Жертовність батьків і ставлення дітей

Відомо багато випадків, коли діти росли у важких умовах, але через жертовність батьків не відчували сильного дискомфорту. Багато з нас можуть пригадати подібні епізоди зі свого дитинства.

Історія, яка буде описана далі, розповідає про величезну роль батьків у вихованні дитини. І зовсім не важливо, відбувалися ці події насправді чи ні.

Молодий чоловік, недавній випускник університету, улаштовувався на посаду менеджера у відому компанію. Він пройшов попередній відбір і прийшов на співбесіду з директором компанії.

Під час співбесіди директор зазначив, що претендент має відмінні показники в навчанні й різні нагороди за досягнення. Але також він звернув увагу й на те, що юнак походить з дуже бідної сім'ї. «Чи отримували Ви стипендію під час навчання?» - спитав директор. «Ні», - відповів молодий чоловік.

Директор зацікавився. Як юнак з бідної сім'ї зміг закінчити університет без будь-якої фінансової допомоги? «Хто оплачував Вам навчання?» - спитав він. «Батьки». Молодий чоловік раптом злякався, оскільки подумав, що через своє походження може не отримати бажану посаду.

«Де працюють Ваші батьки, як їм удалося заробити суму, необхідну для оплати навчання?» - спитав директор. Молодий чоловік розповів, що його мати - праля. Щоранку вона збирала брудний одяг, прала його, прасувала, а ввечері розносила власникам. У голосі молодого чоловіка звучала гордість, адже, незважаючи на походження, йому вдалось вибитися в люди.

«Ваша мати використовувала пральну машину чи прала все вручну?» - спитав директор. «Завжди прали своїми руками», - відповів юнак. Директор попросив молодого чоловіка показати руки. Вони були чистими, гладенькими й доглянутими.

Директор запитав, чи допомагає він матері в її роботі у вихідні дні й отримав негативну відповідь. «Чому?» - спитав він. Юнак відповів, що мати наполягала на тому, щоб він весь свій вільний час присвячував навчанню й читанню книг.

Тоді директор сказав, щоб молодий чоловік вирушив додому, уважно оглянув, а потім помив руки своєї матері, а завтра вранці знову прийшов до нього в офіс. Юнак вирішив, що не пройшов співбесіду, і повернувся додому засмучений.

Проте він зробив так, як йому сказали. Розповів матері про співбесіду й попросив дозволу оглянути та помити їй руки. Мати погодилася, хоча дуже здивувалась такому проханню. Уперше в житті син звернув увагу на руки своєї матері. Він зауважив, які зморшкуваті та огрубілі вони були, покрилися мозолями - довгі роки важкої роботи залишили на них величезний відбиток. Руки матері навіть здригнулися від болю, коли син доторкнувся до них.

І тоді юнак зрозумів, через яку кількість страждань пройшла його мати, щоб він міг учитись в університеті. Помивши руки, він сам виправ усю решту одягу. Після цього вони довго сиділи й розмовляли. Всю ніч син проплакав і так і не зміг заснути.

Наступного ранку юнак знову прийшов у кабінет директора, який помітив стомлений вигляд і сльози на очах юнака. «Що сталося вчора?» - спитав він. Юнак розповів про те, що трапилося й підкреслив, що він би не сидів у цьому кабінеті, якби не важка праця його матері. І що йому давно вже слід було почати допомагати мамі в її роботі.

Директору сподобалася його відповідь. Він сказав, що менеджер його компанії повинен бути саме таким - не тільки допомагати іншим людям, а й цінувати надану допомогу. Має розуміти, скільки зусиль коштує виконана робота. А прибуток при цьому відіграє другорядну роль. Так юнака прийняли на роботу.

Ця історія вчить нас не опікати дітей. Надмірна опіка й жертовність псують їх. Дозвольте дітям спробувати виконувати вашу щоденну роботу: вимити після себе посуд або попрати одяг. Нехай вони стануть більш самостійними.

Так діти засвоять цінний урок. Вони зрозуміють, як справлятися із труднощами, навчаться співпрацювати з тими, хто їх оточує, щоб бути результативними у своїй роботі. І, нарешті, діти змінять своє ставлення до батьків, почнуть поважати й цінувати їхню любов і участь.

Ми повинні не тільки самі прагнути до кращого, а і краще ставитись до власних батьків. У розказаній вище історії показані батьки, які діяли за певних обставин. Однак варто пам'ятати, що непередбачені обставини можуть траплятися і в нашому житті.

Дитині з ранніх років важливо пам'ятати про те, що любов починається з поваги і що обов'язок дітей - піклуватися про батьків у старості.

Інакше кажучи, ми часто недооцінюємо те, що є дійсно цінним.