Розвиток дитини Статті Психологія дитини Підлітковий вік і незадоволення батьків
Підлітковий вік і незадоволення батьків
Рейтинг
28

Переоцінка цінностей у підлітковому віці може призвести до засудження й розчарування батьків

Підлітковий вік і незадоволення батьків

Іноді, засмучуючись через те, що підліток постійно забуває свої обіцянки, не прибирає після себе, завзято робить те, що обіцяв не робити і що йому було заборонено, не поділяє найбільш значущих цінностей батьків, вони можуть у розпачі сказати: «Проблема в тому, що наша дитина більше не хоче виправдовувати наші очікування!».

Але це не так. Хоча підліткова бравада і звучить як виклик або байдужість («Мені все одно, що ви думаєте!»), у підлітків усе ще залишається прагнення до батьківського схвалення, що сягає корінням у раннє дитинство. Насправді такі заяви означають: «Я роблю все для того, щоб ви побачили, що мені не все одно».

Тому в підлітковому віці діти часто поводяться зухвало. У моменти, коли підліток наважується розчарувати батьків – найважливіших дорослих у його світі, він наближається до двох головних цілей розвитку в даному віковому періоді.

  • Перша мета – відрізнятись від себе в дитинстві та від своїх батьків. Шляхом експериментування підліток розвиває в собі індивідуальні риси дорослого: «Я приміряв на себе багато образів і набрався достатньо досвіду, щоб тепер стати унікальною особистістю».
  • Друга мета – відокремитись від дитинства й батьків. Отримуючи велику свободу вибору, підліток у той же час отримує необхідну для дорослого незалежність: «Я навчився брати на себе відповідальність за свої вчинки й тепер можу покладатись на себе».

Індивідуальність і незадоволення батьків

На відміну від дитини, яка прагне бути схожою на батьків, підліток хоче відрізнятись від них. Він експериментує з образами, інтересами та ідеями, до яких батьки можуть поставитись негативно (наприклад, стилі музики, одягу, Інтернет-розваги). Приміряючи на себе різні приклади соціальної ідентифікації, підліток хоче зрозуміти, що з усього цього підійде йому для того, щоб його не вважали дитиною. У більшості випадків це тимчасові відмінності, від яких підліток, дорослішаючи, відмовляється. Адже з віком такі відмінності заважають будувати стосунки з іншими людьми.

  • Підліток: «Батьки не поділяють погляди на те, що для мене важливо!».
  • Батьки: «Ми ніколи не могли й подумати, що він буде витрачати стільки енергії на таку нісенітницю!».

Найкраще батьки можуть проявити свій інтерес, прийняття й толерантність до підлітка, залишаючись для нього відкритими, незважаючи на те, що відмінності між поколіннями посилюються. При цьому батькам варто пам'ятати про реакцію підлітка, який болісно сприймає зауваження про те, що він не поділяє батьківські смаки, інтереси й цінності. Підлітковий період – це час, коли батькам варто проявити терпіння у ставленні до того, що між ними й підлітком є відмінності.

Протягом цього часу батьки відчувають, що підліток не виправдав їхніх очікувань, що він не цінує те, що важливо для них, при цьому вони можуть висловлювати своє розчарування. У той же час підліток відчуває провину за те, що він підвів своїх батьків: «Я повинен змінитись і бути таким, яким мене хочуть бачити батьки, щоб наші стосунки налагодилися». Зіткнувшись із незадоволенням батьків, підліток також може почати відстоювати свої відмінності від них: «Я не такий соціальний конформіст, як мої батьки, і ніколи ним не стану».

Самостійність і незадоволення батьків

На відміну від дитини, яка відчуває сильну прихильність до батьків, підліток дистанціюється від них, прагне до самостійності. Різко сприймаючи вказівки батьків, роблячи все по-своєму, ставлячи під сумнів батьківський авторитет, він прагне стати більш незалежним. Активно, за допомогою аргументів, або пасивно, не виконуючи вказівки, підліток намагається зрозуміти, може він безкарно порушувати батьківські вимоги чи ні, будуть батьки наполягати на своєму чи змінять свою думку. Це не означає «оголошення війни», але від такої незгоди з їхньою думкою стосунки стають напруженими.

  • Підліток: «Я просто висловлюю батькам свою думку, коли не хочу робити те, що вони мені кажуть!».
  • Батьки: «Будь-яке наше прохання призводить до нескінченних суперечок!».

Батькам варто навчитись конструктивно вести суперечки, якщо вони хочуть зберегти зв'язок з підлітком, адже більшість конфліктів починається з подібних розбіжностей. Підліток не приймає батьківські вказівки, тому що боїться не відповідати встановленим правилам або вимогам. Підлітковий вік – це час, коли батькам потрібно звикнути до того, що їхня дитина адаптується в соціумі.

Розбіжності та протистояння не призводять до досягнення мети, яку переслідують батьки, – підліток не виконує їхні вимоги. Батьки при цьому можуть висловлювати незадоволення підлітком, а він, у свою чергу, – відчувати провину за те, що підвів батьків: «Мої батьки вже замучилися зі мною». Підліток може також прийняти таке незадоволення як виклик: «Батьки не розуміють, що коли я сперечаюся з ними, то відстоюю свою точку зору!».

Що може уповільнити дорослішання підлітка

Якщо підліток боїться підвести батьків, не виправдати їхніх очікувань, якщо він не відстоює свої потреби, це може уповільнити розвиток його індивідуальності, самостійності й незалежності. Аналогічно, якщо батьки наполягають на абсолютному підпорядкуванні сімейним цілям і порядку, прийнятим у сім'ї, якщо батьки вимагають повного підпорядкування їхнім вимогам, розвиток індивідуальності, самостійність і незалежність підлітка також страждають.

Іноді буває так, що підлітковий розвиток не завершується. У певний період дорослішання трансформація й перевизначення індивідуальності та самостійності не проходять у повному обсязі. Молода людина потерпає від бажання повного батьківського схвалення, вона знаходиться під їхнім повним впливом: «Я ніколи не наважуся суперечити батькам, оскаржувати їхні цінності й вимоги».

Затвердження власної індивідуальності й набуття самостійності не даються підлітку легко. Зміна звичних із дитинства понять і стосунків з батьками лякає, і тому підлітку потрібно проявити хоробрість. В якомусь сенсі, ціною за досягнення цілей підліткового віку є розчарування батьків, коли підліток не виправдовує їхніх очікувань, і несхвалення, коли підліток не підкоряється всім їхнім вимогам.

Тому пізніше – в юності, а іноді навіть у середньому віці людина намагається завершити свій підлітковий розвиток: «Неважливо, чи розуміють мене батьки, але я хочу жити за своїми правилами і стати тим, ким мені ніколи не було дозволено бути!».

Оцініть публікацію
Рейтинг статті: 4.7 з 5 на основі 6 оцінок.

Розвиток дитини
27.04.2017

Генератори практичних завдань
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів


Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Розвиток дитини»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Розвиток дитини

Дякую,
не показуйте мені це!

Вітаємо, Ви підписані! Отримайте листа та активуйте розсилку