пов’язаних із реченнями, починаючи з найпростіших. 

Які бувають схеми речення? 

Найпростіші схеми, з якими варто ознайомити дитину ще на етапі навчання грамоти, – це схеми, на яких за допомогою рисочок умовно зображуються слова. Така схема показує малюкам, зі скількох слів складається речення, допомагає вчитися завершувати речення крапкою, знаком питання чи знаком оклику й привертає увагу до того, що речення починається з великої літери.

Коли дитина уже знає головні та другорядні члени речення, схема речення може складатися з умовних позначень членів речення (підмет – одна риска, присудок – дві риски тощо). 

Для вивчення складних речень (складнопідрядних, складносурядних) теж використовують схеми, які допомагають школярам систематизувати знання про різні типи таких речень та особливості їхнього написання. 

Чому варто пропонувати дітям дошкільного й молодшого шкільного віку будувати  схеми речень?

Коли дитина уже взмозі читати перші слова, її треба ознайомити із тим, що таке речення та які його основні ознаки. Коли навчаємо дитину читати, одне з основних завдань – показати їй зв'язок написаного тексту і мовлення. Схема речення допоможе вам пояснити дитині, що речення – це такий відтинок мовлення, у якому поєднано декілька слів із певною метою. 

Ми спілкуємося не просто словами, а словами, які пов’язані між собою у смислові блоки, що мають початок і завершення. Речення є таким смисловим блоком мовлення, яке дає змогу виражати завершену думку. І воно завжди складається з одного або декількох слів. Як ці слова між собою пов’язані, зрозуміти складніше. На початках дитині слід пояснити, що слова – це цеглинки, які можна по-різному скласти, щоб висловити свої міркування, розповісти про щось, поділитися думками, запитати чи навіть здивуватися. Важливо наголосити, що слова в реченні мають узгоджуватися між собою. Дитині можна пояснити це так. Наше мовлення складається зі слів, які вміють «дружити» одне з одним. Схема речення покаже дитині, скільки таких слів «подружилося» в одному реченні. 

Отож, навчаючи дитину як будувати схеми речень, ви допомагаєте їй:

• вчитися розуміти, що речення має початок і кінець;
• усвідомити, що речення складається зі слів і може мати різну мету, завершується крапкою або ж знаком питання чи знаком оклику;
• розвивати слухову увагу й навички сприймання на слух;
• поліпшити зв’язне мовлення.

Як будувати схеми речень із дітьми дошкільного віку та учнями й ученицями 1 класу?

Перш ніж малювати схеми речення на папері, спробуйте пояснити дитині, що речення можна зобразити умовно, наприклад, за допомогою кубиків Lego. Кожному слову відповідає 1 кубик. Викладіть декілька таких схем для різних речень. А потім запропонуйте дитині вигадати речення, яке відповідає схемі, яку ви виклали. Така діяльність допоможе дитині з'ясувати, із якого слова речення починається, яким словом закінчується (для цього візьміть кубики різних кольорів), а також яке слово є найкоротшим у реченні. Нехай дитина поміркує, який кубик Lego відповідає тому чи іншому слову в реченні і найголовніше, зі скількох слів речення складається. Це дасть дитині базове розуміння того, що слова в реченні пишуться окремо одне від одного, а речення містить обмежену кількість слів. 

Згодом поясніть дитині, що речення можна зобразити умовно й на папері. Для цього треба знати, що:

• одна рисочка на схемі відповідає одному слову в реченні;
• перше слово в реченні на схемі позначається рисочкою з кутиком, що символізує велику літеру;
• імена людей, тварин, міст, країн теж зображуються рисочкою з кутиком;
• наприкінці схеми ставимо розділовий знак, який завершує речення;
• маленькі (службові) слова позначаються маленькими рисочками, решта слів, незалежно від довжини, позначаються однаковими рисками.

Пояснюючи дитині схему речення, ви водночас маєте змогу розповісти їй про різні типи речень: за метою висловлювання (розповідні, питальні, спонукальні) та емоційним забарвленням (неокличні й окличні). Тепер дитина буде уважнішою до розділового знака наприкінці речення. Також розкажіть дитині про велику літеру в іменах та власних назвах. І згадайте про службові слова, які пишуться окремо від інших слів, оскільки це також слова. Це дасть дитині змогу зрозуміти, що в реченні є повнозначні й неповнозначні слова, які мають різну роль, але є однаково важливими. Завдяки роботі зі схемою речення п’яти-шестирічка таку складну теорію засвоїть легко й невимушено.

Завдання зі схемами речень

Зі схемами речення варто працювати за декількома напрямами. 

Щоб дитина потренувала зв’язне мовлення, пропонуйте їй скласт речення, яке б відповідало поданій схемі. Ускладнюйте завдання додатковими умовами: окресліть тематику речення або ж його тип. Згодом можна малювати схему для декількох речень і спробувати вигадати цілу розповідь. Для цієї мети підійдуть завдання, у яких треба:

• скласти речення за малюнком відповідно до поданої схеми;
• скласти речення за схемою;
• побудувати зв’язне висловлювання за серією малюнків та схемами речень.

Для розвитку слухової уваги дитина має добирати та будувати схеми до речень, які ви їй говорите. Таке завдання можна перетворити на гру. Наприклад, вигадати, що ви ділитеся з дитиною супертаємним секретом, який треба зашифрувати, аби таємниця не потрапила до рук (лап, вух тощо) когось, до кого їй точно потрапляти не можна. Зашифровані схеми можна складати в спеціальне таємне місце.

А читацькі навички та грамотність розвиватимуть завдання, у яких дитині пропонується скласти схеми до написаних речень. Пишіть прості речення великими літерами. Якщо бачите, що дитина дає собі раду із ними легко, ускладнюйте роботу складнішими реченнями, пропонуйте речення з книг. Зазвичай діти люблять будувати такі схеми, особливо якщо прочитане викликає приємні емоції та пов’язане із вподобаннями дитини. 

Авторка: Наталка Бачко, фахівчиня з домашнього навчанн