Розвиток дитини Статті Батьківство «Токсичне» материнство: типи матерів, які контролюють
«Токсичне» материнство: типи матерів, які контролюють
Рейтинг
25

Мами-нарциси й матері, які контролюють, стають жахом у житті своїх дочок, навіть дорослих

«Токсичне» материнство: типи матерів, які контролюють

25-річна Олена розповідає: «Моя мати завжди приділяла велику увагу досягненням. Її завжди цікавило, що думають та говорять люди, про кого пишуть у газетах, хто виграв у черговому конкурсі тощо. Ми зі старшим братом перейняли таку картину світу: неважливо, хто ти, важливо, чого ти домігся та хто визнав твої досягнення. Я була милою дівчинкою, але, на думку мами, мені не вистачало витонченості. Так, я страждала від зайвої ваги, була дещо незграбною. І дуже цього соромилася. Мій брат погано вчився в школі, але грав у футбольній команді, і в очах мами він був зіркою. Я вчилася добре, але мама припинила фотографувати мене з десятирічного віку. У мене збереглося всього кілька світлин з тих часів – їх зробили родичі. Це жахливо!»

Діти, яким не вистачає батьківської любові, рідко розповідають про це. Дітям, яких батьки ігнорують або дають повну свободу, страждають від браку уваги, але вони не відчувають болю, який може заподіяти мати-нарцис. Дитина емоційно-відстороненої матері весь час відчуває сильний тиск від того, що їй доводиться боротися за її увагу.

Дитина матері, яка контролює, навпаки, намагається звільнитися від постійного тиску та правил. Їй не вистачає простору для дій, для роздумів, для прояву почуттів. Просто для того, щоб бути собою. Мати, схильна до звинувачень, учить дитину захищатися, всіма силами уникати конфліктів та її уваги. Емоційно відсторонена мати, навпаки, вчить дитину всіляко привертати до себе увагу.

У всіх перерахованих вище випадках ми зіштовхуємося з тим, що дитині не вистачає батьківської любові. При цьому діти по-різному справляються з такими умовами, виробляють різні емоційні реакції. У різних випадках нелюбов матері завдає дитині різної шкоди.

Точки дотику

Матері-нарциси й матері, які прагнуть до контролю, бачать своїх дітей у якості продовження себе, а не як окремих особистостей. Вони підтримують і піклуються про своїх дітей тільки тоді, коли ті виправдовують їх очікування. Це складно назвати любов'ю. Такі матері проектують свої амбіції на дочок і не визнають їх власні потреби.

І матері-нарциси, і матері, що контролюють, збоку здаються сучасними й вишуканими, хоча насправді всередині вони не впевнені в собі, бояться викриття. Ці приховані почуття є причиною їх перфекціонізму у всьому, і також у ставленні до своїх дітей. Їх прагнення до досягнень і визнання передається дітям – вони також шукають схвалення й захоплення тих, хто їх оточує. Оскільки така мати бачить у дитині продовження себе, вона завзято бореться з усіма її недоліками, прагнучи зробити з неї ідеальну людину, яку не соромно показати світу.

39-річна Анна розповідає: «У дитинстві мама говорила мені, щоб я не дружила з будь-ким. Вона вважала, що деякі діти погано впливали на мене, і тому мені було заборонено гуляти з ними, запрошувати додому. Друзі, яких мені вибирала мама, мені не подобалися, тому з часом я припинила спроби завести друзів. Але її також не влаштовувало, що я була замкнутою, не брала участі у шкільному житті, не займалася спортом, а тільки читала книги. Тому вона спрямувала свої зусилля на мою молодшу сестру, яка була більш активною, ніж я. А я з того часу стала в родині «цапом-відбувайлом». Зараз мені 39, але ставлення мами не змінилося».

Нарцисизм і контроль: загальні риси та відмінності

Два розглянутих типи материнства можуть здаватися взаємопов'язаними й навіть взаємозамінними, однак мотивації матерів і те, як вони виправдовують свою поведінку, розрізняються.

