Як дітям не залежати від зовнішніх похвал

«Я так пишаюсь тобою!», «Яка гарна дівчинка!», «Ти такий талановитий!»... Не найгірші слова з тих, які можна сказати своїй дитині, чи не так? Звісно! Але можна сказати і кращі слова, які не спекулюють нескінченними похвалами й не змушують дітей «потребувати, жадати, благати» та ставати майже залежними від звеличення їх переваг. Для багатьох сімей це є початком слизького шляху до виховання дитини з упевненістю в тому, що їй усі винні, а зійти з цього шляху буває дуже важко.

Але ж усі батьки хвалять своїх дітей. Прийнято вважати, що похвала допомагає дітям ставати більш урівноваженими та впевненими в собі, але безконтрольна похвала може призвести до того, що дитина буде відчувати потребу в тому, щоб чути: «Який хороший хлопчик» і пишатися своїми здібностями або зробленим вибором.

Юні любителі похвал можуть шукати схвалення в батьків і вчителів: «Татусю, тобі подобається, як я співаю?», «Це був сильний удар по м'ячу?». Але коли діти стають старше, їхня безмежна потреба в підтримці може зробити їх залежними від схвалення однолітків або друзів і перетворити на людей, які вважають, що всі їм чимось зобов'язані, й, відповідно, вимагають до себе підвищеної уваги. На людей, з якими більшість з нас насправді не хоче перебувати поруч.

Тому батькам слід відкинути всі «благі наміри» й почати просто зараз змінювати мислення своїх маленьких любителів похвал, використовуючи три таких поради.

1. Допомагайте дітям учитися отримувати внутрішню підтримку

Сенс полягає в тому, щоб навчити дітей переходити від отримання підтримки та схвалення із зовнішніх джерел (вас і всього іншого світу) на внутрішні (тобто від самого себе), щоб вони могли розвивати здорове почуття власної гідності й не залежати від інших людей.

Наприклад, коли дитина каже: «Тобі подобається мій малюнок, матусю?», краще відповісти так: «Набагато важливіше, любий, чи подобається він тобі. Які почуття викликає у тебе твій малюнок?». Переносячи акцент, ви заохочуєте дитину до діалогу, внутрішніх роздумів і вчите малюка покладатись на власне судження про себе.

Чи легко це на перших порах? Можливо, ні. Батькам важливо навчитись казати такі слова, як: «Ти можеш пишатися собою» замість «Я так пишаюсь тобою!». Це не означає, що ви не можете казати дітям, що пишаєтесь ними, але вам слід також прищеплювати їм почуття внутрішньої гідності й мотивацію пробувати щось нове, розкривати свої таланти та приймати власні рішення. Це допоможе дітям не вирости людьми, які полюють на компліменти або відчувають себе гідними похвали за будь-яку дрібницю, яку вони роблять.

2. Уся справа у процесі, а не в кінцевому результаті

Робіть усе можливе, щоб у діалогах з дитиною змістити акцент з кінцевого результату на значення самого процесу. Замість того щоб зосередитись на відмінній оцінці, яку дитина отримала за контрольну роботу з рідної мови, порозмовляйте про те, як вона вчилась і готувалась до цієї контрольної. Замість того щоб розхвалювати дитину за результативність у грі, дайте їй зрозуміти, що її цілеспрямованість і наполегливі тренування виправдали себе сторицею.

Коли діти зосереджені на процесі, вони вчаться отримувати максимальне задоволення від своїх перемог, але в той же час не дуже перейматися через поразки й менше залежати від інших людей у плані власної підтримки та схвалення.

3. Позбувайтесь ярликів

Ярлики, навіть позитивні, не допомагають дітям у довгостроковій перспективі. Ми, як правило, знаємо про негативні ярлики та їх деструктивний вплив на дітей, але для того, щоб дитина не стала залежною від похвал, важливо триматись подалі й від позитивних ярликів також.

Зовнішні ярлики-характеристики, такі як «розумний», «хороший» і «спортивний», здійснюють на дітей непотрібний тиск і примушують постійно їм відповідати. Якщо дитину називають «розумною», подумайте про те, як вона буде почуватися, коли принесе додому посередню оцінку з літератури. Вона повинна думати, що раптово перестала бути «розумною»?

І, звісно, ми не хочемо, щоб діти вважали, що успіх повинен діставатися завжди та приходити легко, оскільки вони розумні й талановиті. Знову-таки, звертайте увагу дитини на ті складові, які вона у змозі контролювати, тобто свою працьовитість, наполегливість, добре ставлення, прохання про допомогу й багато іншого – і успіх обов'язково прийде.

Почніть змінювати свій підхід до підтримки та схвалення дитини у трьох описаних напрямах і спостерігайте, як вона буде реагувати. Дитина усвідомить, що окрім вашої безумовної любові й підтримки в неї є власна внутрішня підтримка самої себе. Вона навчиться пишатися своїми перемогами й зусиллями, які потрібні для їх досягнення. Усе це принесе величезну користь і вам, і малюку!