Розвиток дитини Статті Психологія дитини Надмірно вимоглива поведінка дитини
Надмірно вимоглива поведінка дитини
Рейтинг
5

Основні причини вимогливості дітей у ставленні до батьків і способи впоратися з проблемою

Надмірно вимоглива поведінка дитини

У дворічному віці дитина схильна вимагати. Це нормальна поведінка для даного віку, вона минає з подальшим розвитком малюка. Але якщо і в шкільному віці ви постійно чуєте від дитини: «Купи мені...», «Дай мені...», «Мені потрібно...», вам варто звернути увагу на причини її поведінки.

Причини вимогливої поведінки дитини

Деякі діти не вміють співвідносити свої потреби з потребами тих, хто їх оточує, вони вимагають і маніпулюють, проявляючи надзвичайно корисливу поведінку (найчастіше це проявляється в підлітковому віці). На це є багато причин. Наприклад, складні емоційні ситуації, такі як розлучення батьків. Психологічні травми (особливо сексуального характеру), отримані в ранньому віці, можуть призвести до формування нарцисичної поведінки. Вона служить для дитини захистом від неприємних емоцій.

Часто батьки мимоволі провокують вимогливість, потураючи всім примхам малюка. Так вони прагнуть показати свою любов (особливо, якщо вони проводять з дитиною недостатньо часу). Вони також надмірно балують малюка, тому що в дитинстві були позбавлені певних благ. Нарешті, батьки можуть загладжувати свою провину перед дитиною за своє розлучення. На жаль, їх зусиль ніколи не буває достатньо: скільки б вони не давали, дитина вимагає більше.

Батьки можуть неусвідомлено показувати дитині приклад нарцисичної поведінки. Якщо один або обоє батьків схильні до егоїзму й верховенства в сім'ї, малюк робить висновок, що так можна домогтися бажаного. Батьки, які мають завищені очікування, теж провокують вимогливість.

Зневажливе ставлення до малюка часто формує в нього нарцисичні моделі поведінки, особливо в ранньому віці. Якщо мама не може або відмовляється задовольнити потреби дитини, з часом це може призвести до затримок розвитку її психіки.

У більшості випадків справжня причина вимогливої поведінки дитини полягає в постійному відчутті того, що всі навколишні їй щось винні. Дитина відчуває, що життя несправедливе, і навколишні заборгували їй усе, чого їй не вистачає: виховання, любові, знання тощо.

Якщо дитині бракує якогось із цих базових елементів, вона почувається обділеною, що згодом викликає почуття злості та фрустрації. Вона не знає інших способів задовольнити свої потреби, тому постійно вимагає, щоб її бажання негайно виконували. І це призводить до ще більшого почуття незадоволеності, оскільки справжню причину такої поведінки не усунуто.

Іноді в дітей розвивається подібна поведінка сама по собі, без впливу батьків. Причини цього до кінця не з'ясовані, але вчені припускають, що це пов'язано з розладами нервової системи. Крім того, на дітей суттєво впливає матеріалістично налаштоване суспільство. Наприклад, дитина, схильна до булінгу в школі, прагне до володіння речами, які допоможуть їй підвищити свій статус у колективі.

Незалежно від причин, вимоглива поведінка дитини проходить своєрідний цикл, коли інші її потреби не задовольняються через те, що з нею важко знайти спільну мову. Однолітки уникають дитини, і в неї виникають проблеми з колом спілкування; вчителі втрачають терпіння, і її успішність у школі падає. Це, у свою чергу, негативно впливає на самооцінку дитини, і вона компенсує це все більшою й більшою потребою в речах, намагаючись з їх допомогою повернути свій статус і цінність як особистості.

Цикл вимогливої поведінки

Зазвичай люди навіть у дорослому віці не можуть самостійно припинити цикл вимогливої поведінки, не вдаючись до допомоги фахівця, оскільки помилкове мислення значно їх обмежує. Серед помилок мислення дітей з вимогливою поведінкою найбільш поширені такі:

  • Спотворення реальності. Вимогливі діти буквально пізнають навколишній світ крізь призму свого болю й сорому. Вони не можуть інтерпретувати ситуації з позиції здорового глузду, оскільки їх самолюбство травмоване.
  • Зміни настрою. Діти схильні до частих змін настрою, тому що вони коливаються між прагненням поводитися добре й необхідністю висловити почуття злості чи смутку через те, що їхні потреби не реалізовані. Для дитини незадоволення своїх потреб рівнозначне відмові.
  • Неконтрольовані імпульси. Через загострене самолюбство дитина дуже чутлива до зовнішніх подразників, оскільки відчуває від них загрозу. Крім того, вона відчуває необхідність у задоволенні, тому хоче відразу ж отримувати бажане.
  • Нездатність до співчуття. Дитина так схильна до почуттів болю, сорому й незадоволеності, що не може приймати чужу точку зору.
  • Відмова. Вимоглива поведінка – це спосіб відволіктися від болю, який дитина відчуває глибоко всередині. Усі спроби виправити її поведінку призводять до того, що вона відмовляється брати на себе будь-яку відповідальність. Це відбувається тому, що будь-яка критика викликає в неї почуття болю й сорому. У таких випадках вона звинувачує у своїй поведінці зовнішні обставини замість того, щоб прийняти відповідальність за свою поведінку. Дитина стверджує, що в її поведінці винні ви, а не вона. При цьому вона часто впадає в істерику, щоб відволіктися від неприємних відчуттів.
  • Потреба в тому, щоб дитину вважали особливою. Вона фантазує про необмежене багатство, владу, помсту й відчуває величезне прагнення до того, щоб її вважали особливою, дозволяли їй більше, ніж іншим.
  • Проблеми з ідеалізацією та знеціненням. Вимоглива дитина часто ідеалізує важливих для неї людей, стверджуючи, що вони чудові, особливі, найкращі. Але як тільки ці люди закликають її до відповідальності за свою поведінку, вона їх знецінює.

Як працювати з вимогливою дитиною

Учителі та психотерапевти при роботі з вимогливими дітьми повинні не тільки визначити спотворення в мисленні, але також знайти індивідуальний підхід, щоб припинити цикл вимогливої поведінки. До дітей з нарцисичними рисами характеру потрібен інший підхід, ніж до дітей з психічними розладами або соціальними проблемами. Зокрема, діти з нарцисичними рисами більше зацікавлені в увазі та співчутті вчителя або психотерапевта, ніж у зміні власної поведінки.

Учителі та психотерапевти повинні зосередитися на тому, щоб розвинути в дитини соціальні навички та співчуття, бо тільки через прийняття точки зору інших людей дитина зможе припинити свою нездорову поведінку та звернути увагу на свій внутрішній біль. Для цього потрібно з дружньої позиції показати дитині, що її поведінка неефективна. Так вона зможе переоцінити свою поведінку, не відчуваючи при цьому, що її звинувачують.

Установлюючи довірливі взаємини з дорослими, котрі виявляють до неї турботу, дитина починає почуватися в достатній безпеці для того, щоб досліджувати справжні причини своєї поведінки. Після цього вона готова виробити нові моделі поведінки, які припиняють негативний цикл і роблять її життя вільнішим і радіснішим.

Оцініть публікацію
Рейтинг статті: 5 з 5 на основі 1 оцінок.

Розвиток дитини
10.10.2017

Генератори практичних завдань
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів


Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Розвиток дитини»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Розвиток дитини

Дякую,
не показуйте мені це!

Вітаємо, Ви підписані! Отримайте листа та активуйте розсилку