Розвиток дитини Статті Виховання дитини Як боротися із завченою безпорадністю
Як боротися із завченою безпорадністю
Рейтинг
15

Дитина каже «Я не можу», коли дорослі роблять за неї те, що вона цілком може зробити сама

Як боротися із завченою безпорадністю

Батьки можуть щиро не розуміти, що коли вони роблять для дітей занадто багато (як правило, в ім'я добра й любові), це суттєво демотивує їх і розхолоджує. Дитина може дійти переконання «Я не можу», коли дорослі будуть старанно робити за неї те, з чим вона цілком могла б упоратися сама. Інше можливе переконання: «Дорослі люблять мене тільки тоді, коли щось роблять для мене». Об'єднує ці помилки те, що обидві вони продиктовані так званою завченою безпорадністю (або набутою безпорадністю).

Не варто забувати, що самооцінка виростає з наявних у людини навичок і що надмірна опіка, що демонструє дитині її безпорадність, розхолоджує її. Припиніть робити замість дитини те, що вона може зробити самостійно, й дозвольте їй практикувати те, що вона може робити нехай і недосконало, але без надмірної опіки.

  • Коли дитина каже: «Я не можу», проявіть терпіння та скажіть: «Упевнений(а), ти можеш постаратися й упоратись із цим завданням».
  • Щоби спонукати до дії дитину, яка вважає, що вона чогось не може, від вас будуть потрібні велике терпіння, делікатна наполегливість і безсумнівна віра в можливість досягнення нею поставленої мети.

Щоб наочно продемонструвати, як діє цей підхід, наведемо дві реальні історії успіхів мами, яка охоче поділилася ними. Історії написані від першої особи.

Перша історія успіху

Ми систематично, хоча й не дуже послідовно, намагалися привчити нашого сина самостійно вдягати свої черевики перед тим, як разом вийти з дому.

Сьогодні, коли настав час виходити, я попросила його вийти в коридор, взяти своє взуття та спробувати вдягти, доки я буду збиратись у вітальні. Я попередила його, що коли він потребуватиме моєї допомоги, я підійду й допоможу.

Коли я увійшла в коридор, він усе ще не міг упоратися з першим черевиком. Зазвичай саме такий стан справ я розцінюю як сигнал про те, щоби втрутитись і зробити все за нього. І дійсно, він попросив мене: «Мамо, вдягни мені черевик, будь ласка».

Але замість того щоби взятися за справу, я усвідомила, що тим самим буду знову потурати його завченій безпорадності, і запропонувала показати йому крок за кроком, як правильно вдягти перший черевик, а потім виконати те ж саме із другим, щоб він міг далі зробити це самостійно.

Я так і зробила. Коли настала його черга, він щосили ухилявся від зусиль, але, замість того щоби потурати його слабкості, я підбадьорила його й нагадала про необхідні кроки, з яких складається надягання черевика, і, урешті-решт, він сам одягнув його!

Коли він закінчив, у його роботі було кілька недоліків, які ми разом усунули (занадто вільно зав'язані шнурки тощо), але навіть це було величезним успіхом для мене, оскільки дана ситуація не зафіксувала небажаний момент, в якому дитина утвердилася б в ефективності своєї завченої безпорадності.

Це було дійсно великим прогресом для мене, бо ми разом подолали його завчену безпорадність, яку він прийняв на озброєння не без нашого потурання, звісно. Я дуже рада, що ми з цим упорались!

Друга історія успіху

Мій син знає, що коли ми приходимо додому, в його обов'язки входить зняти із себе взуття й заховати в шафу. Цього разу він навіть не захотів слухати про це. Ми обидва були на межі істерики – дитина лягла на підлогу в коридорі й багато разів повторювала «Ні! Не хочу! Не буду!», не бажаючи нічого слухати.

Тоді я вляглась на підлогу поруч з ним і попросила його обійняти мене, на що він розгнівано відповів відмовою. Тоді я знову попросила його: «Обійми мене, будь ласка!». Він підняв голову й перепитав: «Обійняти?». Коли я попросила його про це втретє, він підвівся й обійняв мене.

Коли ми закінчили обніматись, я спитала в нього: «Що ми робимо, коли приходимо додому?». Він сів рівно і взяв свої черевики. Це було приголомшливо!

Якби я сперечалася з ним, то наша розмова перейшла б в істерику, але я зупинила себе і сказала, що нам треба обійняти один одного, після чого він начебто навіть забув, із приводу чого щойно так протестував. Це величезний прогрес для нас обох.

Оцініть публікацію
Рейтинг статті: 5 з 5 на основі 3 оцінок.

Розвиток дитини
20.12.2016

Генератори практичних завдань
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів


Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Розвиток дитини»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Розвиток дитини

Дякую,
не показуйте мені це!

Вітаємо, Ви підписані! Отримайте листа та активуйте розсилку