Розвиток дитини Статті Виховання дитини Дев'ять фраз, які не можна говорити дітям

Програма підготовки до школи Дізнатись більше

Дев'ять фраз, які не можна говорити дітям
Рейтинг
58

Деякі фрази негативно впливають на дітей, тому потрібно виявляти увагу до того, що ви говорите

Дев'ять фраз, які не можна говорити дітям

Багато батьків час від часу говорять своїм дітям фрази, здатні завдати їм болю, викликати агресію або збентеження. Розгляньмо найпоширеніші помилки батьків у спілкуванні з дітьми, а також фрази, яких потрібно уникати, знаходячи для них оптимальніші альтернативи.

"Дай мені спокій!"

Батьки іноді говорять щось подібне своїм дітям, і їх можна зрозуміти. Але якщо регулярно говорити дитині: «Я зайнята» або «Мені зараз не до тебе», вона починає сприймати цю фразу буквально. Дитина припиняє звертатися до вас, тому що вважає, що цим дратує вас. Якщо ви сформуєте в дитини таке бачення відносин із раннього віку, подорослішавши, вона не ділитиметься з вами своїми думками.

Змалечку  діти мають звикнути, що в батьків досить для них часу. Знайдіть час побути з дитиною, але й не забувайте про відпочинок: попросіть допомоги в чоловіка, скористайтеся послугами няні тощо.

Якщо ви не можете нормально поспілкуватися з дитиною через напругу або негативні емоції, скажіть їй: «Я повинна закінчити роботу, тому, будь ласка, помалюй тихенько декілька хвилин, а потім ми підемо гуляти». Однак будьте при цьому реалістами. Дитина навряд чи зможе тихо сидіти упродовж години, тому не варто чекати від неї ідеальної поведінки.

"Ти такий…"

Коли батьки навішують на дитину ярлики, це змінює її не на краще. «Сашко, чому ти так не любиш свою сестру?», «Ганно, як ти можеш бути такою незграбною?». Іноді діти чують, як ми говоримо про них з іншими людьми: «Вона така сором'язлива». Маленькі діти беззастережно вірять у слова батьків, навіть якщо ці слова – про них самих. Тому негативні ярлики, які батьки навішують на дитину, можуть її запрограмувати на негативні наслідки. Сашко починає вірити в те, що в нього злий характер. Ганнуся думає, що вона незграбна, і від цього стає невпевненою. Навіть на перший погляд нейтральні або позитивні ярлики («сором'язливий», «розумний» тощо) погано впливають на дитину, накладаючи на неї непотрібні або необґрунтовані очікування.

Негативні ярлики зазвичай укорінюються найглибше. Батьки часто самі пам'ятають, як їхні батьки говорили їм у дитинстві щось образливе (наприклад, «ти ледачий», «дурний», «безпорадний» тощо).

Якщо ви чимось не задоволені в поведінці дитини, набагато краще говорити про конкретний випадок. Наприклад: «Твоя сестра образилася, коли ти сказав усім не гратися з нею. Як ти думаєш, що можна зробити, щоб вона припинила ображатися?»

"Припини плакати"

Є багато подібних фраз, які батьки часто говорять своїм дітям: «Не сумуй», «Не будь дитиною», «Боятися нема чого». Але для дітей плакати цілком нормально, особливо для дошкільнят, які не завжди можуть висловити свої почуття за допомогою слів. Вони сумують. Вони лякаються. Зрозуміло, батьки хочуть захистити дитину від важких емоцій. Але забороняти їй відчувати що-небудь – не найкращий спосіб для цього. Дитина отримує сигнал про те, що її почуття неправильні, що плакати, сумувати або боятися – це погано.

Замість того, щоб заперечувати почуття дитини, батькам потрібно навчити її усвідомлювати ці почуття: «Напевно, тобі було дуже сумно, коли Миколка сказав, що більше з тобою не дружить», «Я розумію, що хвилі, які налітають на берег, лякають тебе. Але ми стоїмо на березі, і я триматиму тебе за руку».

Називаючи дитині емоції, які вона відчуває, ви вчите її висловлювати почуття та співчувати іншим. У результаті дитина навчиться описувати свої емоції й менше плакатиме.

«Чому ти не можеш бути таким, як твоя сестра?»

Батькам може здаватися гарною ідея ставити в приклад дитині її брата або сестру: «Подивися, як Мишко швидко вдягається» або «Оленка сама може поїсти, чому ти не можеш робити так само?». Але порівняння зазвичай дають протилежний ефект. Ваша дитина – це ваша дитина, а не Мишко або Оленка.

Батькам властиво порівнювати своїх дітей і шукати інформацію про те, якими мають бути діти в тому чи іншому віці. Але краще не вимовляти таких фраз у присутності дитини. Діти розвиваються у власному темпі, і кожна дитина має свої індивідуальні особливості. Коли ви порівнюєте дитину, то суперечите цим фактам.

Крім того, порівняння дитини з кимось іншим не допомагає змінити її поведінку. Коли ви змушуєте дитину до того, щоб вона робила щось, до чого ще не готова або не любить робити, це може збентежити її і підірвати впевненість у собі. Дитина може також обуритися, що ви її порівнюєте з іншими, і відмовитися робити те, до чого ви її змушуєте.