  • Матері-нарциси постійно прагнуть бути в центрі уваги, і ця їхня особливість визначає те, як вони поводяться зі своїми дітьми. При цьому вони не розуміють причин своєї поведінки. Вони або задоволені дітьми, або ні – третього не буває. Якщо мати розчарована дитиною, вона припиняє приділяти їй увагу, і вона стає для неї «цапом-відбувайлом». Матері-нарциси вдаються до різних маніпуляцій, щоб привернути до себе увагу. Це їх основна мета.
  • У матерів, які контролюють, інша мотивація. Вони дбають про свою зовнішність, як і нарциси, але ними керують страхи й невпевненість. Тому вони не пускають нічого на самоплив. Такій матері необхідно відчувати свою цінність і потрібність, тому у вихованні дітей вона не залишає нічого поза своєю увагою. У той час як матері-нарциси насолоджуються владою над тими, хто їх оточує (над своєю дитиною також), матері, що контролюють, вважають, що без їх допомоги діти зазнають невдачі в житті. Вони керовані страхом, але маскують його під видом контролю й сили. Мати, яка контролює, авторитарна – вона буквально змушує дитину підкорятися її правилам, але при цьому вважає це необхідністю. Те, як вона поводиться зі своєю донькою, несе приховане послання: «Без мене ти не впораєшся».

Небезпечна прихильність як механізм адаптації

Діти, чиї матері не задовольняють їх потреби й не підтримують їх, дорослішаючи, стають схильними до небезпечної прихильності. Є три типи небезпечних прихильностей: з ознаками стурбованості, з ознаками відштовхування й уникання та схвильованості й уникання:

  • Дівчина, що проявляє прихильність з ознаками стурбованості, насправді прагне до тісного зв'язку, але побоюється того, що її відштовхнуть. Вона дуже чутлива до зневажливого ставлення до себе, емоційно нестійка.
  • Дівчата з прихильністю з ознаками відштовхування й уникання не прагнуть встановити тісний зв'язок, їм здається, що інші потребують цього зв'язку більше, і пишаються своєю незалежністю.
  • Дівчата з прихильністю з ознаками схвильованості й уникання прагнуть до зв'язку, але емоційна вразливість і страх змушують їх захищатися.

Доньки матерів-нарцисів і матерів, які контролюють, у дорослому житті можуть проявляти кожну з перерахованих вище видів прихильності, а також їх поєднання.

Що спільного в дочок нарцисів та матерів, які контролюють

Проблема № 1. Труднощі з керуванням почуттями

Ця проблема, в поєднанні з недостатньо розвиненим емоційним інтелектом, характерна для всіх дочок, чиї емоційні потреби в дитинстві не були задоволені. І це не залежить від стилю виховання, який застосовували їх матері. Діти вчаться справлятися з почуттями (зокрема, з сумом і образою), взаємодіючи з матір'ю в дитячому віці. Відповідно до теорії прив'язаності, якщо такої взаємодії не відбувається, дитина або уникає своїх почуттів, щоб не відчувати стресу (тип прихильності з ознаками уникання), або не може впоратися з емоціями (тип прихильності з ознаками стурбованості).

Проблема № 2. Нерозуміння себе

І нарциси, і матері, які контролюють, акцентують увагу на зовнішніх характеристиках дітей. Для них важливо, що робить їх донька, а не те, ким вона є. Тому дочки не приділяють уваги своїм думкам, почуттям, потребам і бажанням. Дорослішаючи, вони занадто мало знають про себе, оскільки їх справжня сутність захована глибоко всередині.

Проблема № 3. Спотворене поняття про любов

Нарциси і матері, які контролюють, вчать своїх дочок того, що любов заснована на взаємній вигоді та прихильності. Таке розуміння любові може залишитися в доньки на все життя. Імовірно, її увагу будуть привертати люди, які стануть ставитися до неї так, як мати. Нас завжди приваблює те, з чим ми добре знайомі, навіть якщо це не приносить нам щастя. Це стосується й нашого розуміння любові.

