Розвиток дитини Статті Виховання дитини Як діти вчаться відрізняти хороше від поганого
Як діти вчаться відрізняти хороше від поганого
Рейтинг
52

Більшість моделей поведінки діти переймають у нас, тому ми повинні подавати їм позитивний приклад для наслідування

Як діти вчаться відрізняти хороше від поганого

Не секрет, що покарання не вчить дітей відрізняти хороші вчинки від поганих, воно лише вчить їх не попадатися, роблячи щось недобре. Тому в даній статті ми поговоримо про те, як навчити дітей самостійно відрізняти хороше від поганого.

Маленькі діти завжди хочуть отримувати те, чого вони хочуть. Їм подобається бути самостійними. Але в той же час вони залежать від нас, батьків, потребуючи нашої турботи. Вони вірять у те, що ми цікавимось тим, чим цікавляться вони. Вони можуть не завжди робити, що їм кажуть, але при цьому вони завжди будуть робити те, що робимо ми. Більшість моделей поведінки діти переймають у нас.

Тому, незалежно від того чого ви усвідомлено вчите свою дитину, вона буде вчитись того, що бачить:

  • коли ми охоче допомагаємо дитині витерти розлите молоко, вона засвоює, що нічого страшного не сталось, немає необхідності плакати або шукати винних, а можна просто вирішити проблему;
  • коли ми кажемо дитині «ні», але при цьому ставимось до її вимог з розумінням, вона засвоює, що не завжди буде отримувати те, чого хоче, але в неї буде щось краще – мама й тато, які завжди зрозуміють;
  • коли ми готові вислухати дитину, вона засвоює, що життя може бути важким, але вона завжди може впоратись і знайти вихід із ситуації;
  • коли ми захоплюємось дитиною, вона засвоює, що її цінують;
  • коли ми вибачаємо дитині її помилки, вона засвоює, що ніхто не ідеальний, вистачить просто бути собою;
  • коли ми просимо вибачення й виправляємо помилки, дитина вчиться виправляти свої;
  • коли ми намагаємося зрозуміти точку зору дитини, вона намагається зрозуміти нашу й не розчарувати нас;
  • коли ми співчуваємо дитині, вона засвоює, що в емоціях немає нічого страшного, з ними можна справлятись;
  • коли ми ділимося з дитиною своїми прикрощами із приводу того, що вона не погодувала собаку й тепер він голодний, дитина більше не хоче завдавати страждання беззахисній тварині;
  • коли ми нагадуємо дитині про те, щоб вона нагодувала собаку, вона вчиться бути організованою.

І навпаки,

  • коли ми караємо дитину за те, що вона забула погодувати собаку, дитина злиться на нього, у неї зникає бажання доглядати за ним;
  • коли ми кричимо на дитину, вона засвоює, що вихлюпувати своє роздратування на тих, хто оточує, – це нормально, і вчиться кричати на нас;
  • коли ми караємо дитину, вона засвоює, що саме так треба вирішувати проблеми, – сильним дозволено принижувати слабких;
  • коли ми сваримо водія на дорозі, дитина вчиться бути грубою, не кажучи вже про лайки;
  • коли ми брешемо комусь по телефону у присутності дитини, вона засвоює, що бути нечесним – це нормально;
  • коли ми брешемо про вік дитини, щоб її безкоштовно пустили в парк атракціонів, вона засвоює, що хитрувати – це нормально;
  • коли ми перевищуємо швидкість під час їзди, дитина засвоює, що закон порушувати можна, якщо ніхто цього не бачить;
  • коли ми обіцяємо дитині пограти з нею, а потім змінюємо своє рішення, дитина засвоює, що обіцянки можна порушувати;
  • коли ми ігноруємо почуття дитини, які стали причиною її поганої поведінки, вона засвоює, що їй ніхто не може допомогти впоратися із сильними й страшними почуттями, які вириваються назовні та примушують її робити погані вчинки;
  • коли ми шльопаємо дитину, вона засвоює, що старшим дозволено бити молодших;
  • коли ми караємо дитину, вона засвоює, що вона погана - через те, що зробила погано; через те, що переживає неприємні почуття; через те, що довела нас до того, що ми її покарали. І наступного разу дитина не зможе нічого вдіяти із собою, знову робитиме погано.

Покарання не може навчити дітей відрізняти хороше від поганого так само, як і не може навчити їх відрізняти червоне від синього. Діти вчаться, коли ми показуємо їм червоний (або синій) колір або коли демонструємо їм доброту, відповідальність, чуйність, чесність, співчуття й багато іншого, чого ми хочемо їх навчити в дії щодня.

Коли діти близькі зі своїми батьками, вони хочуть бути схожими на них. Іти проти батьків означає йти проти найважливіших людей у своєму житті. Тому близькість становить 90 % батьківських стосунків. Доки дитина відчуває близькість, вона відкрита.

Звісно, префронтальна кора головного мозку, що відповідає за сильні емоції й поведінку, формується до 25-ти років, і тому ваша дитина не завжди буде робити правильний вибір. Але якщо ви виховуєте її з любов'ю, вона, принаймні, буде ХОТІТИ зробити правильний вибір.

Чи треба вам бути ідеальним? Звісно, ні. Але не варто очікувати того ж і від дитини.

Вибачати собі помилки й виправляти їх – така модель поведінки навчить дитину залагоджувати дрібні сварки, які неминуче трапляються між людьми, навіть якщо вони люблять один одного. Це один зі способів зберігати зв'язок з дитиною та вчити її «правильно» поводитись.

Але якщо дитина вміє відрізняти хороше від поганого і при цьому свідомо робить погано? Про це – у наступних наших публікаціях. А поки що просто обійміть свою дитину.

Оцініть публікацію
Рейтинг статті: 4.7 з 5 на основі 11 оцінок.

Розвиток дитини
26.04.2017

Генератори практичних завдань
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів


Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Розвиток дитини»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Розвиток дитини

Дякую,
не показуйте мені це!

Вітаємо, Ви підписані! Отримайте листа та активуйте розсилку