Замість цього хваліть дитину за її досягнення й гарну поведінку: «Сьогодні ти вдягнувся самостійно, молодець!» або «Ти швидко поїв, це дуже добре».

«Як ти міг цього не знати?»

Так само, як і порівняння, глузування завдають такої шкоди дитині, про яку батьки й не підозрюють. Дитина справді може чогось не знати, адже вчиться методом спроб і помилок. Якщо дитина перелила воду через край чашки, можливо, це сталося тому, що вона не помітила, що чашка вже повна, або звикла наливати воду в більшу посудину.

Навіть якщо дитина повторює одну й ту ж помилку знову й знову, фраза: «Як ти міг цього не знати?» не допомагає їй і не підтримує її. Замість цього конкретно поясніть дитині, у чому вона помиляється: «Я думаю, краще зробити так ...».

Також неефективною є фраза: «Не можу повірити, що ти зробив це». Вона не така страшна, але не варто постійно говорити її дитині. Чуючи цю фразу занадто часто, дитина отримує сигнал, що вона завдає батькам клопоту й нічого не може зробити правильно.

«Припини або ти про це пошкодуєш!»

Якщо батьки, засмучені поведінкою дитини, вдаються до погроз, щоб її заспокоїти, це зазвичай не дає бажаного ефекту. Батьки попереджають дитину: «Якщо ти негайно не припиниш, я тебе відшльопаю!». Але якщо загрози не підкріплюються діями, вони втрачають вплив на дитину. Навіть якщо батьки реалізують свої погрози й шльопають дитину, це, зазвичай, не дає очікуваних результатів.

Чим молодша дитина, тим більше їй потрібно часу, щоб усвідомити свою погану поведінку. Психологи стверджують, що дворічна дитина у 80 % випадків повторює свої дії незалежно від того, яке покарання в цьому випадку застосовують батьки.

Навіть відносно старших дітей покарання не допомагає відразу ж змінити їх поведінку. Тому для батьків ефективнішим способом дисциплінувати дитину є пошук більш конструктивних моделей, наприклад, відволікання уваги дитини, відведення дитини від того, що провокує її погану поведінку тощо. Це набагато ефективніше, ніж погрози й фізичні покарання.

«Почекай, ось повернеться тато!»

Ця поширена фраза не тільки сприймається дітьми як погроза, а й послаблює дисципліну. Щоб ефективно виховувати дитину, необхідно відразу ж реагувати на ті чи інші прояви її поганої поведінки. Якщо відкладати наслідки за негарні вчинки дитини, вона не засвоїть уроку. До того часу, як ваш чоловік повернеться додому, дитина забуде, що вона зробила не так. Крім того, очікування покарання може мати для дитини більш важкі емоційні наслідки, ніж її реальний вчинок.

Фрази про те, що покарання буде від когось іншого, підриває ваш авторитет в очах дитини. Вона починає думати: «Чому я повинна слухати маму, якщо вона все одно мені нічого не зробить?». Крім того, ви приписуєте своєму чоловікові роль «поганого поліцейського», хоча він сам може цього не хотіти.

«Поспішай!»

Сьогодні, коли термінові справи, поспіх і брак сну стали звичайними явищами в нашому житті, ми дедалі частіше говоримо своїм дітям цю фразу.

Так, батьків може дратувати, що дитина занадто повільно вдягається, але при цьому відмовляється від вашої допомоги зі словами: «Я сама». Але при цьому звертайте увагу на те, яким тоном  і як часто ви робите дитині зауваження.

Якщо ви кожного дня сварите дитину за повільність і постійно її підганяєте, це може з часом викликати в неї почуття провини, що тільки погіршить її емоційний стан, а не мотивує виконувати певну роботу швидше.

«Молодець!»

Здавалося б, що поганого може бути в похвалі? Більш за те: що може краще мотивувати дитину, ніж похвала батьків? Однак проблеми можуть виникнути, якщо ви хвалите дитину за все, що вона робить, навіть за найнезначніші речі. Звикаючи до похвали, діти припиняють на неї реагувати.

Щоб навчитися правильно хвалити дитину, дотримуйтеся таких рекомендацій:

  • хваліть дитину тільки за ті досягнення, що потребують від неї реальних зусиль. Якщо дитина, обідаючи, з'їла все, що в неї на тарілці, – це не привід для похвали;
  • будьте конкретними у своїй похвалі. Замість звичайного «молодець» скажіть дитині: «Ти добре використав кольори в малюнку» або «Ти добре намалював ілюстрацію до казки, яку ми читали сьогодні вранці»;
  • хваліть вчинки дитини, а не саму дитину: «Ти спокійно читав книгу, поки я закінчувала свою роботу, як я тебе й просила».
Оцініть публікацію
Рейтинг статті: 4.8 з 5 на основі 12 оцінок.

Розвиток дитини
19.03.2018

Генератори практичних завдань
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів


Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Розвиток дитини»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Розвиток дитини

Дякую,
не показуйте мені це!

Вітаємо, Ви підписані! Отримайте листа та активуйте розсилку