Вплив матері-нарциса

Оскільки матері-нарциси – вправні маніпулятори, які всіляко намагаються привернути до себе увагу, їх вплив на дочок залежить від того, чи готова донька йти на поступки. Схвалення матері зазвичай означає, що донька ігнорує власні потреби й почуття. Якщо дочка не відчуває прихильності до матері, вона може сама проявляти нарцисичні риси. Зазвичай вона розуміє токсичність взаємин з матір'ю, але страждає від внутрішнього хаосу. Вона може звернути увагу на свої власні почуття й потреби або продовжувати спроби завоювати любов матері. У будь-якому випадку, негативний вплив матері-нарциса на доньку буде сильним:

  • Донька сумнівається у своїх рішеннях і критикує себе. Труднощі у стосунках матері з дочкою (наприклад, постійні твердження матері про неповноцінність доньки) суттєво впливають на неї. Зовні донька може бути цілком успішною, але внутрішньо – невпевненою в собі. Що стосується успішності в житті, то доньки нарцисів або досягають значних успіхів, або зазнають невдачі. Третього немає.
  • Донька вважає поведінку нарциса нормальною. Маленькі діти вірять у те, що у всіх сім'ях люди живуть однаково. Доньки матерів-нарцисів думають, що всі матері так само поводяться зі своїми дітьми, а завойовувати увагу матері – це нормально. Тому вони переконані в тому, що їм необхідно приховувати своє справжнє «я» і стати тим, ким мати хоче їх бачити. Імовірно, у дорослому житті донька буде також відчувати потяг до нарцисів. І для того, щоб зрозуміти свою дитячу травму, їй буде потрібен час.
  • Донька має проблеми зі встановленням зв'язків і близькістю. Дівчина може потребувати близьких стосунків, але нездатність побороти свої страхи й потяг до тих, хто своєю поведінкою нагадує їй матір, не дають їй випробувати близькість.

Вплив матері, яка контролює

Сьогодні замість слова «контроль» часто використовується термін «гіперопіка», і це насторожує – адже новий термін звучить цілком доброзичливо. Однак доньки матерів, які контролюють, почуваються неповноцінними, тому що постійно чують фразу «Ти без мене нічого не значиш». Це спричиняє ряд проблем.

  • Донька неправильно сприймає силу. Вона намагається виправдати поведінку матері, думаючи: «Мені важко з нею, але все це робиться заради мого ж блага», «Мама бажає мені добра», «Мама не розуміє, що завдає мені болю». При цьому донька не бачить різниці між силою й контролем. Імовірно, в дорослому житті вона буде схильна підкорятися, хоча при цьому може відчувати себе нещасною, тому що люди з її оточення будуть ігнорувати її інтереси так само, як і мати.
  • Доньці не вистачає стійкості. У жінок, які в дитинстві були схильні до контролю, може бути настільки розвинена звичка самокритики, що вони всіма способами будуть уникати невдач. Помиляються всі, але такі доньки бачать у цьому підтвердження того, що без матері вони не можуть упоратися з проблемами. Установки, отримані в дитинстві від матерів, глибоко вкорінюються в їх психіці.
  • Донька не здатна приймати рішення. Мати, яка контролює, не дає доньці можливості робити власний вибір, довіряти своїм інстинктам та думкам. У зрілому віці такі дівчата боятимуться зробити власний вибір. Вони часто покладаються на чиюсь думку або підкоряються чиїйсь волі. Якщо ніхто не говорить їм, як потрібно вчинити, вони схильні пускати все на самоплив (це стосується ситуацій як на роботі, так і в особистому житті). І від цього вони почуваються нещасними.
Оцініть публікацію
Рейтинг статті: 5 з 5 на основі 5 оцінок.

Розвиток дитини
21.11.2017

Генератори практичних завдань
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів


Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Розвиток дитини»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Розвиток дитини

Дякую,
не показуйте мені це!

Вітаємо, Ви підписані! Отримайте листа та активуйте розсилку