Розвиток дитини Статті Виховання дитини Як критикувати дітей: поради батькам
 Як критикувати дітей: поради батькам
Рейтинг
59

П'ять порад батькам про те, як правильно реагувати на помилки чи невдачі своєї дитини

Як критикувати дітей: поради батькам

Діти неминуче роблять помилки. І часто першою реакцією дорослих є незадоволення або обурення із приводу їхньої поведінки. Але якщо батьки навчаться тримати себе в руках і проявлять конструктивність у підході до проблеми та її вирішення, вони зможуть не тільки ефективно працювати з помилками й невдачами дітей, а й зберегти сприятливу емоційну атмосферу у стосунках з ними. Щоб домогтися цього, пропонуємо скористатися наведеними нижче порадами.

П'ять порад про те, як правильно критикувати дітей

  • Порада № 1. Якщо ви розчаровані поведінкою або успішністю своєї дитини, не хвилюйтеся, не нервуйте, а підійдіть до проблеми конструктивно.

По-перше, запропонуйте дитині самостійно оцінити те, що вона зробила, за допомогою запитань типу «Ти задоволений тим, як ти це зробив?», «Ти задоволений тим, що в тебе вийшло?» і «Хотів би ти що-небудь покращити або зробити по-іншому наступного разу?».

Такі навідні запитання допомагають дитині розвинути навички самостійної оцінки результатів своєї діяльності, а також дають простір для винахідливості й конструктивної фантазії про те, як можна досягти кращих результатів.

Питайте в дітей, чому вони поводяться або роблять щось саме так, а не інакше, а також про те, що вони зрозуміли у своїй поведінці, які висновки зробили. Спитайте, можливо, вони в чомусь відчувають потребу для досягнення своїх цілей – у тому, чого позбавлені в даний час. Можливо, вони потребують допомоги дорослих, щоби краще справлятися зі шкільними домашніми завданнями, або в тому, щоби скласти план, як менше дивитись телевізор або сидіти перед комп'ютером.

  • Порада № 2. Дайте дитині зрозуміти, що ви розглядаєте її невдачу як окремий випадок, а не як негативну закономірність.

Якщо дитина розчарована у своїх можливостях, поспівчувайте їй («Ти занадто переймаєшся через це»), а потім допоможіть виробити стратегію того, як інакше зробити наступного разу.

Постарайтеся залучити дитину до того, що ми звикли називати «Розбором польотів», коли збираються й аналізуються всі наявні дані, щоби з'ясувати, що сталось і як запобігти повторенню небажаної ситуації.

Власне, аналіз помилок є способом їх здорового прийняття з метою виправлення й подальшого зростання. Виключіть з обговорення інтонації на зразок: «Кажу тобі, роби так, а не інакше» – дитині таку форму наставництва прийняти важко.

Іноді так і хочеться сказати щось на зразок: «Я тобі вже тисячу разів казала збирати свій шкільний рюкзак звечора, не залишати це на ранок, коли всі поспішають і спізнюються». Але це не найкращий варіант вирішення цієї проблеми.

Краще нагадати дитині про ті випадки, коли в неї все виходило добре: «Учора ти добре впорався зі своєю домашньою роботою. Пригадай, що тобі тоді допомогло з того, що сьогодні ти ще не використав?».

Поясніть дітям, що, для того щоб досягти своєї мети наступного разу, треба добре зрозуміти, які саме зусилля є ефективними, а які, навпаки, марно забирають час та енергію.

  • Порада № 3. Ніколи не дозволяйте собі гніватись, коли діти роблять помилки, або робити вигляд, що тепер ви їх менше любите. Помилки – це просто помилки, тому коли ви працюєте з ними, не треба обмежувати свою любов.
  • Порада № 4. Прийміть той факт, що іноді цілком достатньо посереднього результату, тому не діймайте дитину своїм перфекціонізмом.
  • Порада №5. Співпереживайте дітям, коли вони роблять помилки. Спитайте в них, як вони почуваються, підбадьорте, а потім поверніться до виправлення помилок. Наприклад: «Не переймайся, усе нормально, це можна виправити».

Не треба знову і знову нарікати на те, як усе погано вийшло, – переведіть увагу на позитивні сторони або хоча б на те, що це вже не має великого значення. Наприклад: «Перша спроба, синку (доню), часто буває невдалою. Не переймайся».

Пам'ятайте, що коли ви критикуєте дітей (наприклад, «Я глибоко розчарована твоєю поведінкою»), ви занижуєте їхню самооцінку, стаєте причиною появи поганого настрою, пригнічуєте ентузіазм і спонукаєте їх розглядати один (усього лише) негативний епізод як частину закономірності, яка свідчить про те, що з ними не все в порядку.

У той же час якщо ви спрямуєте свою критику не на особистість дитини, а на виконуваний нею процес (наприклад, «Подумай, як зробити це краще»), то дитині буде легше зрозуміти, в чому саме вона помилилась, як саме це виправити, і навіть надихнете її на кращі результати, які, як показують дослідження, є прямим наслідком такого підходу.

Крім того, не забувайте, що в деяких ситуаціях ви можете зробити акцент не на критиці за неправильно виконані дії, а на подяці та заохоченні за правильні. Просто посміхніться й потіштеся, коли дитина порадує вас високими досягненнями, або запропонуйте їй іншу винагороду.

Що ж, тепер, після прочитання статті, ви розумієте, що всі ці п'ять порад зовсім не вчать критикувати дітей – це просто конструктивні способи реагувати, коли ви відчуваєте бажання покритикувати та щось виправити в їхній поведінці.

Якщо ви зіштовхуєтеся із труднощами в поведінці вашої дитини, почитайте нашу статтю «Дисципліна: система використання жетонів».

Оцініть публікацію
Рейтинг статті: 4.9 з 5 на основі 12 оцінок.

Розвиток дитини
28.11.2016

Генератори практичних завдань
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів


Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Розвиток дитини»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Розвиток дитини

Дякую,
не показуйте мені це!