Розвиток дитини Статті Психологія дитини Пасивно-агресивна поведінка у дітей: що робити
Пасивно-агресивна поведінка у дітей: що робити
Рейтинг
38

Щоб упоратися з такою поведінкою, навчіть дитину здорових способів вираження злості

Пасивно-агресивна поведінка у дітей: що робити

Пасивно-агресивна поведінка виникає, коли дитина приховує почуття злості, тому що вона ще не навчилася безпечно нвисловлювати свої почуття. Батьки можуть змушувати дітей тамувати своє почуття злості, не даючи їм можливості висловити його будь-яким способом.

Так чи інакше, почуття злості проявляється завжди. Якщо воно не виражене природним способом, воно набуває прихованої форми. Почуття злості повинно бути виражене, і пасивно-агресивні діти й підлітки використовують для цього пасивні способи, тому що вважають, що так безпечніше. Вони саботують батьківські слова, виявляють помсту та інші форми негативної поведінки, щоб виправдати свої почуття, які, на їхню думку, є небезпечними, і їх не можна показувати тим, хто оточує.

Злість - це природна емоція. Поняття «хороших» дітей зазвичай виходять від дорослих. Коли дитина відчуває злість, її вважають «поганою». Однак коли вона пригнічує свої почуття, вона стає їх заручником, а коли вчиться висловлювати їх здоровим способом - розвиває свій емоційний інтелект і вчиться будувати міцні взаємини на все життя.

Пасивно-агресивна поведінка природна для дітей, але вона завдає їм труднощів удома, у школі та в спілкуванні з однолітками.

Пасивно-агресивні діти й батьки не до кінця розуміють свою поведінку. У дітей пасивно-агресивна поведінка призводить до того, що вони ігнорують чимало вимог батьків, навіть не найжорсткіших. Вони не хочуть брати відповідальність за свої дії й замість цього звинувачують інших або використовують маніпуляції.

Пасивно-агресивна дитина розуміє свою ворожість у ставленні до людей, від яких вона залежить, але не бачить зв'язку між своїм протистоянням і своїми почуттями обурення й ворожості.

Особливості пасивно-агресивної поведінки в дітей

Пасивно-агресивні діти не хочуть брати на себе будь-яку відповідальність, але вони не висловлюють свого обурення відкрито. Коли вони погано поводяться, вони уникають відповідальності за ці вчинки. Зазвичай вони не дуже старанні, навмисно виконують роботу погано. Вони відкладають справи до останнього, забувають виконувати свої обіцянки. Коли вони хочуть комусь помститися, то намагаються вивести свою жертву з себе, спровокувати реакцію. Крім того, вони не схильні довіряти іншим людям.

Пасивно-агресивних дітей не турбує їх власна поведінка, але вона турбує тих, хто їх оточує.

Такі діти вважають, що батьки та вчителі не цінують їх зусилля. Вони часто не виконують свою частину загальної роботи, перекладають її на інших. Вони навмисно відкладають роботу до останнього, щоб уникнути її. Також вони вважають, що вимоги, які висувають їм батьки чи друзі, необґрунтовані.

Пасивно-агресивні люди часто переривають розмови. Вони набувають похмурого вигляду, стають дратівливими, розпочинають суперечки. Вони критикують людей, від яких вони залежать. Вони навмисно повільно виконують свою роботу й обурюються, якщо їх підганяють. На словах вони погоджуються, але їх дії не збігаються зі словами. Також вони заперечують своє почуття злості.

Ознаки пасивно-агресивної поведінки в дитини

Про дану поведінку в дитини можуть свідчити такі фрази:

  • «я не можу це зробити, тому що...»;
  • «зроблю за хвилину» (але при цьому дитина виконує обіцяне набагато пізніше);
  • «мені все одно»;
  • «гаразд»;
  • «я не чув, що ти сказала»;
  • «я й так зробив дуже багато»;
  • «я забув зробити те, що ти просила. Потрібно було записати »;
  • «я намагався зробити те, що ти просила. Але я не знав, що це для тебе так важливо, тому я не доробив »;
  • «я зроблю, але спочатку мені потрібно зробити свої справи»;
  • «ця робота - не моя відповідальність»;
  • «я не знав, що ти хотіла, щоб я це зробив».

Розглянемо кілька порад, як упоратися з пасивно-агресивною поведінкою дитини.

  • заохочуйте дитину висловлювати свої почуття;
  • дозволяйте дитині кричати та злитися, не гнівайтесь у відповідь і не змушуйте її пригнічувати свої почуття;
  • зберігайте спокій;
  • дайте зрозуміти дитині, що ви хочете допомогти їй справитися з емоціями;
  • будьте уважні до почуття злості дитини. Допоможіть їй висловити свою злість і навчіть її дослухатися до своїх почуттів;
  • скажіть дитині, що ви поважаєте її почуття;
  • покажіть їй приклад позитивної поведінки.

