Головні особливості позитивної дисципліни

Позитивна дисципліна здебільшого пов'язана не з тим, що ви робите, а з тим, як ви це робите.

• «Ця лялька пішла в іграшкову відпустку», – пояснює чотирирічна дівчинка. Її слова побічно свідчать нам про те, що її мама не дозволяє дівчинці гратися цією лялькою, але своїй забороні вона надала м'яку й необразливу форму.
• А коли маленька донечка заважає грати своєму брату, мама бере її на руки й садовить поруч себе. Вона, звісно ж, могла б її примусити до певних дій і надати своєму рішенню форму покарання: «Ти погано поводилася із братом, тому повинна сидіти поруч зі мною». Але вона надає цій фразі позитивний відтінок й каже: «Я бачу, як тобі важко, тому хочу підтримати тебе й позбавити від незручної ситуації».

Чому не можна карати дітей?

Але хіба покарання й жорстка дисципліна не ефективний спосіб дати дітям урок належної поведінки? Ні, вважають фахівці. Караючи дитину, ви навмисно примушуєте її відчувати себе погано в надії, що це призведе до позитивного результату. Але все, що покарання може принести вам, – це тимчасове дотримання встановлених правил, за яке ви платите занадто високу ціну.

Покарання дає дітям урок сили: ті, у кого її більше, можуть примусити тих, у кого її менше, виконувати всі свої вимоги. Це робить дітей більш егоїстичними, які мало турбуються про наслідки своїх дій у ставленні до інших людей також. Тому не дивно, що нам доводиться дисциплінувати дитину знову і знову, але проблема не в дитині, вона полягає в самій ідеї покарання.

Батьки, на думку деяких фахівців, не повинні використовувати ні покарання, ні винагороду. Застосування покарань і заохочень – приклад того, як батьки примушують своїх дітей підкорятись. Але єдиний спосіб допомогти дітям вирости добрими й порядними людьми – працювати з ними: пояснювати, направляти, слухати, разом вирішувати проблеми, давати їм ширші можливості вибору.

Шльопання й биття дитини

Багато батьків вважають шльопання й тайм-аути (поставити дитину в куток включно) єдиними доступними способами дисципліни. І хоча биття дитини вже не вважається прийнятним способом виховання, його все ще практикують у сім'ях. Дослідження виявили, що близько 90% батьків шльопають своїх маленьких дітей в якості методу дисципліни, але дослідники вважають, що шльопання й биття є небажаною стратегією.

Биття дитини, як правило, негайно зупиняє прояви її поведінки через шок, страх або біль. Але більшість дітей незабаром починають повторювати ту ж поведінку – іноді навіть у той же день, в який їх били або шльопали за неї. Що ще більш важливо – биття жодним чином не допомагає навчити дитину внутрішньої дисципліни. Дитина зосереджує увагу на битті, а не на перегляді поведінки, яка до нього призвела.

Шльопання вчить дітей, які засмучені й не знають, як впоратися з проблемою, що рішення полягає в тому, щоб кого-небудь ударити. Для дітей дошкільного віку, яких батьки намагаються відучити битися, це посилання може нести сум'яття й розгубленість.

Фахівці дійшли думки, що найбільш важлива причина, чому не можна використовувати шльопання й биття в якості методу дисципліни, полягає в тому, що це заважає розвитку здорових стосунків між батьками й дітьми. Діти дивляться на своїх батьків, як на захисників, учителів і наставників. Коли батько ламає цю модель, ударивши дитину, їх стосунки істотно страждають.

Тайм-аут

Найвідомішою альтернативою шльопанню є «тайм-аут». Але експерти радять не вдаватись до цього методу дисципліни занадто часто. Немає більш болючого хвилювання для дитини, ніж розлука з дорогими батьками в якості покарання. На думку експертів, тайм-аути неефективні та шкідливі.

Діти, яких карають за допомогою тайм-ауту, намагаються захищатись різними способами. Один з них – це спроба приховати свої сокровенні почуття, що, у свою чергу, заважає дитині розвивати глибоку, тонку прихильність до батьків. Без цієї прихильності зникає природне прагнення дитини поводитись добре, а це призводить до ще більшої кількості тайм-аутів. Це хибне коло. Надійно захищена прихильність – єдиний найважливіший фактор розвитку здорової особистості.

Таким чином, якщо батьки повинні уникати й биття, й тайм-аутів, які в них залишаються інструменти скеровувати поведінку своїх дітей? Відповідь проста. Якщо вам необхідно вирішити важливу проблему, робіть це так, щоб ваш контакт, ваш зв'язок з дитиною не послаблювались, а зміцнювалися. Проблему не вирішити шляхом віддалення. Замість тайм-аутів проводьте час разом з дитиною, забирайте її з неприємної ситуації, зближуйтеся з нею, а не віддаляйтесь.

Бачити позитивні наміри

Фахівці пропонують батькам набір спеціальних і точних інструментів, наприклад, «визнання позитивних намірів». Замість того щоби сказати: «Ти зробив погано, коли під час читання вдарив свого брата», батьки повинні придумати найкраще (і правдиве) припущення про наміри дитини та сказати: «Ти хотів отримати цю книгу, але не знав, як попросити».

Коли ми дисциплінуємо дітей з позиції позитивних намірів, то робимо три речі. По-перше, ми зберігаємо спокій і можемо реагувати на ситуацію стримано та спокійно. По-друге, ми сприймаємо дитину позитивно, намагаємося змінювати її поведінку, а не її саму. По-третє, ми навчаємо наших дітей життєвих навичок, тому що вони слухають, а не захищаються від наших нападів.

Досвідчені батьки радять: «Коли дитина влаштовує конфлікт, просто заберіть її із ситуації та посадіть поруч із собою. Скажіть їй: «Я бачу, що зараз тобі важко контролювати своє тіло, я допоможу тобі». Потім зацікавте її чимось іншим. Деяким дорослим людям важко зрозуміти цю концепцію. Вони думають, що діти намагаються маніпулювати нами. Але ми часто не помічаємо, пропускаємо причини, що лежать в основі поведінки дітей. Насправді, ми з дітьми бачимо одну й ту саму ситуацію по-різному.