Розвиток дитини Статті Батьківство Ознаки співзалежності взаємин з батьками
Ознаки співзалежності взаємин з батьками
Рейтинг
14

Вісім ознак, які допоможуть вам зрозуміти, чи співзалежні ваші взаємини з батьками

Ознаки співзалежності взаємин з батьками

Коли ми чуємо слово «співзалежність», у першу чергу ми уявляємо собі насильство у взаєминах між хлопцем і дівчиною. Але суть не завжди в цьому. У це важко повірити, але найсильніша співзалежність - у взаєминах між одним із батьків і дитиною, а не між хлопцем і дівчиною. У співзалежних стосунках батьків і дітей межа між захистом і нав'язливістю, між нормальною й надмірною залученістю дуже розмита. Виявити співзалежність у стосунках між одним із батьків і дитиною дуже складно.

Розглянемо кілька ознак, які допоможуть визначити співзалежність у стосунках між батьками й дітьми.

1. Співзалежні батьки виявляють мислення жертви

Всі ми зіштовхуємося з життєвими труднощами, але співзалежні батьки вважають, що у цьому винні ті, хто їх оточує (а особливо - їх діти). Часто батьки прищеплюють дітям почуття провини з метою отримати співчуття від дитини за свої негативні хвилювання та в результаті - домогтися від неї потрібної поведінки.

Тут і криється проблема. Замість того, щоб справлятися зі своїми емоційними травмами здоровими способами (за допомогою саморефлексії та психотерапії), співзалежні батьки спрямовують увагу на дитину й вимагають компенсації.

Ця компенсація може набувати різних форм. Наприклад, мати, яка рано народила доньку, покладає на неї великі надії, щоб через неї компенсувати те, чого вона сама не змогла домогтися в житті. Співзалежний батько може вимагати від сина досягнень у спорті, щоб компенсувати те, що в дитинстві він сам не був спортивною дитиною. Якщо дитина приймає рішення йти своїм життєвим шляхом, батько буде маніпулювати за допомогою почуття провини, щоб домогтися її підпорядкування.

2. Співзалежні батьки ніколи не помиляються

У нормальних взаєминах іноді правий хтось один, іноді - інший. У співзалежних стосунках дитини і батьків останній вважає, що саме він завжди правий. Навіть коли дитина вже досягла зрілого віку, батько не обговорює свою позицію й навіть не допускає, що він може помилятися. Замість цього він завжди прагне нав'язати свою думку й «виправити» думку дитини. У співзалежних взаєминах не допускається відкрите обговорення, у якому від початку немає ні правих, ні винних.

Співзалежні батьки не прислухаються до почуттів і проблем дитини, не намагаються краще пізнати її як особистість. Кожну суперечливу ситуацію вони сприймають як загрозу своєму авторитету.

Навіть якщо стане очевидно, що батьки не мають рації, вони не будуть просити вибачення або зроблять це вимушено й нещиро. Вони потребують абсолютної переваги над дитиною, і будь-яке визнання їх неправоти буде сприйнято ними як ознака слабкості та привід оскаржити їх верховенство в стосунках.

3. Співзалежні батьки занадто емоційні

Люди іноді плачуть, кричать або висловлюють своє ставлення до подій мовчанням, але у співзалежних батьків ці дії доведені до досконалості. Коли батьки відчувають, що втрачають контроль над ситуацією або право останнього слова в суперечці, вони починають плакати, кричати або залякувати дитину іншим способом, щоб повернути ситуацію на свою користь. Удаючись до цієї тактики маніпуляції, співзалежні батьки часто звинувачують дитину в тому, що вона безсердечна, нечутлива, або самі вдають, що не розуміють ситуацію.

Якщо дитина плаче або висловлює біль чи злість, співзалежні батьки можуть проявляти незвичну для них злість і говорити, що дитина так поводиться, щоб маніпулювати батьками. Насправді ж батьки засмучені, що їх тактика повернулася проти них самих.

4. Співзалежні батьки ніколи не слухають дітей

Багато дітей співзалежних батьків стверджують, що спілкуватися зі своїми батьками - все одно, що говорити з кам'яною стіною. Якими б переконливими не були аргументи дитини, співзалежні батьки ніколи не змінять свого рішення, а почнуть спростовувати аргументи або просто їх проігнорують.

5. Співзалежні батьки бездумно повторюють слова та фрази

Замість того, щоб прислухатися до почуттів дитини, співзалежні батьки бездумно повторюють, відображають або передражнюють її слова та фрази. Наприклад, якщо дитина каже, що батько зачіпає її почуття, той через кілька годин може звинуватити її в тому ж самому. На що б не скаржилася дитина, співзалежний батько завжди обертає цю ситуацію проти неї, переходячи від захисту до нападу. Якщо розкрити таку стратегію батька, він проігнорує ваші слова, розсердиться або зніяковіє.

