Як припинити протиборство зі своєю дитиною

Процес виховання зможе стати менш напруженим, коли ми почнемо бачити у протиборстві або демонстрації непокори сигнал зупинитися, сповільнити оберти, перевести подих, знову налагодити контакт спочатку із самим собою, а потім із дитиною. Замість того щоби звертати увагу тільки на те, що робить чи не робить дитина, поверніть у ваші стосунки вдумливу поінформованість, усвідомленість і відновіть обмін позитивною енергією.

Пам'ятайте: ви можете позитивно впливати на вашу дитину лише тоді, коли вона відчуває зв'язок з вами.

Уважайте сварки і протиборство з дитиною сигналом про необхідність заспокоїтись, по-справжньому прислухатись до власних почуттів і проявити співчуття до себе в першу чергу: «Боже, як же це важко, я відчуваю себе на межі» (навіть п'ять секунд на день здатні поміняти настрій). Потім уважно вислухайте свою дитину, постарайтеся зосередити увагу на її словах і в тій чи іншій формі нагадайте їй (малюк це чи підліток), що вона вам не байдужа. Продемонструйте дитині, що ви насправді турбуєтеся про те, що з нею відбувається, що вона відчуває і чого потребує.

Складно змінити стресову реакцію, коли ви постійно сваритеся з дитиною і при цьому маєте багато власних незадоволених потреб. Відновити зв'язок з дитиною нелегко, як і заварити ромашковий чай, коли вам дуже хочеться кави, келих вина чи тістечко (але недозволено). Це дійсно нелегко, це вимагає величезної самовідданості й самодисципліни. Але власна дитина варта того, не кажучи про той приклад для наслідування, який ви можете дати їй у розпалі сварки!

Більшість конфліктів і сварок можна досить легко припинити, опанувавши власні емоції, заспокоївшись, ставши м'якіше хоча б тимчасово відпустивши наболіле питання і відновивши зв'язок з дитиною. Або зробити це за допомогою гумору! Наші діти рідко можуть устояти перед поновленням гармонії у стосунках з батьками, коли ми раптом починаємо веселитись і жартувати або просто повертаємо собі грайливий блиск очей.

Діти краще реагують, коли ми спокійні, упевнені й авторитетні, а не просто жбурляємо їм свої накази. Але для досягнення найважливішого завдання поставити стосунки вище обов’язків, які дитина повинна виконати, вище прагнення за будь-яку ціну довести свою точку зору, а також для того, щоб вибрати взаємозв'язок з дитиною, а не контроль, щоби бути веселим, а не вимогливим; ми в першу чергу повинні припинити сварку, заспокоїтись і знову зосередитись.

У вас немає часу, щоб «не заспокоюватись». Найпростіше вирішити, що в нас немає часу, щоб заспокоїтись і відновити взаємозв'язок з дитиною, але якщо ми не зробимо цього, досить імовірно, що виконання всього, що ми вимагатимемо від неї протягом дня, займе в десять разів більше часу – у кращому разі!

Одна з корисних порад полягає в тому, щоби подумки уявити великий червоний знак «стоп», який нагадує про те, що треба зупинитися, заспокоїтись та усвідомлено «видихнути» стрес. Ви можете надрукувати або намалювати такий знак і встановити його в кімнаті, де відбувається більшість конфліктів. Потім написати на ньому деякі ключові слова, які нагадають вам про те, що треба дихати рівно та знизити рівень стресу, повернутись у вихідну точку й почати все по-новому. Якщо ви приклеїте такий знак на стіну, не забудьте намалювати де-небудь поруч сердечко, щоб воно нагадало вам про те, що любов – це найголовніше.

Уникайте конфліктів і сутичок. Якщо ми під'їжджаємо до світлофора, на якому горить червоне світло, ігноруємо його та їдемо далі, існує ризик, що ми потрапимо в аварію. Ми вступаємо в небезпечну зону. Те ж саме відбувається й тоді, коли ми поспішаємо, взаємодіючи з дитиною, коли наш рівень напруги зростає, а ми відчайдушно намагаємось контролювати свою дитину, незважаючи на те, подобається їй це чи ні. Це ризиковано, небезпечно, можуть виникнути негативні наслідки, принаймні, на емоційному рівні.

Батьки ризикують здійснити надмірний тиск на дитину, змусити її боятися, ціпеніти й коритися зі страху, адже часто їх «повчання» супроводжується криками, різного роду покараннями, сарказмом, звинуваченнями або всілякими обмеженнями... ми чудово знаємо, як це буває.

Коли батьки не можуть відступити, стримати емоції, коли вони спрямовують на дитину інтенсивний потік чинників виникнення стресу і гнітючих переживань, то цей негатив, печалі та страхи, які дитина вбирає в себе, безсумнівно, позначаться на її поведінці, якщо це не виправити.

Батьки іноді не можуть стримати емоцій, хоча знають, що повинні відступити, тому, будь ласка, не гнівайтесь на себе, коли це все ж відбувається. Адже це дійсно відбувається. Це ознака того, що ваші незадоволені потреби вже перевищують максимально допустиму кількість.

Зміна звичок – складне завдання, воно не відбувається відразу, а вимагає часу та тривалого навчання на своїх помилках, але ми повинні зробити все можливе, щоби змінити неефективні шкідливі моделі поведінки.

Нам усім потрібна підтримка. Ми всі повинні отримати визнання за наші прагнення, за наші добрі наміри, наші зусилля. Дітям особливо необхідно твердо знати, що їхні батьки бачать їхню внутрішню доброту і дійсно вірять у них. Адже як дитині вірити в себе й успішно боротися з життєвими труднощами, якщо вона не знає, що батьки щиро вірять у неї? Звертайте увагу на всі свої успіхи та успіхи вашої дитини, великі й особливо маленькі. Як це дивно йти по шляху усвідомлення, відповідальності за свої дії, зміни та зростання! Як це чудово!