Як обговорювати з дітьми їхнє почуття гніву

Способи керування емоціями, описані в цій статті, призначені для домашнього використання. Найбільше вони доречні для дітей молодшого шкільного віку, також їх можуть адаптувати педагоги, щоб допомогти дітям керувати гнівом під час перебування у школі.

Деяким дітям важко керувати своїм гнівом

Дітям не вистачає стратегій обмірковування ситуацій, які їх турбують. Часом їм складно зрозуміти, що примушує їх гніватись, і важко обговорювати свої почуття. Розмовляючи з дітьми про почуття гніву привітно та співчутливо, ви допомагаєте їм оволодіти ефективними способами керування гнівом і розвиваєте довірливі взаємини з ними.

Розмовляти про гнівні почуття найкраще тоді, коли дитина спокійна й перебуває в розслабленому стані. Коли негативні емоції вирують, дітям складно слухати й думати незворушно. Батьки й педагоги повинні спонукати дітей висловлювати свою точку зору, слухати їх з увагою та співчуттям.

Можливість розмовляти про почуття гніву дозволяє дітям відчувати, що їх розуміють і підтримують, а також допомагає думати більш спокійно та знаходити кращі рішення.

Як треба правильно обговорювати з дітьми їх гнівні почуття

Далі пропонуються приклади того, що повинні казати дитині батьки, коли відбувається такий сценарій. Дитина приходить зі школи незадоволена. Вона грубо поводиться з молодшим братом і починає сердитись, коли виявляє, що зникла її іграшка, після чого гнівається у відповідь на прохання матері допомогти їй по господарству. У свою чергу, мама делікатно, але твердо наполягає, щоб дитина розповіла, що насправді примусило її розсердитись. Потім вона спокійно обговорює з нею способи та прийоми, за допомогою яких вона може керувати своїми почуттями і в результаті впоратись із озвученою проблемою.

Визнавайте гнів дитини та спонукайте її пояснювати вам, у чому справжня причина її почуттів: «Ти точно не сердишся? Ти виглядав по-справжньому розлюченим, коли прийшов додому».
Ставтесь із розумінням до почуттів дитини, але не допускайте агресивної поведінки: «Отже, ти засмутився, тому що друг звинуватив тебе у пошкодженні його футбольного м'яча», «Ти, напевно, дійсно дуже розлютився, якщо так повівся зі своїм братом».
Спитайте в дитини про наслідки її сердитої поведінки, які позначились на інших людях і на ній самій: «Що, на твою думку, відчував твій брат, коли ти кричав на нього?», «Як ти себе почував після цього?».
Навчіть дитину керувати гнівом і потім закріпіть ці способи: «Що б ти міг зробити, щоби вгамувати своє почуття невдоволення, обдумати ситуацію?».
Обговоріть способи розв'язання проблеми, яка призвела до гніву дитини: «Яким чином ти можеш залагодити конфлікт зі своїм другом?», «Що б ти сказав йому, щоб він зрозумів, як ти себе почуваєш?».
Підтримайте спроби вашої дитини вирішити проблему: «Як відбулася розмова з другом?» і «Хочеш, щоб я допоміг (ла) тобі...?».
Відзначте й похваліть дитину за докладені зусилля для керування гнівом: «Мені дуже подобається, що ти зберіг спокій, коли твій молодший брат узяв твої речі».