Батьки, діти й сімейна динаміка

Виявляючи пасивно-агресивну реакцію на поведінку дитини, ви зміцнюєте її приховані способи вираження злості. Показуючи приклад відкритого вираження почуттів, ви вчите цього дитину. Якщо ви вчите її здорових способів вираження злості, ви допомагаєте їй позитивно й відкрито висловлювати свої почуття. Ви звільняєте приховану злість і, врешті-решт, допомагаєте їй зникнути. Будьте чесними зі своїми емоціями - цей урок ви й ваші діти повинні засвоїти на все життя.

Якщо дитина виконує поставлені завдання, реагуйте на це позитивно. Хваліть її за маленькі й великі досягнення. Розкажіть їй, настільки вона важлива в сім'ї. Заохочуйте, щоб вона приймала рішення, і поясніть, що помилятися - це нормально. Дайте їй зрозуміти, що її вибір важливий.

Дитина повинна знайти здорові способи вираження своєї злості. Їй необхідно знати, що вона завжди може сказати: «Я злюся». Вона потребує слів, які звільнять її почуття, і ви можете їй у цьому допомогти. Цінуйте її почуття. Покажіть, що ви поважаєте її саму та її емоції. Допоможіть їй упоратися зі своїми почуттями та знайти нові способи почуватися краще.

Якщо ви помітите, що дитина має проблеми з вираженням злості, і допоможете їй висловлювати свої почуття без страху, ви допоможете їй вирости щасливою дорослою людиною.

Діти, які здаються впертими, безвідповідальними, лінивими або забудькуватими, схильні до пасивно-агресивної поведінки. Вона часто зустрічається в дошкільнят і підлітків. Це відбувається тому, що емоції розвиваються в дітей в останню чергу.

Діти прагнуть самостійності

Діти й батьки постійно перебувають у стані боротьби за владу. Діти хочуть почуватися більш незалежними від контролю батьків. Коли батьки намагаються встановити межі дитині, вона обурюється їх вторгненнями й тим, що її обмежують.

Дітям буває важко заявляти про свої потреби й висловлювати свій протест проти батьків. Найчастіше батьки просто захищають дитину й доглядають за нею. У таких умовах дитина змушена погоджуватися й підкорятися встановленим правилам або вимогам.

Коли підліток відчуває, що не готовий виконувати ці вимоги, він може проявляти або бунтарську, або пасивно-агресивну поведінку. Найчастіше він вибирає останню, щоб уникнути конфліктів у сім'ї. Пасивно-агресивна поведінка викликає фрустрацію у всіх, хто з нею зіштовхується, у даному випадку - у батьків.

У таких випадках підліток зазвичай забуває зробити те, що пообіцяв, погано виконує свої обов'язки, каже, що не почув прохання батьків і тому не виконав його й т. ін. Він робить усе для того, щоб засмутити батьків.

Пасивно-агресивну поведінку також можна спостерігати і в дошкільнят. Це допомагає їм уникнути покарання, тому що створює ілюзію, що вони намагалися виконати необхідне. Якщо дитина впаде в істерику - батьки її покарають, але якщо дитина скаже, що зробила поганий вчинок випадково, це створить ілюзію її невинності й допоможе їй отримати бажане з мінімальними наслідками.

Діти зазвичай переростають пасивно-агресивну поведінку

Пасивно-агресивні діти різного віку розвиваються нормально й не створюють ніяких проблем, коли їх тимчасові прояви пасивно-агресивної поведінки припиняються.

Зазвичай діти висловлюють свої потреби й іншими способами. Вони можуть використовувати гумор, агресію, самовпевненість, безпорадність, вступати в переговори або показувати свою залежність. Коли пасивно-агресивна поведінка - це всього лише один варіант з безлічі можливих, це припиняє бути проблемою. Коли така поведінка - вибір дитини, а не стабільна внутрішня реакція на людей, від яких вона залежить, немає підстав вважати, що дитина страждає від пасивно-агресивного розладу особистості.

Пасивно-агресивну поведінку можна виправити, наприклад, у випадках, коли дитина відкладає справи до останнього. У таких випадках можна встановити їй покарання.

Проблема пасивно-агресивної поведінки в дитини полягає в тому, що батьки схильні до емоційних перепадів. Тому важливо дотримуватися постійного курсу, який приводить до позитивних результатів.

Вираз невдоволення в таких випадках не допомагає. Пасивно-агресивні діти використовують свої способи контролю над батьками й чинять опір їх вимогам. Вони не показують своїх справжніх намірів, але змушують батьків повірити, що будуть підкорятися. Вони не контактують зі своїми істинними почуттями й не виявляють агресію відкрито.

Пасивно-агресивні діти уникають конфронтації. Вони почуваються переможцями в ситуаціях, коли ви зриваєтеся на них або відчуваєте через них фрустрацію. У будь-якому випадку вони здобувають перемогу.

Оцініть публікацію
Рейтинг статті: 4.2 з 5 на основі 9 оцінок.

Розвиток дитини
29.12.2017

Генератори практичних завдань
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів


Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Розвиток дитини»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Розвиток дитини

Дякую,
не показуйте мені це!

Вітаємо, Ви підписані! Отримайте листа та активуйте розсилку