6. Співзалежні батьки відчувають емоційні перепади

Різкі перепади настрою можуть відбуватися протягом як декількох хвилин, так і декількох днів. Але співзалежні батьки можуть швидко переходити від однієї крайності в іншу. Це часто буває, коли вони за допомогою маніпуляцій змогли домогтися того, що дитина пішла на поступки. Співзалежні батьки можуть кричати та впадати в істерику, але, як тільки вони досягнуть бажаного, можуть відразу стати життєрадісними. І навпаки, вони можуть набути похмурого вигляду, щоб упоратися з почуттям провини, яке виникає в результаті такої маніпуляції.

Наприклад, мати може кричати на сина через те, що він рідко їй телефонує. У результаті син може піти на поступки й пообіцяти телефонувати частіше. Коли мати досягне бажаного, для закріплення своєї перемоги вона може сказати: «Мені все одно, будеш ти телефонувати чи ні. Але ти повинен це робити ». Після цього синові доведеться не тільки частіше дзвонити, але й переконувати матір у тому, що він дійсно робить це за своєю власною волею, тим самим звільняючи її від будь-якої відповідальності та провини.

7. Співзалежні батьки всіма силами намагаються утримати контроль

Контроль - кінцева мета всіх співзалежних батьків. Багато з них очікують від дітей неприродно сильної любові й обожнювання, щоб компенсувати те, чого їм не вистачає в інших взаєминах. Часто співзалежні батьки прагнуть отримати від своїх дітей любов і увагу, які вони не змогли отримати від своїх власних батьків. Це змінює ролі у взаєминах між батьками й дітьми, робить їх токсичними.

Незалежно від того, що прагнуть отримати батьки у співзалежних стосунках з дитиною, вони часто втрачають самовладання, коли не досягають бажаного. Якщо батьки приймають роль жертви, щоб викликати в дитини почуття провини, вони можуть раптово стати агресивними, якщо їх план не приносить результату. І навпаки, якщо батьки маніпулюють дитиною за допомогою пасивно-агресивної поведінки, вони можуть почати домінувати й говорити з дитиною відкрито.

Важливо пам'ятати, що такі зміни в поведінці - це не випадкова зміна настрою. Співзалежні батьки показують свою справжню сутність, а решту часу вони діють за наміченим планом, щоб досягти своєї мети. Коли мета не досягнута, продовжувати діяти за планом більше немає сенсу.

8. Співзалежні батьки майстерно маніпулюють

Найбільш ефективна форма маніпуляції - прихована. Прикладами прихованих маніпуляцій можуть бути ігнорування, пасивно-агресивні коментарі, відмова від заподіяння шкоди, проекції й т. ін. У співзалежних взаєминах дитина часто розгублена: хто із двох чинить неправильно - вона чи батьки?

Часто співзалежні батьки вдаються до маніпуляцій несвідомо. Вони щиро вірять, що діють на користь дитини, і не помічають своєї маніпулятивної поведінки. Коли їм прямо на це вказують, вони щиро та глибоко засмучуються.

Насправді співзалежні батьки часто маніпулюють не тому, що хочуть цього, а тому, що їм це потрібно. Вони не знають іншого способу контролювати свою дорослу дитину. Тому вони будуть маніпулювати за допомогою грошей, емоцій, почуття провини й будь-яких інших інструментів, щоб підтримувати співзалежні взамини.

Як спілкуватися зі співзалежними батьками

Наведений вище список - далеко не повний, ознак співзалежних взаємин набагато більше. Співзалежні стосунки досить важко розпізнати, але при цьому вони суттєво відрізняються від здорових взаємин між батьками й дітьми.

Немає простих і швидких способів боротьби зі співзалежними взаєминами. Вони багато в чому залежать від особистісних особливостей батьків і дитини та від того, наскільки сильна співзалежність. Ретельний контроль особистих кордонів, обговорення й сеанси сімейної психотерапії можуть допомогти створенню здорових взаємин між дітьми й батьками.

Оцініть публікацію
Рейтинг статті: 4.7 з 5 на основі 3 оцінок.

Розвиток дитини
26.12.2017

Генератори практичних завдань
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів


Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Розвиток дитини»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Розвиток дитини

Дякую,
не показуйте мені це!

Вітаємо, Ви підписані! Отримайте листа та активуйте розсилку